Справа № 529/282/24
Провадження № 2-др/529/5/24
18 грудня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Петренко Л.Є.,
з участю секретаря - Звягольської В.А.
розглянувши у судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шинкаренко Марини Анатоліївни про стягнення судових витрат на правничу допомогу по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 28.11.2024 частково задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за кредитним договором.
Вказаним рішенням суду, на користь позивача ТОВ Діджи Фінанс» стягнуто з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 4 154 грн. 04 коп., а також понесені позивачем судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог, в загальному розмірі 527 грн. 90 коп.
Під час судових дебатів, представницею відповідача зазначено, що підтвердження судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду у встановленому законом порядку.
03.12.2024 представницею відповідача - адвокатом Шинкаренко М.А. до суду подано заяву про стягнення понесених судових витрат та ухвалення додаткового рішення. Просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 11 361 грн. 71 коп, що становить 94,68 % відхилених судом позовних вимог позивача від 12 000 грн., які поніс відповідач ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу. У вказаній заяві, окрім іншого адвокат Шинкаренко М.А. зазначила, що заявлена сума є розумною та співмірною з обсягом виконаних робіт і пропорційно до результатів розгляду справи та суми заявленого позову. При наданні відповідачеві правової допомоги було проведено консультації, ознайомлення з матеріалами цивільної справи, складання та подання до суду заяви про перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на розгляд справи за правилами загального позовного провадження, заяви про застосування строку позовної давності, клопотання про витребування доказів, адвокатські запити, письмові пояснення, акта виконаних робіт та цієї заяви, участь в судових засіданнях.
Оскільки ця заява подана у п'ятиденний строк, який визначений у ч.8 ст.141 ЦПК України, вона прийнята до розгляду судом.
В судове засідання представниця відповідача Наркевича О.С. не з'явилась, до суду подала відповідну заяву про розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про розгляд клопотання належним чином, заперечень або інших клопотань до суду не подав.
Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані письмові документи, суд дійшов до наступного висновку.
Пунктом 3 ч. 1 ст..270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Оскільки судом не вирішено питання про розподіл витрат на правничу допомогу, які понесені позивачем, а останній скористався своїм правом на подання доказів понесення цих витрат після ухвалення рішення у справі, як це передбачено ч.8 ст.141 ЦПК України, судом призначено до розгляду питання про ухвалення додаткового рішення.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) - ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судом встановлено, що 08.05.2024 між відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги з Адвокатським бюро «Марини Шинкаренко».
Як вбачається зі змісту вказаного договору, сторони узгодили гонорар адвоката, який становить півтори мінімальні зарплати, тобто 12 000 грн та сплачується на розрахунковий рахунок адвоката за відповідними реквізитами. Аванс в сумі 1 500 грн. оплачується в день укладення договору. Інша сума сплачується після узгодження правової позиції на підставі отриманих квитанцій від АТ «Ощадбанк».
На підтвердження наданих адвокатом послуг подано відповідний Акт №21 від 02.12.2024 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги від 08.05.2024, згідно якого адвокатом Шинкаренко М.А. надано правничу допомогу ОСОБА_1 відповідно до згаданого вище договору. Зокрема була проведена правнича консультація, здійснено ознайомлення з матеріалами цивільної справи, складено та подано заяву про перехід розгляду справ з порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на розгляд справи за правилами загального позовного провадження, заяву про застосування строку позовної давності, клопотання про витребування доказів, адвокатські запити, письмові пояснення, здійснена участь у судових засіданнях.
Замовником був сплачений гонорар адвоката у розмірі 12 000 грн., який перераховано на розрахунковий рахунок двома платежами 10 500 та 1 500 грн., що підтверджено дублікатами чека.
Таким чином на підтвердження витрат на правничу допомогу представником відповідача надано: Договір про надання правничої допомоги, Акт №21 від 02.12.2024 прийому-передачі, дублікати чеків про оплату гонорару адвоката.
Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Верховний Суд в Постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
До того ж у додатковій постанові КГС ВС від 30.08.2023 № 911/3586/21 Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Разом з тим, судові витрати пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Слід звернути увагу на те, що одночасно не підлягають компенсації відповідачеві витрати, понесені у зв'язку з наданням клієнту консультацій, оскільки зазначені послуги не являються послугами з професійної правничої допомоги, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22).
Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності справи, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію співрозмірності витрат на правничу допомогу з розміром задоволених позовних вимог, а також враховуючи те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі понесені витрати на професійну правничу допомогу, дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представниці відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шинкаренко М.А. та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у розмірі 2 000 грн., які є співмірними з розміром задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 89, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шинкаренко Марини Анатоліївни про стягнення судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуюча: Л.Є. Петренко