01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.12.2007 № 6/196
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Боков О.Г. (за довір.),
від відповідача 1- Вронський О.О. (за довір.),
від відповідача 2: Шленський О.О. (за довір.),
від третьої особи 1: Дятел Д.В. (за довір.),
від третьої особи 2: Бальвінська Т.С. (за довір.),
від Прокуратури Шевченківського р-ну м. Києва: Єфімов А.А. (помічник прокурора),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Косметик-Центр"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.05.2007
у справі № 6/196
за позовом Прокурора Шевченківського району м.Києва
до Приватного підприємства "Косметик-Центр"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Альфа Експерт"
третя особа відповідача
третя особа позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву Міністерство агропромислової політики
про визнання недійсним договору та повернення майна.
На розгляд господарського суду передано позовні вимоги прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик" до приватного підприємства "Косметик-Центр" та товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Альфа Експерт" про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.09.2006 р. нежилих приміщень № 1 - 16 в групі приміщень 179 (літ. "А") загальною площею 365,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 24, та додаткового договору до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 08.11.2006, укладених між відповідачами, а також зобов'язання ПП "Косметик-центр" повернути ДКТП "Хрещатик" вищевказані нежилі приміщення.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.05.2007 р. у справі № 6/196 позов задоволено частково. Зобов'язано приватне підприємство "Косметик-Центр" повернути державному комплексному торговельному підприємству "Хрещатик" нежилі приміщення з № 1 - 16 (групи приміщень № 179) (в літ. А), загальною площею 365,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Хрещатик, буд. 24.
Приватне підприємство «Косметик-Центр» (відповідач-1), не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, з мотиву неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач-1 посилається також на порушення господарським судом вимог ст.2, 33 ГПК України та положень рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 р. в супереч яким прокурором було безпідставно подано, а господарським судом прийнято до провадження позов, поданий в інтересах Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик», яке не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, представництво інтересів яких у відповідності до положень ст. 2 ГПК України та ст. 121 Конституції України покладено саме на прокуратуру. Натомість Державне комплексне торговельне підприємство «Хрещатик», в інтересах якого було подано прокуратурою позов, є самостійним господарюючим суб'єктом. Вважає, що за вказаних обставин суд першої інстанції мав провадження у справі припинити на підставі ч.1 п.1 ст.80 ГПК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
Пунктом 2 ст.121 Конституції України на Прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до частини 1 ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Згідно з частиною 3 зазначеної статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, в також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) № З-рп/99, від 08.04.1999 року визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду від 08.04.1999 р. визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК України, враховуючи положення ст..ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
В рішенні Конституційного Суду також визначено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі ч. 2 ст. 2 ГПК України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.
Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України встановлено, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Як свідчать матеріали справи, прокурором в порушення вимог ст. 2 ГПК України, положень ст.121 Конституції України, у відповідності до яких прокурор може бути представником сторони у справі лише у випадку, коли цією стороною є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади, подано позов в інтересах Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик», яке є самостійним суб'єктом господарської діяльності, і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, що підтверджується положеннями його статуту.
З огляду на те, що прокурором пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарювання - торгівельного підприємства, яке має право самостійно звернутися до суду із захистом власних прав, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийняв до провадження поданий прокуратурою позов, відкрив у справі провадження та ухвалив рішення. За даних обставин доводи апеляційної скарги щодо допущених судом процесуальних порушень визнаються обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Оскаржуване рішення суду 17.05.2007 р. підлягає скасуванню, провадження у справі № 6/196 на підставі ч. 1 п.1 ст.80 ГПК України слід припинити.
Обґрунтовуючи підстави подачі позову в інтересах торгівельного підприємства прокурор посилався на ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачає право звернення прокурора в суд з позовом за захистом прав юридичних осіб.
Ці висновки прокурора колегія не може прийняти до уваги, оскільки вони зроблені без врахування вимог діючого процесуального законодавства.
З цього приводу слід зазначити наступне:
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави в випадках, передбачених законом.
Формами такого представництва зокрема є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або при визначенні незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. (главу 3 доповнено статтею 36-1 згідно із Законом України від 12.07.2001 р. N 2663-III)
Порядок реалізації представництва прокуратурою інтересів держави у господарських судах визначено частиною 3 статті 2 Господарського процесуального Кодексу України, яка передбачає обов'язок прокурора при зверненні в господарський суд з позовом в інтересах держави вказати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У даному випадку, вимоги цієї норми не було дотримано прокурором при подачі позову в інтересах держави. В позові прокурора не зазначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а саме орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади, який зокрема є тою юридичною особою, в інтересах якої прокурор подає позов коли порушуються інтереси держави.
Керуючись ч.1 п.1 ст.80, ст.ст. 99, 101, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Косметик-Центр» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2007 р. у справі № 6/196 скасувати.
Провадження у справі № 6/196 припинити.
Матеріали справи № 6/196 повернути до Господарського суду мі. Києва.
Головуючий суддя
Судді