Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/6982/24
Провадження № 3/279/2734/24
"19" грудня 2024 р.
Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Шульга О.М., розглянувши справу, яка надійшла з Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , 07.11.2024 року о 21 годин 22 хвилин в с. Бехи Коростенського району, Житомирської області по вул. Слобода, 38, керував транспортним засобом "Volkswagen Transporter", д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, а також у найближчому закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, вчинивши правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.
При розгляді справи ОСОБА_1 не погодився з наведеним у протоколі фактом вчинення правопорушення та пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько, у зв'язку з чим він їхав для вирішення питань пов'язаних з похованням. За кермом автомобіля був його син. Їхали зі сторони с.Воронево. Зупинились фактично у полі, оскільки зламалось авто. Коли намагались полагодити, до них під'їхали працівники поліції. Коли син їм сказав, що автомобіль ніхто ж не зупиняв, працівники поліції відразу поїхали з місця. Після цього він зателефонував сусіду ОСОБА_2 і попросив про допомогу. Останній прибув на вказане місце і затягнув автомобіль додому. Про наявність даного протоколу дізнався через два дні, коли його автомобіль зупинили працівники поліції на блокпосту. Також йому нічого не було відомо про наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП, про яку йому повідомив адвокат після ознайомлення з матеріалами даної справи.
Адвокат Орлюк С.А., який надає правову допомогу ОСОБА_1 підтримав доводи ОСОБА_1 , також вважаючи, що у діях останнього відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. На підтвердження факту смерті батька ОСОБА_1 , про що останній вказував працівникам поліції, просив долучити до справи копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .
За клопотанням адвоката Орлюка С.А. було допитано свідка ОСОБА_4 з пояснень якого слідує, що 7.11.2024 року близько 21:30 години йому зателефонував ОСОБА_1 , який попросив забрати його та сина з автомобілем. Він на прохання ОСОБА_1 прибув до вказаного останнім місця і допоміг з транспортуванням автомобіля. Вказав, що коли прибув на вказане ОСОБА_1 місце, то нікого крім останнього та його сина там не було.
Згідно п.2.5 Правил Дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ст.130 ч.1 КУпАП відповідальність за вказаною нормою закону настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначено ст.266 КУпАП, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
З аналізу матеріалів справи слідує, що при складанні протоколу порушень положень вищезазначеної Інструкції та вимог ст.266 КУпАП допущено не було.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення /ст. 251 КУпАП/.
На підтвердження в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП в справі наявний адміністративний протокол серії ЕПР1 № 168510 від 07.11.2024 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.11.2024 року; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів; рапорт інспектора СРПП Коростенського РУП в Житомирській області Хлановського М.П.; копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3432664 від 07.11.2024 року; відеозапис.
Переглядом відеозапису встановлено, що відображена на нього інформація спростовує пояснення надані ОСОБА_1 при розгляді справи.
Так, з відеозапису слідує, що за кермом автомобіля постійно перебував ОСОБА_1 , а не його син. При цьому, ОСОБА_1 не спростовував, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, розуміючи, що це є порушенням, про що вказував поліцейському. Свій стан пояснював смертю батька. З розмови поліцейського та ОСОБА_1 слідує, що останній погоджувався, що в стані сп'яніння не можна керувати транспортним засобом, однак вказував, що вимушений був сісти за кермо, оскільки треба було їхати домовлятись про автобус, при цьому вважав, що їхати недалеко, близько 2 км по польовій дорозі, що не створить небезпеки. Одночасно на зауваження поліцейського про те, що необхідно було знайти тверезого водія, яким міг бути присутній у салоні автомобіля пасажир, ОСОБА_1 відповів, що той пив пиво.
Від пропозиції поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, що також зафіксовано відеозаписом.
Обґрунтування ОСОБА_5 свого стану та відмови від проходження огляду на місці зупинки у зв'язку зі смертю батька не може бути підставою для звільнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Час, який необхідний для проходження огляду, значно менший ніж час, який було витрачено на суперечку з поліцейськими.
Доводи про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом; таким керувала інша особа, а також те, що автомобіль не був у русі на момент появи патрульного автомобіля, розцінюються як форма захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Отже, під керуванням транспортним засобом слід розуміти такі технічні дія водія, як приведення транспортного засобу в рух, зрушення його з місця, переміщення транспортного засобу в просторі, під час чого здійснюються різні маневри, в тому числі зупинка та стоянка транспортного засобу.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, під час руху - зміна напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу, відповідно і припинення руху такого засобу, та припинення руху, тобто зупинка та стоянка як приведення транспортного засобу у статичний стан.
У тому разі, якщо транспортний засіб виявлено не в місці його постійного паркування (гараж або інше місце парковки як місце, де фактично зберігається транспортний засіб до та після його використання), то керування таким транспортним засобом як переміщення його у просторі до іншого, відмінного від його парковки, місця презюмується.
Тому, керуванням транспортним засобом є дії водія, які пов'язані як безпосередньо з фізичним його переміщенням у просторі у виді фізичного руху, так і інші, пов'язані з цим процесом дії, у томі числі зупинка транспортного засобу, як припинення його фізичного переміщення у просторі.
Отже, виявлення транспортного засобу у іншому, ніж місце його постійного паркування, місці беззаперечно свідчить про те, що водій такого транспортного засобу здійснював керування ним. Тому, для висновку про те, що певна особа не керувала транспортним засобом, слід встановити, що саме така особа не здійснювала функції водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця, переміщення в просторі та припинення руху, а не сам факт того, що під час виявлення правопорушення транспортний засіб не перебував у русі, тобто водій здійснював лише одну з функцій керування ним.
Оскільки при розгляді справи встановлено, що саме ОСОБА_1 , як водій належного йому на праві власності транспортного засобу, здійснював переміщення транспортного засобу до місця його зупинки, де його було помічено працівниками поліції, то такі дії охоплюються поняттям "керування транспортним засобом".
Отже, з урахуванням наведеного порушень, які виключали б притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУПАП при розгляді справи, не встановлено.
Метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП).
При накладенні стягнення враховуються дані про особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, відсутні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи підвищену суспільну небезпеку, яку становить даний склад правопорушення, є підстави для застосування адміністративного стягнення, в межах санкції статті 130 ч.1 КУпАП.
Керуючись ст.ст.130 ч.1, 294 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та застосувати відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, який підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач ГУК у Житомир обл./Житомир обл./21081300/, код за ЄДРПОУ 37976485, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача UA368999980313060149000006001, код класифікації доходів бюджету 21081300), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок, який підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач ГУК у м.Києві /22030106/, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Шульга О.М.
Примітка: У разі несплати правопорушником штрафу у 15 денний строк з дня отримання копії постанови про накладення штрафу вказана постанова надсилається до примусового виконання в ході якого стягується подвійний розмір штрафу (ст.308 КУпАП).
Строк пред'явлення постанови до виконання до 19.03.2025 року.