Справа №295/16439/19
Категорія 340
1-кп/295/117/24
20.12.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
секретаря судового
засідання ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 186 ч.2, 369 ч.3 КК України, -
з участю:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
Прокурор підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 . В обгрунтування зазначив, що існуюють ризики, передбачені п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду, незаконний вплив на потерпілого. Зазначив, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого у ході судового розгляду.
Обвинувачений та його захисник висловили свої заперечення.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалами Богунського районного суду м. Житомира від 08.10.2024 обвинуваченого ОСОБА_3 оголошено в міжнародний розшук та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підставою стало те, що овинувачений 24.02.2022 залишив територію України.
12.12.2024 обвинувачений ОСОБА_3 добровільно з'явився до суду, у зв'язку з чим державний і міжнародний розшук припинено.
Згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішення питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину, у якому обвинувачується особа та підозра, що вона може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу.
При цьому слід також виходити із правової позиції Європейського суду з прав людини, а саме того, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи вчинення іншого злочину. Однак, сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалого періоду тримання під вартою (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26 липня 2001 року).
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (п. 137 рішення ЄСПЛ у справі «Невмержицький проти України», п. 80 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 дійсно 24.02.2022 на початку повномасштабного вторгнення в Україну російською федерацією виїхав з України, однак в жовтні 2024 добровільно повернувся на територію України, добровільно з'явився до суду, має на утриманні вагітну цивільну дружину, має постійне місце проживання. Зазначені обставини суд відносить до тих стримуючих чинників, які в повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.
Суд приходить до висновку, що забезпечення виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 процесуальних обов'язків може бути досягнуто шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України. Такий вид запобіжного заходу є необхідним та достатнім для належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 .
Керуючись ст. 331 КПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби з 22 години вечора до 06 години ранку наступного дня за адресою: АДРЕСА_1 .
На обвинуваченого ОСОБА_3 покласти обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україні.
Строк дії ухвали до 18 лютого 2025 року.
Виконання ухвали суду в частині запобіжного заходу доручити Подільському управлінню поліції ГУНП у місті Києві.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на Житомирську обласну прокуратуру.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1