Справа №295/15331/24
1-кс/295/7801/24
10.12.2024 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчої ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі винесене в кримінальному провадженні № 12024060400003178 від 10.10.2024 року клопотання слідчої СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та додані до клопотання матеріали, -
Слідча звернулася із указаним клопотанням про продовження строку тримання під вартою, в якому послалася на те, що 29.09.2024 близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_5 перебував за місцем свого проживання, а саме в одній з кімнат квартири АДРЕСА_1 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої племінниці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без добровільної згоди останньої та з якою ОСОБА_5 перебуває у близьких відносинах.
Реалізуючи свій злочинний умисел, в цей же день, час, місці та за вказаних обставин ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх злочинних дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що ОСОБА_7 , яка на той час залишилась в нього переночувати, є неповнолітньою та його родичкою, використовуючи її безпорадний стан у зв'язку з неповноліттям, внаслідок якого вона не могла чинити опір та у повній мірі розуміти характер і значення вчинюваних з нею дій, ігноруючи вербальний опір потерпілої та вчиняючи щодо неї психологічне насильство у вигляді словесних образ, приниження, висловлюваннях нецензурної лайки, змушуванні до вступу у статеві відносини, лежачи поруч із ОСОБА_7 в одному ліжку, та з метою подолання можливого супротиву його протиправним діям, зжав своєю зігнутою в лікті рукою її за шию, після чого іншою рукою почав торкатися її живота, грудей та в подальшому опустив руку під спідню білизну та, користуючись безпорадним станом потерпілої, ОСОБА_5 вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням у тіло неповнолітньої ОСОБА_7 з використанням пальців рук без її добровільної згоди.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 в цей час та місці зняв з потерпілої ОСОБА_7 спідню білизну та, оголивши свій статевий орган, ліг зверху на дитину та вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням у тіло потерпілої з використанням геніталій без її добровільної згоди.
Крім цього, 30.09.2024 у вечірній час доби (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_5 перебував за місцем свого проживання, а саме в одній з кімнат квартири АДРЕСА_1 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на повторне вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло неповнолітньої племінниці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без добровільної згоди останньої, та з якою ОСОБА_5 перебуває у близьких відносинах.
Реалізуючи свій злочинний умисел, в цей же день, час, місці та за вказаних обставин ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх злочинних дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що ОСОБА_7 , яка на той час тимчасово в нього проживала, є неповнолітньою та його родичкою, використовуючи її безпорадний стан у зв'язку з неповноліттям, внаслідок якого вона не могла чинити опір та у повній мірі розуміти характер та значення вчинюваних з нею дій, ігноруючи вербальний опір потерпілої, та, вчиняючи щодо неї психологічне насильство у вигляді словесних образ, приниження, висловлюваннях нецензурної лайки, змушуванні до вступу у статеві відносини, лежачи поруч із ОСОБА_7 в одному ліжку, а також з метою подолання можливого супротиву його протиправним діям, зжав своєю зігнутою в лікті рукою її за голову та стиснув за передпліччя, після чого іншу руку опустив під спідню білизну та, користуючись безпорадним станом потерпілої, ОСОБА_5 повторно вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням у тіло неповнолітньої ОСОБА_7 з використанням пальців рук, без її добровільної згоди.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 в цей час та місці вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з оральним проникненням у тіло неповнолітньої ОСОБА_7 з використанням геніталій, без її добровільної згоди.
Крім цього, як зазначає слідча у клопотанні, 02.10.2024 близько 04 год. 00 хв. ОСОБА_5 перебував за місцем свого проживання, а саме в одній з кімнат квартири АДРЕСА_1 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на повторне вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої племінниці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без добровільної згоди останньої, та з якою ОСОБА_5 перебуває у близьких відносинах.
Реалізуючи свій злочинний умисел, в цей же день, час, місці та за вказаних обставин ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх злочинних дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що ОСОБА_7 , яка на той час тимчасово в нього проживала, є неповнолітньою та його родичкою, використовуючи її безпорадний стан у зв'язку з неповноліттям, внаслідок якого вона не могла чинити опір та у повній мірі розуміти характер та значення вчинюваних з нею дій, ігноруючи вербальний опір потерпілої, та вчиняючи щодо неї психологічне насильство у вигляді словесних образ, приниження, висловлюваннях нецензурної лайки, змушуванні до вступу у статеві відносини, лежачи поруч із ОСОБА_7 в одному ліжку, та з метою подолання можливого супротиву його протиправним діям, зжав своєю рукою її за руку, після чого іншу руку опустив під спідню білизну та, користуючись безпорадним станом потерпілої, ОСОБА_5 повторно вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням у тіло неповнолітньої ОСОБА_7 з використанням пальців рук, без її добровільної згоди.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої неповнолітньої особи з використання геніталій та пальців рук, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтуванні), вчинені повторно щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Як слідує зі змісту клопотання, вина ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом прийняття заяви від 10.10.2024, протоколом допиту неповнолітньої ОСОБА_7 з додатками, протоколами допитів свідка та законного представника ОСОБА_8 , актом судово-медичного обстеження № 1684, протоколами допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , - протоколом обшуку від 10.10.2024 та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Зазначені докази, на переконання слідства, підтверджують обставини, що прямо вказують на вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, за якими останньому пред'явлено обґрунтовану підозру. Ухвалою слідчого судді від 04.12.2024 підозрюваному продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11.12.2024 включно.
Разом з тим, завершити досудове розслідування у двохмісячний строк не представилося можливим, оскільки для всебічного та неупередженого проведення розслідування необхідно здійснити ряд слідчих дій та інших процесуальних дій для фіксації фактів та обставин, що підлягають доказуванню, а саме: здійснити аналіз інформації від операторів телекомунікаційного зв'язку, отриманої за результатами тимчасового доступу, яка може бути використана як доказ під час судового розгляду, необхідно закінчити проведення ряду судових імунологічних експертиз, провести судову молекулярно-генетичну експертизу, закінчити проведення судової психолого-психіатричної експертизи та судової психологічної експертизи, складність у проведенні яких виникла внаслідок завантаженості експертної установи. Крім того, необхідно виконати вимоги ст. 290 КПК України, тобто відкрити сторонам кримінального провадження матеріали досудового розслідування; скласти обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та вручити підозрюваному та його захиснику.
Слідча стверджує у клопотанні, що заявлені у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, насамперед переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на потерпілу та свідків не зменшились, а тому з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення та вагомість здобутих слідством доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, слідча за погодженням із прокурором просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідча ОСОБА_4 підтримали клопотання, просили його задовольнити.
Натомість захисник ОСОБА_6 в засіданні просив обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу, що на його думку забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного. Додав, що існують питання стосовно обґрунтованості підозри, а ризики, наведені в ухвалі про обрання запобіжного заходу, зменшились. Зокрема, органу досудового розслідування залишилось отримати висновки експертиз та інформацію від операторів мобільного зв'язку, на що не може вплинути його підзахисний. До того ж підозрюваний не переховувався від органів досудового розслідування.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні звертав увагу, що впливати на хід досудового розслідування не буде. Просив змінити запобіжний захід, зобов'язався з'являтися за першим викликом до слідчого.
Заслухавши прокурора, слідчу, підозрюваного та його захисника, вивчивши й дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
За змістом статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у інкримінованому вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх обставин підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів клопотання слідує, що ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 12.10.2024 року застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту фактичного затримання - із 17 год. 45 хв. 10 жовтня 2024 року. Строк дії ухвали встановлено до 17 год. 45 хв. 08 грудня 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 04.12.2024 року продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення застави, до 11.12.2024 року включно.
Постановою в.о. керівника Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_11 від 09.12.2024 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024060400003178 від 10.10.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, до трьох місяців, тобто до 11 січня 2025 року включно.
Статтею 199 КПК України врегульований порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При цьому слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).
Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
У свою чергу обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На переконання слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, котре за наведеною у статті 12 КК України класифікацією відноситься до особливо тяжкого злочину.
На думку слідчого судді, наведені у клопотанні та озвучені в судовому засіданні обставини свідчать про те, що на даний час не зменшилися та продовжують існувати наведені у пунктах 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України ризики, які слугували підставою для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Надаючи оцінку можливості вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova) § 58). Щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду слідчий суддя зважає, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі робить цей ризик достатньо високим.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , не в останню чергу підтверджується показаннями потерпілої, свідків. Із урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту таких осіб в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що у результаті обізнаності підозрюваного про потерпілу та свідків, котрі давали свідчення у кримінальному провадженні, ОСОБА_5 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив із метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності. Ризик здійснення тиску на свідків може бути визнано належною підставою на початкових стадіях провадження («Яжинський проти Польщі» (Jarzynski v. Poland) § 43).
Додатково в обґрунтування підстав продовження строку тримання під вартою підозрюваного сторона обвинувачення послалась у клопотанні на наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який може проявлятись у неприбутті та/або несвоєчасному прибутті ОСОБА_5 на вимоги слідчого, прокурора чи суду, оскільки підозрюваний не має постійного місця проживання та постійного джерела прибутку. З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин та наданих на їх підтвердження матеріалів слідчий суддя погоджується із думкою сторони обвинувачення про наявність достатніх підстав вважати, що такий ризик існує.
Слідчим суддею надано оцінку і викладу обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, а також наданих на підтвердження таких обставин доказів.
Таким чином, із урахуванням наведених у клопотанні та встановлених в засіданні обставин, пояснень учасників провадження, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у пунктах 1, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК України, котрі станом на час розгляду клопотання не зменшились.
Зважаючи на викладені обставини, із урахуванням положень статтей 197, 199, 219 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 до 11 січня 2025 року.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 197, 199, 219, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 11 січня 2025 року включно.
Строк дії ухвали до 11 січня 2025 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - протягом 5 днів з моменту вручення їй копії ухвали.
Слідчий суддя