Справа №295/6113/20
4-с/295/70/24
27.11.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі :
головуючого судді Кузнєцова Д.В.,
за участі секретарів с/з Опанасюк В.А., Білінської Л.С.,
стягувача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Суворової Т.А., -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною скаргою, посилаючись на те, що Богунським районним судом м. Житомира у справі №295/6113/20 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.05.2020 року і до повноліття дитини. Боржник працює та отримує заробітну плату в ГУ ДСНС України у Житомирській області. Заявнику стало відомо, що ГУ ДСНС України у Житомирській області не утримує аліменти з щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки у ОСОБА_2 та на вирішення соціально-побутових питань, що є неправомірним. Стягувач звертає увагу, що у спеціальному документі «Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», затвердженому Постановою КМУ від 26.02.1993 року №146 вказано в пункті 1 Утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом - перераховані виплати, з яких аліменти утримуються, а в пункті 12 - виплати, з яких аліменти не утримуються. Зокрема, у п. 12 Переліку визначено, що із сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги аліменти не утримуються. Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана усім або більшості працівників, у тому числі на оздоровлення до відпустки, є однією із складових заробітної плати, як інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а це означає, що її сума обкладається ПДФО. Такий факт вказує на те, що матеріальна допомога не може бути виключена із складу доходів, з яких стягуються аліменти, оскільки в п.п.1 п. 12 Переліку №146 передбачена тільки неоподатковувана сума матеріальної допомоги. Таким чином, із суми матеріальної допомоги аліменти утримуються як з інших видів заробітку.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить поновити строк звернення до суду зі скаргою, визнати бездіяльність головного державного виконавця Суворової Т.А. неправомірною та зобов'язати поновити порушене право на отримання аліментів з матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, отриманої з 22.05.2020 року ОСОБА_2 , на утримання дитини в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно.
У судовому засіданні стягувач ОСОБА_1 скаргу підтримала, просила її задовольнити. Зазначила, що не була обізнана про одержані боржником додаткові виплати у вигляді матеріальних допомог, так як перебувала у декретній відпустці. Також до 11.09.2024 року не зверталася із листами до державного виконавця щодо стягнення аліментів на указані види допомоги.
Представник Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання 27.11.2024 не з'явилася, направила клопотання про розгляд скарги у її відсутність, у відзиві на скаргу просила відмовити у її задоволенні.
Боржник ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
Суд, заслухавши пояснення стягувача, вивчивши й дослідивши матеріали скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15.04.2021 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дитини: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.05.2020 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 ; стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її утримання в розмірі 1/10 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 22.05.2020 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У своїй відповіді від 21.10.2024 Богунський ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив, що у відділі на виконанні перебуває виконавче провадження, яке зареєстроване в автоматизованій системі виконавчих проваджень за №65639813 з примусового виконання виконавчого листа №295/6113/20 від 15.04.2021 року, виданого Богунським районним судом м. Житомира. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» 02.06.2021 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Також 19.09.2024 року державним виконавцем винесена вимога до Управління ДСНС України в Житомирській області, в якій зазначено надати відповідь чому не стягувалися кошти з щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки з ОСОБА_2 . У подальшому 21.10.2024 року до відділу надійшла відповідь від ДСНС України в Житомирській області, в якій зазначено, що Постановою КМУ від 26.02.1993 року №146 передбачено, що утримання аліментів проводиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом. Наказом МОУ від 15.05.2013 року №316 затверджено перелік додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, здійснених у грошовій формі, що не підпадають облікові при відрахуванні аліментів. До цього переліку віднесено грошову допомогу на оздоровлення.
Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Вимогами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців), а згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.
Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Аналіз положень СК України, зокрема, положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях ЦК України, який також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема, у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Таким чином, законодавець гарантував можливість захисту прав та фактичного задоволення інтересів найменш захищених категорій осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України № 146 від 26 лютого 1993 року (з наступними змінами) затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (далі - Перелік № 146).
Разом з тим, з урахуванням системного способу тлумачення, вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий (розширювальне тлумачення норм права).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року по справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18), відступаючи від висновку, викладеному у постанові від 07 травня 2018 року у справі № 640/537/14-ц (провадження № 61-15685св18), ухваленої Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зробив висновок про те, що «Положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим. При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин. Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним. З урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий.».
Дані висновки цілком відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31 липня 2020 року у справі № 234/15413/17 провадження № 61-1685св20.
У пункті 1 Переліку № 146 визначено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: 1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; 2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку; 6) заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов'язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати; 7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій; 8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; 11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв'язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров'я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 13) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються особам з інвалідністю першої групи на догляд за ними, а також надбавок, що виплачуються непрацюючим пенсіонерам на утримання непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; 14-1) державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, призначеної відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»; 15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об'єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; 17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 19) інших видів заробітку.
Із військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом (пункт 8 Переліку № 146).
Відповідно до пункту 12 Переліку № 146 утримання аліментів не провадиться з: 1) вихідної допомоги при звільненні і сум неоподаткованого розміру матеріальної допомоги; 2) компенсації працівникові за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років; 3) допомоги на лікування; 4) допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; 5) компенсаційних виплат при відрядженнях і переведенні на роботу в іншу місцевість; 6) польового забезпечення, надбавок до заробітної плати й інших сум, які виплачуються замість добових і квартирних; 7) компенсаційних сум, які виплачуються за амортизацію інструментів і зношеність одягу; 8) матеріальної допомоги осіб, які втратили право на допомогу по безробіттю; 9) вартості безкоштовного надання квартир та комунальних послуг; 10) одноразової допомоги при народженні дитини; 11) державної допомоги на поховання; 12) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 13) допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням; 14) допомоги малозабезпеченим сім'ям з дітьми; 15) соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям; 16) державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю, а також надбавки на догляд за особою з інвалідністю з дитинства та дитиною з інвалідністю, що передбачені Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»; 17) допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років; 18) тимчасової державної допомоги, якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину; 19) субсидій готівкою для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива; 20) щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на територіях радіоактивного забруднення; 21) вартості речового, продовольчого забезпечення або його грошової компенсації; 22) дотацій на обіди, вартості путівок до санаторіїв і будинків відпочинку, що надаються за рахунок коштів підприємств та організацій.
Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (пункт 13 Переліку № 146).
Наказом Міністерства оборони України 15.05.2013 № 316 затверджено Перелік додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, здійснених у грошовій формі, що не підлягають облікові при відрахуванні аліментів з військовослужбовців Збройних Сил України.
Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 № 1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Аналіз наведених норм законодавства України свідчить про те, що Наказ Міністерства оборони України 15.05.2013 № 316 не розповсюджується на працівників органів ДСНС, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що із отриманих останніми сум матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань повинні утримуватися аліменти, як і із інших видів заробітку, наведених у пункті 1 Переліку № 146.
Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про неправомірність бездіяльності державного виконавця, а тому останню відповідно до змісту статті 451 ЦПК України належить зобов'язати поновити порушене право ОСОБА_1 на одержання аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, із одержаних боржником ОСОБА_2 сум матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань, починаючи з 22.05.2020 року.
За змістом статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Зважаючи на повідомлені гр. ОСОБА_1 обставини, за яких був пропущений строк для подання скарги, надані на підтвердження указаних обставин докази, відсутність доказів протилежного, суд визнає причини пропуску такого строку поважними та вважає за доцільне поновити стягувачу строк для подання скарги на дії та рішення державного виконавця.
Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 447, 451 ЦПК України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для подання скарги на бездіяльність державного виконавця.
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Суворової Т.А. стосовно не проведення звернення стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, із одержаних ОСОБА_2 матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань, починаючи з 22.05.2020 року.
Зобов'язати старшого державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Суворову Т.А. поновити порушене право ОСОБА_1 на одержання аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, із одержаних ОСОБА_2 матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань, починаючи з 22.05.2020 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.
Суддя