20 грудня 2024 року Справа № 915/313/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши матеріалами заяви Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» від 16.12.2024 про видачу дублікату судового наказу у справі №915/313/24
за заявою Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 8, ідентифікаційний код 31948866)
про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
заборгованості по оплаті комунальних послуг за Договором №050-07/1192-р від 22.12.2022 про реструктуризацію заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в сумі 31064,91 грн, з яких: 21412,87 грн - заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, 9652,04 грн - заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 302,80 грн.
встановив:
01.04.2024 Господарським судом Миколаївської області у справі №915/313/24 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 8; ідентифікаційний код 31948866, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) заборгованість за Договором №050-07/1192-р від 22.12.2022 про реструктуризацію заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в сумі 31064,91 грн, з яких: 21412,87 грн - заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, 9652,04 грн - заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 302,80 грн.
16.12.2024 до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» від 16.12.2024 про видачу дублікату судового наказу у справі №915/313/24.
Заяву обгрунтовано тим, що 30.05.2024 стягувачем КП «ТВКГ» за вих 03/688 направлено судовий наказ до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). 04.06.2024 старшим державним виконавцем другого відділу ДВС Омельченко Тетяною Миколаївною відкрито виконавче провадження № 75213111 по виконанню судового наказу № 915/313/24. 26.08.2024 старшим державним виконавцем Омельченко Т.М. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Однак судовий наказ не було отримано КП «ТВКГ». 17.09.2024 КП «ТВКГ» було отримано супровідний лист від ДВС вих.№ 52884/5 від 26.08.2024, підписаний головним державним виконавцем Омельченко Тетяною, на зворотному боці якого постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 , підписана тим же головним державним виконавцем, однак сам судовий наказ, який зазначено в супровідному листі, відсутній. Зазначені документи надійшли на одному аркуші без додатку. КП «ТВКГ» листами від 24.09.2024 за вих. № 03/1114 та від 23.10.2024 за вих.№ 03/1264 зверталося до ДВС з вимогою повернення судового наказу, однак письмової відповіді отримано не було.
Розглянувши матеріали заяви, суд дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За змістом ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Згідно з ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, Бурдов проти Росії, заява N 59498/00; Ясіуньєне проти Латвії, заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до п. 19.4 "Перехідних положень" ГПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року по справі № 2-836/11).
Верховним Судом у постанові від 21.01.2019 року по справі № 916/215/15-г було наголошено, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Водночас обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців; строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття; строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення; у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони; стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до приписів ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження» вказаний судовий наказ може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох років.
З матеріалів заяви вбачається, що стягувачем 30.05.2024 судовий наказ було направлено до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Постановою від 26.08.2024 ВП №75213111 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Омельченко Т.М. виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» супровідним листом від ДВС вих.№ 52884/5 від 26.08.2024.
Як зазначає стягувач у супровідному листі ДВС за вих.№ 52884/5 від 26.08.2024 судового наказу №915/323/24 не було виявлено, про що було складено акт від 17.09.2024 про недостачу документу в поштовому конверті.
Судом також встановлено, що Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) звернувся до господарського суду Миколаївської області з листом за вих.№63577/5 від 08.10.2024, яким просив повернути судовий наказ №915/313/24 виданий 29.04.2024 як такий, що помилково направлений.
Господарський суд Миколаївської області листом за вих.№915/313/24/9692/24 від 16.10.2024 повідомив відділ ДВС про те, що станом на 16.10.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області судовий наказ від 29.04.2024 у справі №915/313/24 не надходив.
З зазначеного вбачається, що трирічний строк пред'явлення зазначеного виконавчого документа на примусове виконання станом на момент подання даної заяви до суду не сплив, виконавчий документ втрачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про видачу дублікату судового наказу у справі.
Керуючись ст. 232-235, 254-259, п. 19.4 "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» від 16.12.2024 про видачу дублікату судового наказу у справі №915/313/24 задовольнити.
2. Видати дублікат судового наказу Господарського суду Миколаївської області №915/313/24 виданий 29.04.2024 про стягнення з Жураховського Дмитра Геннадійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 8; ідентифікаційний код 31948866, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 в АТ “Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) заборгованість за Договором №050-07/1192-р від 22.12.2022 про реструктуризацію заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в сумі 31064,91 грн, з яких: 21412,87 грн - заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, 9652,04 грн - заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 302,80 грн.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу оформлено у відповідності до приписів ст. 234 ГПК України 20.12.2024.
Суддя В.О.Ржепецький