Справа №295/18232/24
Категорія 54
2/295/4164/24
09.12.2024 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Лєдньов Д.М. розглянув позовну заяву ОСОБА_1 до Держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відшкодування шкоди, завданої недоотриманням підвищення до пенсії,-
встановив:
Позивач звернулась до суду з позовом, де зазначає, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/18221/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
До 28.02.2024 року наведене у рішенні суду підвищення нараховувалось за встановленим законом України про Державний бюджет на відповідний рік розміром мінімальної заробітної плати, що, зокрема, за останній рік становило 13 400,00 грн.
У зв'язку із прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», відповідно до ч. 2 ст. 8 якого розмір мінімальної заробітної плати, що застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, закріплено на рівні 1600,00 грн., перерахунок пенсії, виконаний Пенсійним фондом відносно позивача, проведено із меншим підсумовуючим рівнем відносно суми із застосування розміру мінімальної заробітної плати згідно з ч. 1 ст. 8 Закону, що дорівнює: з 1 січня - 7100,00 грн., з 1 квітня - 8000,00 грн.
Позивач звертає увагу, що додаткова пенсія у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлена ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначалась за критеріями заробітної плати як величини оплати праці, а тому, на думку сторони, застосування інших розмірів мінімальної заробітної плати, є неправомірним.
Позивач зауважує на закріплену вимогами ст. 22 Конституції України гарантію не допущення звуження змісту та обсягу існуючих прав, стверджує про існування обгрунтованого сподівання на отримання стабільного соціального забезпечення у вигляді нарахування та виплати доплати до пенсії на підставі прийнятого судового рішення, та, вказуючи на завдання матеріальної шкоди внаслідок недоотримання як непрацюючим та проживаючим на території радіоактивного забруднення пенсіонером підвищення до пенсії згідно з ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просить стягнути з Держави як величину доплати за період з 01.04.2024 року по 30.09.2024 року в сумі 76800,00 грн.
Дослідивши зміст позовної заяви, доданих до неї матеріалів, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 ч.1 ст.4 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 ч.1 ст. 4 КАС України).
Згідно з ч.5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
З матеріалів справи слідує, що між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області виник спір, пов'язаний із правильністю обрахунків доплат, проведених на виконання судового рішення.
Отже, заявлені позивачем вимоги не можуть розглядатись як окремий спір у сфері приватноправних відносин, оскільки є безпосередньо пов'заним з обставинами виконання рішення як акту судової влади.
Згідно з частиною 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст. 186 ЦПК України, суд,-
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відшкодування шкоди, завданої недоотриманням підвищення до пенсії.
На ухвалу суду до Житомирського апеляційного суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Д.М.Лєдньов