Справа № 195/1056/24
1-кп/195/104/24
іменем України
19.12.2024 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.Томаківка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041590000115 від 01.06.2024, стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кременчук Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно непрацевлаштованого, військовослужбовця призваного на військову службу за призивом під час мобілізації 02.03.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаду навідника 2 механізованого відділення бойової машини 2 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдатом, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України -
Згідно обвинувального акта, солдат ОСОБА_4 будучи навідником 2 механізованого відділення бойової машини 2 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , тобто військовою службовою особою, відповідно до вимог ст. ст. 6, 9, 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, віддано служити «Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників, беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.
Незважаючи на це, солдат ОСОБА_4 усупереч вимог вищенаведеного законодавства, діючи з прямим умислом, та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажав їх настання, став на злочинний шлях та вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_4 25.05.2024 близько 12:00 години, знаходився за місцем мешкання по АДРЕСА_1 , де згадав, що на відкритій ділянці території домоволодіння розташованого по АДРЕСА_1 , в землі знаходиться металева рама перекриття погребу яка складалася з П-поддібних швелерів, де в нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з відкритої ділянки території домоволодіння, належного ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , 25.05.2024 приблизно о 12:20 год., прибув на автомобілі «ВАЗ 2105», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 , але перебуває у фактичному його користуванні, до території домоволодіння по АДРЕСА_1 , де впевнившись, що сторонні особи не спостерігають за його діями, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підчепивши один кінець металевого тросу до автомобіля, а інший до металевої рами перекриття погребу, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, почав за допомогою автомобіля витягувати з землі металеву раму з метою подальшого викрадення, вагою 135,5 кг в перерахунок на брухт чорних металів, відповідно до висновку експерта № 2780/24 від 06.06.2024 вартістю 948,50 грн., належну ОСОБА_5 , але не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був застигнутий ОСОБА_5 , під час вчинення злочину.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України - не закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотанням про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України на підставі п.4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Обґрунтовуючи заявлене клопотання прокурор посилається на Закон України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким скасовано кримінальну протиправність діяння, предметом посягання якого було майно на суму, що не перевищує 2 неоподатковуваних доходів громадян, яке на момент вчинення кримінального правопорушення становило 3028 грн.
Обвинувачений погодився на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з декриміналізацією, підлягає задоволенню у зв'язку з набуттям чинності Закону України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
З 01.01.2024 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2024 в сумі 3028 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2024 році складала 1514 грн. (3028 грн. х 50%).
Інкриміноване кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинено у 2024 році.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2024 року в сумі 3028 грн. Отже податкова соціальна пільга у 2024 році складала 1514 грн.
Положеннями ст. 185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
У нормах КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.
На час, до якого відноситься інкриміноване обвинуваченому діяння, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП, щодо встановлення адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009.
Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009).
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 , зокрема обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у 2024 році, передбаченого ч.3 ст.15 ч.4 ст. 185 КК України, при цьому вартість майна на який було здійснено замах ОСОБА_4 не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (станом на 2024 рік - 3028 грн).
Отже, має місце декриміналізація діянь, які полягають у крадіжці майна вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2024 році становить 3028 грн (1514 х 2), а відтак суд доходить висновку, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчиненого ОСОБА_4 діяння.
За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 5 КК України, про те, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у даному випадку внесені зміни до ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX покращують юридичне становище обвинуваченого, оскільки поширюються і на кримінальні діяння, вчинені ним до набрання чинності цього закону.
Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод«Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).
Зазначений підхід закріплено у частині першій статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діянь визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно з пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 479-2 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч.3 ст.479-2КПК України та позицію обвинуваченого, який надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього за вчинення кримінального правопорушення у 2024 році, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.4 ст.185 КК України кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Цивільний позов відсутній.
Відповідно до ст.124 КПК України процесуальні витрати стягуються з обвинуваченого лише в разі ухвалення обвинувального вироку. Оскільки суд закриває кримінальне провадження процесуальні витрати за проведення експертиз належить віднести за рахунок держави.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись п. 4-1 ст.284, ст.372 КПК України, суд-
Клопотання прокурора Томаківського відділу Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 - задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041590000115 від 01.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України , закрити згідно п.4-1 ч.1ст.284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази: автомобіль ВАЗ 2105 н.з. НОМЕР_3 , який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_4 - залишити ОСОБА_4 , CD-R диск із записом слідчого експерименту з ОСОБА_4 , який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Судові витрати понесені на залучення експертів віднести на рахунок держави.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1
19.12.2024