Справа № 215/282/24
2-др/215/17/24
20 грудня 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі: головуючого, судді - Коноваленка М.І.
за участі: секретаря - Коломійчук К.Ю.
розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна; приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даною заявою в якій вказує, що рішенням Тернівського районного суду міста Кривого рогу Дніпропетровської області від 11.12.2024 задоволено його позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна; приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна. Але, судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних з отриманням мною професійної правничої допомоги.
На підставі викладеного, позивач адвокат Єрохін А.О. просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на його користь витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Сторони у справі в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Тернівського районного суду міста Кривого рогу Дніпропетровської області від 11.12.2024 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В.; приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. (а.с.).
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.
Позивачем ОСОБА_1 в якості доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. було надано: копію договору про надання правничої допомоги від 09.01.2024, копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 09.01.2024 та копію акту прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 09.01.2024.
Чинне процесуальне законодавство встановило такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19 вказано, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи тривалість та складність справи, об'єм виконаних робіт адвокатом Солодом Р.Г., суд погоджується з заявленою позивачем сумою витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн., а тому вказану суму грошових коштів слід стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь позивача ОСОБА_1 .
Керуючись ст.133, 141, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна; приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 7000 грн. витрат, пов'язаних з отриманням професійної правничої допомоги.
Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційну скаргу безпосередньо в Дніпровський апеляційний суд.
Повне рішення складено 20.12.2024.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.