Справа № 191/4144/23
Провадження № 1-кп/191/308/23
20 грудня 2024 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за № 12023041390000664 від 24.07.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області, громадянки України, з середньою-спеціальною освітою, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , маючої на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимої
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
із участю в судовому розгляді:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченої - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_7
24 липня 2023 року близько о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, разом із ОСОБА_8 , з яким вона спільно проживала однією сім'єю, але не перебувала у шлюбі, знаходились в приміщенні тимчасового місця проживання, в кімнаті АДРЕСА_3 , де під час побутового конфлікту між ними виникла сварка. В ході вказаного конфлікту, на ґрунті сварки у ОСОБА_3 раптово виник прямий умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто на вбивство ОСОБА_8 .
У цей день, близько о 15 годині 35 хвилин ОСОБА_3 , знаходячись в кімнаті № 1, дитячого садка № 11, за вищевказаною адресою, реалізуючи свій прямий злочинний умисел, направлений на умисне вбивство, тобто умисне, протиправне позбавлення життя іншої людини - потерпілого ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, бажаючи настання смерті потерпілого ОСОБА_9 , зі столу взяла кухонний ніж, який використовуючи як знаряддя злочину, та тримаючи його в правій руці, нанесла один удар ОСОБА_9 в область грудної клітини, спричинивши проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням аорти, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Смерть ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 від сліпого колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням аорти, яке ускладнилося гострою крововтратою.
Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство).
Обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні свою провину не визнала, неодноразово змінювала свідчення з приводу обставин події кримінального правопорушення.
ОСОБА_3 суду пояснила, що вона не мала умислу на убивство, що це сталося під час захисту. Суду пояснила, що 23.07.2023 року вона з ОСОБА_8 , у приміщенні гуртожитку, вживали алкогольні напої і він її сильно побив. 24.07.2023 року вони вирішили примиритись, і ОСОБА_8 вранці, купив 1 бут коньяку та 1 бут. шампанського. Вона з ним та її батьком все випили. Вона лягла спати, а ОСОБА_8 та її батько кудись пішли. Вона прокинулась від того, що гучно грала музика, вона встала та виключила з розетки музику, та знов лягла спати. Потім ОСОБА_8 , зайшов у кімнату з обуренням, у них стався скандал. Він знов увімкнув гучно музику, вона знов вимкнула з розетки. Він підійшов і вдарив кулаком в щелепу. Потім знов наніс удар в ліву щоку та повалив на підлогу і почав душити, та уперся коліном у грудну клітину. Вона його відштовхнула та встала, взяла меншу дитину на руки, через деякий час поклала її на ліжко, намагалась заспокоїти ОСОБА_8 . Потім ОСОБА_8 знову повалив обвинувачену на підлогу і почав душити, вона відштовхнула, він вийшов. Вона сказала, «що він може тільки жінок ображати». ОСОБА_8 у руках нічого не тримав, але розлючений, через 5 хвилин, знов забіг у кімнату. Вона взяла ніж зі столу і тримала в правій руці, щоб його налякати, але він наштрикнувся на ніж. Потім з ножем ОСОБА_8 вийшов із кімнати. Наміру на його вбивство не мала. Відчувала небезпеку для свого життя та життя своїх дітей. З кімнати вона не вийшла, так як у неї двоє дітей і вона не могла їх залишити. На допомогу батька, який був у цій же кімнаті не кликала, так як він їй би не допоміг, сусідів також не кликала. Коли приїхала поліція та швидка допомога нікому не повідомляла, що удар нанесла, так як захищалась від неправомірних дій ОСОБА_8 . Коли виносили ОСОБА_8 , вона тримала його носилки і впустила так як у неї була зашита руку, оскільки 17.07.2023 року вона повибивала двері у кімнатах гуртожитку і порізала руку.
Потерпіла ОСОБА_10 пояснила суду, що є матір'ю загиблого ОСОБА_8 , який жив разом із ОСОБА_3 більше року. Відносини між ними були різні, вони часто сварились та дрались, в тому числі із-за ревнощів ОСОБА_3 . Коли вона приїжджала до них, її син був пошкрябаний та в синцях. Обвинувачена часто вживала алкогольні напої, іноді, в періодах між вживанням спритних напоїв, могла спати по три дні. Син інколи казав, що не буде з нею жити, так як вона психічно неврівноважена. ОСОБА_3 має двох дітей, ОСОБА_11 є сином ОСОБА_8 , а ОСОБА_12 народилась від інших її стосунків. До дочки ОСОБА_3 ставилась погано, часто кричала на неї, ображала, могла вдарити рукою, штовхала. ОСОБА_3 загнала ніж у тіло сина зі злобою, глибоко, тому він одразу і помер. Міру покарання просила призначити на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що проживала в дитячому садку № НОМЕР_1 у м. Синельникове Дніпропетровської області в сусідній кімнаті з кімнатою, в якій жили ОСОБА_3 , її батько, співмешканець ОСОБА_8 та двоє дітей. Вони в свою кімнату завжди ходили через її кімнату, так як її кімната була прохідна. Влітку 2023 року, в день вбивства, ОСОБА_8 , батько ОСОБА_3 та дівчинка вернулися з магазину. Сварки та криків, вона в цей час не чула, а через 5 хвилин ОСОБА_8 випав у її кімнату та кричав «Телефонуй та викликай швидку» і впав на сідниці. Сусід по її кімнаті ОСОБА_14 викликав швидку. ОСОБА_3 до загиблого не підходила. Батько обвинуваченої до ОСОБА_8 не підходив. ОСОБА_8 помер, коли почали його класти на ноші. В цей день музика в їх кімнаті не грала і музику вони не включали. Обвинувачена не казала їй, що він її побив цей день. ОСОБА_3 та ОСОБА_8 билися дуже часто, коли подеруться ОСОБА_8 ходив по коридору та боявся заходити до кімнати. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 постійно були скандали, сварки, іноді бійки, з її сторони, вони разом часто вживали алкогольні напої. В місці їх проживання всі були не задоволені поведінко ОСОБА_3 , яка повибивала четверо дверей - зверху та знизу. Всі вони погано ставилась до дочки ОСОБА_3 - ОСОБА_12 , ображали, кричали на неї, дитина навіть показувала сінці, але хто її бив ОСОБА_13 не бачила.
Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що влітку 2023 року вона виконувала обов'язки директора дитячого садка №11 у м. Синельникове Дніпропетровської області. Про те, що там сталося вбивство ОСОБА_8 дізналася від начальника міськвно ОСОБА_16 . В кімнаті 1 вказаного садочка, в одній кімнаті проживала старенька бабуся - ОСОБА_13 та чоловік похилого віку, а в спальні проживали ОСОБА_3 , її співмешканець ОСОБА_8 , її батько, та двоє дітей. ОСОБА_3 була в своїй поведінці агресивною, за місяць до вбивства вона повибивала двері у кімнатах гуртожитку, так їх не відремонтувала. ОСОБА_3 ревнувала свого чоловіка. Вони вживали алкоголь кожен день ніде не працювали, іноді були бійки. Так агресивно в гуртожитку ніхто себе не поводив, тільки ОСОБА_3 вона завжди починала бійку першою. ОСОБА_3 також била страшу дитину, зі слів сусідів. ОСОБА_15 бачила синці, але хто саме їх завдав ОСОБА_12 , не знає. ОСОБА_8 , навпаки, був спокійним, його було складно вивести із рівноваги.
Оглянутим в судовому засіданні DVD-диском, на якому зафіксований допит свідка ОСОБА_17 в порядку ч. 11 ст. 615 КПК України, місце перебування якого не можливо встановити на час розгляду справи, який суду повідомив, що 24.07.2023 року, близько о 15.00 годині прийшли ОСОБА_8 , батько ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які пройшли через його кімнату та зайшли до себе у крайню кімнату. Через деякий час він почув, як закричала дівчинка «Не вбивай, не вбивай, ОСОБА_20 , ОСОБА_20 ». ОСОБА_8 вийшов із кімнати і тримався за груди та сказав «Інна вдарила мене ножем, викликай швидку» і присів на підлогу. Потім вийшла ОСОБА_21 і стала причитати. Била ОСОБА_8 по обличчю долонями та висловлювалась нецензурною лайкою. Він викликав швидку. Коли приїхала швидка допомога, ОСОБА_8 поклали на ноші та стали виносили він, медбрат та ОСОБА_3 . У цей час ОСОБА_3 вдарила його голову, впустила ноші. ОСОБА_3 за місяць до вбивства вибила всі двері у гуртожитку. Обвинувачена дуже агресивна, слабо контролювала свою поведінку. Загиблий був адекватною людиною ( т.2а.с. 154-157).
Оглянутим в судовому засіданні DVD-диском, на якому зафіксований допит свідка ОСОБА_22 в порядку ч. 11 ст. 615 КПК України, який помер на час розгляду справи, суду повідомив, що 24.07.2023 року у кімнаті був він, його дочка - обвинувачена ОСОБА_3 , його зять - ОСОБА_8 та двоє дітей: ОСОБА_19 та ОСОБА_23 . В обідній час він ліг відпочивати та лежав спиною до дверей. Скандал почався у кімнаті, потім перейшов у коридор. Почув шум, як задзвеніла банка у якій стояв ніж та він обернувся і побачив ОСОБА_24 , яка вибігла із дверей, ОСОБА_8 за нею. Потім почув «Ой зарізали, сусід викликай швидку». Він навіть не виходив, коли приїхала швидка, а піднявся коли приїхала поліція. Його донька ходила та переживала, що її не постили до швидкої допомоги. ОСОБА_3 сказала, «Що вона не знає, як це сталося, як у нього опинився ніж, чи може автоматично, чи він на нього наскочив, що вона не розуміє як вона це зробила. Він не бачив, щоб її бив ОСОБА_8 . Конфліктів в цей день у них не було. Раніше обвинувачена повибивала двері в гуртожитку. Після вбивства, дітей віддали в іншу родину. До затримання ОСОБА_3 приїжджала Служба у справах дітей по факту вживання обвинуваченою алкоголю ( т.2 а.с. 157-160).
Експерт ОСОБА_25 суду пояснив, що смерть ОСОБА_8 настала від проникаючого сліпого поранення аорти. Як пояснювала обвинувачена, потерпілий сам наштрикнувся на ніж, який знаходився на рівні плеча. Вона має зріст 1 м. 68 см., а ОСОБА_8 - 1 м 87 см. Проте, за викладених обвинуваченою умов, встановлені у потерпілого пошкодження, виключають можливість його самонатикання на ніж, який тримала обвинувачена. Так, при самонатиканні, максимум буде пошкодження шкіри, кістку пробити неможливо. Тобто, в даній справі потерпілому завдано проникаюче пошкодження, зі значною силою удару лезом ножа, що є небезпечним для життя. Ніж знаходився достатньо глибоко, і був зафіксований в тілі, що свідчить саме про нанесення удару ножем, а не самонатикання потерпілим на нього. Смерть ОСОБА_8 настала не миттєво, і він міг самостійно дістати ніж.
Свідок ОСОБА_26 суду повідомив, що удар обвинуваченою нанесений з достатньою силою, так як пошкоджено кістку, виключає пошкодження шляхом самонатикання. На руках у загиблого ніяких тілесних ушкоджень, садни не виявлено.
Вина обвинуваченої ОСОБА_3 в умисному вбивстві ОСОБА_8 підтверджується також й іншими доказами, наданими стороною обвинувачення:
- протоколом огляду місця події від 24.07.2023 року та фототаблицею до нього, проведеного за адресою: АДРЕСА_2 , де виявлено в кімнаті сліди бурого кольору, а також кухонний ніж, з довжиною леза 15 см зі слідами бурого кольору, шириною леза 2,5 см., футболку чоловічу зі слідами рідини бурого кольору (том 2 а.с.8-12)
- протоколом огляду місця події від 24.07.2023 року, з фототаблицею, за участю спеціалістів ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , проведеного у кімнаті приймального відділення, реанімаційної зони, якими встановлено наявність трупу ОСОБА_8 , на якому одягнуто футболку чорного кольору, з білим принтом та рожевим орнаментом, яка розрізана по середині знизу до верху. Під правою ключицею, ближче до внутрішнього її кінця веретеноподібна рана з рівними краями, ніжній кут її П-подібний, верхній - гострий. При маніпуляції з тілом, з рани виділяється рідка кров. Дещо нижче вказаної рани, відзначається кільцеподібне, переривчасте садно (том а.с.15-19);
- висновком експерта № 401 від 16.08.2023 року, яким встановлено, що смерть ОСОБА_8 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням аорти, яке ускладнилось гострою крововтратою, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа. Проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням аорти спричинено прижиттєво, незадовго до настання смерті, від дії сплощеного колюче-ріжучого предмету, шириною клинка протягом поринулої частини не більше 19 мм, який мав гостре лезо та обух, товщиною близько 1,0-1,2 мм. Дані тілесні ушкодження, у своїй сукупності та за своїм характером, відповідають категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті (том 2 а.с.24-27);
-судово-токсикологічним дослідженням крові від трупа ОСОБА_8 , 1979 р.н. виявлений етиловий спирт у концентрації 2,13%о, що стосовно до живих осіб, відповідає середньому ступеню алкогольного сп'яніння (том 2 а.с. 27);
Результатом дослідження № 219 від 24.07.2023 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 перебувала у стані сп'яніння, результат обстеження драгер - 2,14, через 20 хвилин драгер -2,58% ( т.2 а.с.48);
Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_25 підтвердив свій висновок та зазначив, що удар був нанесений гострим колюче-ріжучим предметом, із застосуванням сили. Наявне на трупі ОСОБА_8 колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням аорти, виключає отримання такого поранення, шляхом самонатикання ОСОБА_8 на гострий колюче-ріжучий предмет.
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 24.07.2023 року, згідно якого було затримано ОСОБА_3 , підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення (а.с. 51 том 2);
- висновком експерта №1688/2262-БД від 07.09.2023 року, за яким проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив співпадіння генотипу слідів крові на клинку ножа з генотипом потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та його неспівпадіння з генотипом підозрюваної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ДНК слідів крові на клинку ножа може походити від потерпілого ОСОБА_8 з ймовірністю не менше 99,999999999999999952%. На поверхні рукоятки ножа встановлена наявність крові людини, виявлені епітеліальні клітини з ядрами. Із контактних слідів з кров'ю на рукоятці представленого ножа отримані препарати ДНК встановлений їх генотип, який містить переважаючу ДНК чоловічої генетичної статі та незначну домішку жіночої ДНК. Проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив співпадіння переважаючого генотипу біологічних слідів на рукоятці ножа потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мінорного генотипу з генотипом підозрюваної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Переважаюча ДНК цих слідів на рукоятці ножа може походити від потерпілого ОСОБА_8 з ймовірністю не менше 99,999999999999952. Незначна домішка ДНК на рукоятці ножа може походити від підозрюваної ОСОБА_3 (том 2 а.с.108-112);
- протоколом слідчого експерименту від 05.09.2023 року, та його відеозаписом, за участю підозрюваної ОСОБА_3 , оглянутого в судовому засіданні, під час якого обвинувачена вказала місце та обставини вчинення злочину, при цьому зазначила, що 24.07.2023 року вона спала на ліжку у кімнаті гуртожитку АДРЕСА_3 . Грала гучно музика, ОСОБА_8 стягнув ОСОБА_3 з ліжка на підлогу, добавив музику, ще гучніше, та почав бити ОСОБА_3 , прокинувся син, вона взяла його на руки, донька заховалась за батареєю. Обвинувачена, перебуваючи в положенні стоячи, тримала на руках сина, а ОСОБА_8 наніс їй удар в обличчя від якого вона присіла на ліжко, та посадила сина на ліжко, підвилась на ноги та запитала у ОСОБА_8 , що сталося, ОСОБА_8 одразу схватив її долонею за горло та повалив на спину на підлогу, притискаючи горло, наніс удар в область лівої щоки та ще один удар, після якого ОСОБА_3 вирвалась, підвелась на ноги та відштовхнула ОСОБА_8 . Вона прохала, ОСОБА_8 заспокоїтись, та він розвернувся та пішов у бік вхідних дверей, але біля дверей він розвернувся та почав йти знов на неї та схопив за горло та почав душити, поваливши на підлогу, в цей час у неї на руках був син, якого вона відпустила та він відійшов плачучи. ОСОБА_3 перебувала в положенні навприсядки та правою рукою намацала ніж на столику, який перебував від неї справа. Схопивши ножа ОСОБА_3 просила відійти від неї, перебуваючи навприсядки, ОСОБА_8 відійшов від неї на крок, ОСОБА_3 підвелась на ноги та почала розмовляти з ОСОБА_8 , щоб він від неї відійшов, ОСОБА_3 при цьому тримала ножа в правій руці та почала казати, що вона за себе не ручається. ОСОБА_3 утримуючи ніж в правій руці, затиснутим долонею, таким чином, що лезо ножа виходило з під мізинця в нижній частині долоні, при цьому рука її була зігнута у ліктьовому суглобі та підведена до гори. В цей момент ОСОБА_8 робить різкий крок назустріч ОСОБА_3 , яка стоїть до нього обличчям та натискається на ніж. Після чого різко розвертається та рухається до дверей які були відчинені, з ножом в області груді. Переступивши поріг ОСОБА_8 впав на бік та дістав ніж з груді. ОСОБА_3 поклала ніж на стіл, де він лежав до цього (т.2 а.с. 169-172;
- висновком експерта №401/2 від 13.09.2023 року (додатковий), яким встановлено, що дані судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 вказують на те, що тілесні ушкодження на його тілі не могли бути спричинені за умов та за механізмом зазначеним при проведені слідчого експерименту від 05.09.2023 року за участі підозрюваної ОСОБА_3 . По-перше не співпадає напрямок ранового каналу: на трупі рановий канал орієнтований справа-наліво, а за умов вказаних в ході слідчого експерименту рановий канал був би орієнтований спереду-назад. По-друге не можливо за умов самонатикання, як вказано в ході слідчого експерименту, спричинити виявлене у потерпілого проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з наскрізним ушкодженням кістки (том 2 а.с.174-175);
- висновком експерта №544 від 14.09.2023 року з якого вбачається, що ОСОБА_3 в період інкримінованого їй діяння виявляла і виявляє в теперішній час психічний розлад у формі нестійкого розладу особистості. Іспитована в період часу, який відноситься інкриміноване їй діяння, могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Іспитована у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів не потребує ( т.2 а.с.140-142);
- речовими доказами по справі (а.с. 178 том 2);
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює зазначені докази як належні, допустимі, достовірні та взаємопов'язані.
Частина 1 ст. 115КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, тобто за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З об'єктивної сторони цей злочин характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідком, а із суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Так, встановлені судом спосіб, обставини вчинення кримінального правопорушення, знаряддя злочину, яким є ніж кухонний, характер і локалізація поранення життєво важливих органів потерпілого, унаслідок чого сталася його смерть, що відображено у вищевказаних судово-медичних експертизах, в тому числі й в висновку судово-медичної експертизи № 401, яким встановлено, що смерть ОСОБА_8 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням аорти, яке ускладнилось гострою крововтратою. Тобто обвинувачена ОСОБА_3 в ході сварки, перебуваючи у стані сильного сп'яніння (2,58%) схопила ніж та тримаючи його в правій руці, нанесла, один удар ОСОБА_9 в область грудної клітини, спричинивши проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітки, напрямок справа-наліво, з ушкодженням аорти, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, та свідчать про те, що в діях обвинуваченої ОСОБА_3 був прямий умисел на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_8 , а тому суд кваліфікує її дії як умисне вбивство. Вищевказані обставини свідчать про те, що обвинувачена нанесла удар потерпілому цілеспрямовано у життеважливий орган із значною силою, так як пошкоджена навіть кістка
Доводи сторони захисту щодо наявності в діях обвинуваченої ОСОБА_3 перевищення меж необхідної оборони, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не знайшли свого повного підтвердження в ході судового розгляду, оскільки жодного належного та допустимого цьому доказу суду надано.
Згідно частини 1-3 статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Перевищення меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього кодексу.
У постанові Верховного суду від 25 травня 2021 року, справа №593/1577/18, зроблений висновок про те, що для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
Під час судового розгляду встановлені обстановка, відсутність у обвинуваченої мотиву діяння - захисту винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання та встановлено відсутність самого акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту. Посилання обвинуваченої, що вона намагалася захистити себе від небезпечного посягання ОСОБА_8 , боялася за своє життя та життя дітей, так як він її душив та бив, а тому виставила ніж, щоб він злякався, спростовуються висновками експертизи № 270 від 25.07.2023 року з якого вбачається, що ОСОБА_3 дійсно має тілесні ушкодження, які віднесені до категорії легких, але не встановлено жодних тілесних ушкоджень в області шиї, про які постійно зазначала потерпіла. Тілесні ушкодження, зазначені у вищевказаному висновку, які спричинені ОСОБА_3 , не виключають їх спричинення саме 24.07.2023 року, як зазначено обвинуваченою, але спростовують їх спричинення, саме в момент сварки ОСОБА_3 з обвинуваченим, а саме близько о 15.00 годині 24.07.2023 року. Оскільки спростовуються показами її батька, який зазначив, що в момент спричинення смертельного удару він лежав у цій же кімнаті відвернутим від дверей, і почув шум, а потім почув, «Ой зарізали, сусід викликай швидку». Показами свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_17 , які були у прохідній кімнаті, куди вийшов ОСОБА_8 та де він впав, які не чули криків та побиття ОСОБА_3 .. Крім того після вбивства ОСОБА_8 , обвинувачена нікому з присутніх, навіть рідному батьку, не повідомляла, що вона захищаючись від небезпечного посягання ОСОБА_8 , спричинила останньому смертельне тілесне ушкодження. А лише повідомила, що не розуміє як взагалі це сталося, що свідчить про те, що обвинувачена була у стані сильного сп'яніння та взагалі не може пояснити обставини вбивства. Крім того у загиблого відсутні синці та садна на руках, як наслідок нанесення ними ударів, про що надавав роз'яснення судово-медичний експерт на підтвердження висновку експертизи трупу.
З показів обвинуваченої вбачається, що вона з ОСОБА_8 мала постійні конфлікти та побиття один одного, що підтверджується показами свідків, але ОСОБА_3 , сприймаючи це як нормальні стосунки, продовжувала проживати з ОСОБА_8 , як із своїм чоловіком в одній кімнаті, хоча для неї не існувало жодних перешкод покинути цю кімнату раніше, а також в день злочину. Також ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння теж застосовувала фізичну силу до потерпілого, поводила себе агресивно, як до потерпілого так і до дитини ОСОБА_29 , інших мешканців гуртожитку, знищувала майно, що встановлено з показань допитаних свідків та потерпілої.
В діях обвинуваченої відсутнє перевищення меж необхідної оборони, оскільки обстановка, яка склалася в момент злочину, а саме, поведінка потерпілого по відношенню до неї, не давала їй достатніх підстав вважати, що мало місце з боку потерпілого реальне на неї посягання, та крім того, в ході конфлікту вона не мала перешкод покинути будинок або іншим чином припинити конфлікт.
Що стосується доводів обвинуваченої ОСОБА_3 щодо відсутності у неї умислу позбавити життя потерпілого також є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого повного підтвердження в ході судового розгляду, а були повністю спростовані висновком судово-медичної експертизи № 401/2 від 13.09.2024 року та показаннями експерта ОСОБА_25 в частині невідповідності показаного обвинуваченою ОСОБА_3 механізму спричинення нею тілесного ушкодження ножем в грудну частину потерпілого із встановленим напрямком та глибиною ранового каналу, удар мав направлену силу, внаслідок чого відбулося пробиття грудної клітини, та як наслідок протикання кістки товщиною 1-2 см, пошкодження аорти, що призвело до смерті потерпілого. Також з показань свідків, висновків експертиз, пояснень обвинуваченої в ході слідчих експериментів та в ході судового розгляду встановлено, що вона не мала жодних підстав для того, щоб завдавати удар ножем потерпілому та взагалі мала можливість, забрати дітей та покинути кімнату, або покликати на допомогу, а також для обвинуваченої ОСОБА_3 потерпілий не представляв жодної загрози, не мав в руках жодних предметів, враховуючи їхні негативні стосунки з побиттями одне одному, які вони сприймали як нормальні відносини, але агресивність була притаманною ОСОБА_3 , про що вказували сусіди з якими вони проживали у гуртожитку у м. Синельникове Дніпропетровської, тоді як ОСОБА_30 мав спокійних характер. Крім того, згідно висновку судово-медичної психіатричної експертизи № 544 ОСОБА_3 у період часу, що відноситься до інкримінованого їй діяння, могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними, та й у теперішній час вона також може усвідомлювати свої дії і керувати ними. Виявляла раніше і виявляє в цей час психічний розлад у формі емоційно-нестійкого розладу особистості (т. 2 а .с. 140-142).
Таким чином, судом встановлено, що між діями обвинуваченої ОСОБА_3 та настанням смерті потерпілого ОСОБА_8 є прямий причинний зв'язок.
Суд не вважає доведеною віктимну поведінку ОСОБА_8 , та вважає, що неправомірна поведінка останнього, зі слів обвинуваченої щодо неї не може бути визнана такою, що зменшує суспільну небезпечність злочину, оскільки ОСОБА_3 мала можливість надати в той момент розголосу конфліктній ситуації, так вони проживали у гуртожитку, з ними поряд знаходились інші мешканці, або просити викликати поліцію, але не зробила цього.
Невизнання обвинуваченою ОСОБА_3 своєї вини суд розцінює критично, дана позиція обвинуваченої є одним із способів захисту від пред'явленого їй обвинувачення та є її бажанням взагалі уникнути відповідальності за вчинене.
У відповідності до Постанови колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №555/2067/18 від 10.09.2020 року «якщо засуджений упродовж досудового розслідування та судового розгляду висував різні версії події кримінального правопорушення, які суперечили одна одній, то суд не зобов'язаний спростовувати кожну з них. Доведеною поза розумним сумнівом вважається та версія, яку було підтверджено належними і допустимими доказами. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено, і обвинувачений є винуватим у цьому. Це питання має вирішуватися на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій».
У своїй постанові Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у справі № 750/11509/18 від 01.04.2020 року зазначив, що «законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії подій, яку надало обвинуваченням, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в діях обвинуваченої ОСОБА_3 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі (умисне вбивство).
При призначенні покарання обвинуваченій суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого, особу винної, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.
Так, обвинувачена ОСОБА_3 раніше не судима, під наглядом у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, що встановлено з характеристики з місця проживання та з показань свідків, вину не визнала, але як встановлено в ході судового розгляду місце злочину не покинула, має двох малолітніх дітей, над якими встановлена опіка іншою особою.
Пом'якшуючих покарання обставин згідно положень ст.. 66 КК України судом не встановлено.
В якості обтяжуючих покарання обставин згідно положень ст. 67 КК України суд враховує вчинення обвинуваченою злочину у стані алкогольного сп'яніння та щодо особи, з якою вона перебувала у сімейних відносинах.
Враховуючи вищевказані обставини, думку потерпілої щодо міри покарання, намагання обвинуваченої уникнути кримінального покарання за даний злочин при встановлених обставинах, її поведінку до та після скоєного злочину, поведінку потерпілого ОСОБА_8 по відношенню до обвинуваченої та інші обставини у їх сукупності, суд вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 неможливо без її ізолювання від суспільства, а покарання їй повинно бути обрано необхідне та достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових правопорушень, а саме у вигляді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті Кримінального Кодексу України й підстав застосувати ст.69 КК України суд не вбачає.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Запобіжний захід засудженій ОСОБА_3 залишити у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Речові докази, які зберігаються в камері схову речових доказів Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області згідно квитанції №111983 - знищити, крім футболки ОСОБА_3 , яку повернути їй.
Керуючись ст.ст. 370 -371, 374-376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити їй покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженій ОСОБА_3 , залишити у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Строк покарання засудженій ОСОБА_3 рахувати з 24 липня 2023 року з моменту затримання (а. с. 51 том 2);
Речові докази, які зберігаються в камері схову речових доказів Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, згідно квитанції №111983 - знищити, крім футболки ОСОБА_3 , яку повернути ОСОБА_3 .
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженою - в той же строк та в тому ж порядку з моменту вручення їй копії вироку. Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1