Справа № 191/132/24
Провадження № 2/191/59/24
Іменем України
09 грудня 2024 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Прижигалінської Т.В.
за участю секретаря - Силкіної О.Г.
згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_1 про стягнення №5 у відповідності до ст.625 ЦК України, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення №5 у відповідності до ст.625 ЦК України.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між ОСОБА_1 та АКБ «Форум» 27.06.2007 року був укладений кредитний договір №0144/07/09-CL, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 79200 грн. зі сплатою 13% річних.
31.03.2025 року Троїцьким районним судом Луганської області було винесено рішення по справі №433/423/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 користь АКБ «Форум» заборгованості за кредитним договором у сумі 53076,08 доларів США, штрафу та пені в розмірі 5000,00 грн. та 3654 грн. судового збору. Станом на дату подачу позову зазначене рішення суду залишається невиконаним.
26.03.2019 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» було укладено договір про відступлення прав вимоги №0002/19/5, відповідно до умов ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», а ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло право вимоги заборгованості за кредитними договорами до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором кредиту №0144/07/09-CL.
У відповідності до ухвали Троїцького районного суду Луганської області від 19.05.2021 року, замінено стягувача у справі №433/423/15-ц на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста». Таким чином, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» наділело правом грошової вимоги до відповідачів, а ПАТ «Банк Форум» втратив такі права.
З дати винесення судового рішення по справі №433/423/15-ц відповідач не виконав його у добровільному порядку, не сплатив заборгованість, тобто борг не сплачений, а тому позивачу завдані збитки не були компенсовані.
Загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3% річних за рішенням суду, що підлягає стягненню станом на 08.12.2023 року, відповідно до розрахунку заборгованості становить 1932,55 доларів США, що за курсом НБУ на день подачі позову складає 71079,19 грн., з яких : нараховані 3% річних - 1932,55 доларів США.
У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача 3% у розмірі 1932,55 доларів США, що за курсом НБУ на дату подачі позову становить 71079,19 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Однак надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася по невідомим суду причинам, хоча про день та час судового засідання була належним чином повідомлена, що підтверджується оголошенням про виклик на офіційному сайті «Судової влади», оскільки адреса її реєстрації знаходиться та тимчасово окупованій території під час воєнного стану. Крім того, згідно відповіді з Міністерства соціальної політики, інформацію щодо відповідачки в ЄШБД ВПО відсутня.
На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 31.03.2015 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» була стягнута заборгованість за кредитним договором №0144/07/09-CL від 27.06.2008 року в розмірі 53076,08 доларів США, що еквівалентно гривні по курсу НБУ становить 1318436,21 грн. та штраф і пеня в розмірі 5000,00 грн.. а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654,00 грн.. Рішення набрало законної сили 16.01.2018 року.
Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 19.05.2021 року було замінено вибулого стягувача - ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» у цивільній справі №433/423/15-ц за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвала набрала законної сили 19.05.2021 року.
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має перед ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» станом на 08.12.2023 року заборгованість, яка нарахована в порядку ст.625 ЦК України, та яка складає 1932,55 доларів США.
За змістом статей 524,533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Тобто нарахування трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачена законом, а не договором.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі N 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі N 686/21962/15-ц, провадження N 14-16цс18.
Позивачем здійснено нарахування 3 % річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення.
Суд враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах N 910/16945/14 та N 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі N 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах N 905/2324/17 та N 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі N 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення суми 3 % річних обґрунтованими та доведеними, і такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем ставиться питання про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача в суді здійснювало Адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс», що підтверджується копію договору №02-01/2023 від 03.01.2023 року, який укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс». Також, до матеріалів справи додані : копія Акту приймання-передачі наданих послуг №82 від 21.11.2023 року; копія Заявки на надання юридичної допомоги №1 від 07.11.2023 року,
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом встановлено, що правнича допомога полягала у наданні усної консультації з вивченням документів, письмової консультації про судовому рішенню, підготовки (складання) позовної заяви про стягнення 3% з клопотанням, формулювання додатків до позовної заяви, зібрання та передача справи замовнику.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які суд вважає завищеними, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Згідно ч.1,2 п.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.512, 514, 526, 625, 626, 638 ЦК України, ст.ст. 12,81,137,141,258,259,263-265,280-282, 352,354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (код ЄДРПОУ : 41264766, адреса місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3, корпус 8Б, офіс 103) 3% річних у розмірі 1932,55 доларів США, що за курсом НБУ на дату подачі позову до суду складає 71079 ( сімдесят одна тисяча сімдесят дев'ять ) гривень 19 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (код ЄДРПОУ : 41264766, адреса місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3, корпус 8Б, офіс 103), судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 ( дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (код ЄДРПОУ : 41264766, адреса місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3, корпус 8Б, офіс 103), витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. В. Прижигалінська