Справа № 191/3486/23
Провадження № 1-кп/191/269/23
іменем України
03 грудня 2024 року м. Синельникове
Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років з конфіскацією майна, раніше неодноразово судимий за умисні тяжкі злочини, має ряд не знятих та непогашених судимостей за скоєння умисних кримінальних правопорушень, не має постійного місця роботи та будь-якого місця роботи взагалі, відсутність будь-яких відомостей про навчання, неодружений, тобто у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, що в своїй сукупності є достатніми вважати, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. У останнього відсутні будь-які медичні застереження, що не дають змоги вирішувати питання про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ризики не зменшилися та продовжують існувати та застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Також зазначив, що ОСОБА_5 не перебуває на обліку у лікаря-психіатра.
Захисник та обвинувачений в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора та зазначили, що обвинувачений вже тривалий час перебуває під вартою, хворий на ВІЛ-інфекцію, має матір, має місце реєстрації, де і проживав до затримання. Крім того, судовий розгляд справи по суті завершений, тому захисник просила обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дійшов наступного висновку.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду від 10.10.2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 08.12.2024 року, а також для забезпечення виконання обов'язків обвинуваченим, останньому було визначено заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840,00 грн.
Відповідно до частини 1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не повинен перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, також суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначено, що наявність вагомих підстав обвинуваченого затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У рішенні ЄСПЛ по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Згідно з рішенням ЄСПЛ від 30.08.1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальні правопорушення. Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» визначає, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Крім того, згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. У справі «Феррарі-Браво проти Італії» ЄСПЛ зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
При вирішенні заявленого прокурором клопотання відносно обвинуваченого, суд враховує встановлені судом підстави обрання останньому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також, що наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років з конфіскацією майна, раніше неодноразово засуджений за умисні злочин проти власності та у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, має не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, але перебуває на обліку у лікаря нарколога, ризики, які слугували обранню обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на сьогоднішній день не зменшилися та продовжують існувати, у зв'язку з чим, вказані вище обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З урахуванням того, що у даному кримінальному провадженні наявні наведені ризики та обставини, що є підставою для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає необхідним продовжити запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою терміном на 60 днів і тільки такий вид і міра запобіжного заходу зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та досягнення дієвості цього провадження. За таких обставин підстав для обрання обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу судом не встановлено.
Крім того, частиною 3 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.2 п.2 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах : щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України суд визначає підозрюваному розмір застави у межах тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , що буде достатньо для забезпечення виконання обвинуваченим, покладених судом на нього обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 314, 315 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, а саме до 17 жовтня 2024 року включно.
Для забезпечення виконання обов'язків обвинуваченим ОСОБА_5 визначити йому заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840 грн. 00 коп., яку він або заставодавець мають право внести протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) : 26239738, Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ , Код банку отримувача (МФО): 820172, Рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442.
У разі внесення обвинуваченим визначеного розміру застави покласти на ОСОБА_5 виконання наступних обов'язків:
- прибувати до суду за кожним викликом;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому обвинувачений проживає, без дозволу суду.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Обвинувачений звільняється з-під варти у разі внесення застави, визначеної в ухвалі суду.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 09.12.2024 року.
Суддя ОСОБА_1