ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.12.2024Справа № 910/2865/23
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної
системи України"
до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА"
про стягнення 39 530 155,17 грн.
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ""Оператор газотранспортної системи України" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 39530155,17 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №1907000632 від 14.11.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 відкрито провадження у справі №910/2865/23 та призначено розгляд підготовчого засідання на 24.03.2023.
24.03.2023 відділом діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача отримано відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 24.03.2023 оголошено перерву до 05.05.2023.
04.03.2023 відділом діловодства суду від представника позивача отримано відповідь на відзив.
28.04.2023 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано заперечення.
03.05.2023 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про витребування доказів.
03.05.2023 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про призначення судової експертизи.
В судовому засіданні 05.05.2023 оголошено перерву до 26.05.2023.
23.05.2023 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заперечення на призначення судової експертизи та витребування доказів.
Ухвалою суду від 26.05.2023 у справі призначено судову експертизу та зупинено провадження.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 ухвалу Господарського суду від 26.05.2023 скасовано.
22.01.2024 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи №910/2865/23.
Ухвалою суду від 25.01.2024 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 26.02.2024.
В подальшому підготовче судове засідання неодноразово відкладалось.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №01.3-16/1194/24 від 16.10.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/2865/23 у зв'язку із звільненням судді Мельника В.І.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024 матеріали справи №910/2865/23 було передано для розгляду судді Лиськову М.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 суддею Лиськовим М.О. прийнято справу №910/2865/23 до свого провадження, ухвалено розгляд справи №910/2865/23 здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 06.11.2024.
Протокольною ухвалою суду від 06.11.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.11.2024.
15.11.2024 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи докази, що підтверджують розмір витрат ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ» на правову допомогу.
20.11.2024 відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені на 99%.
Протокольною ухвалою суду від 20.11.2024 судом оголошено перерву у розгляді справи по суті до 04.12.2024.
У судовому засіданні 04.12.2024 судом продовжено розгляд справи із стадії судових дебатів, в яких представники позивача та відповідача виступили з промовами (заключним словом).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.12.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
14.11.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (оператор) та акціонерним товариством "Укргазвидобування" (замовник) укладено договір транспортування природного газу № 1907000632, що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497.
Відповідно до п.2.1 договору за цим договором оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Згідно з п.2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Пунктами 2.3-2.4 договору передбачено, що обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.
Згідно з пунктом 2.5 договору, замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Відповідно до пункту 2.6 договору, оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.
Пунктом 2.8 договору передбачено, що взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору.
Пунктом 3.1 договору визначені обов'язки оператора, до яких належить в тому числі: своєчасне надання послуг належної якості; розміщення на своєму веб-сайті чинні тарифи, вартість послуг з врегулювання добового небалансу, Типовий договір транспортування природного газу і Кодекс; здійснення у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, виплату грошових коштів на рахунок замовника, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.
Відповідно до п. 3.2 договору оператор має право, зокрема, стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності.
У відповідності до пункту 4.1. договору замовник зобов'язаний, зокрема: не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень).
Згідно з пунктом 4.2 договору замовник має право: отримувати від оператора послуги належної якості та в обумовлені цим договором строки; замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям; отримувати від оператора всю необхідну інформацію щодо роботи газотранспортної системи, від якої залежить належне виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором; передати права щодо доступу до газотранспортної системи, які він набуває за цим договором, іншим суб'єктам ринку природного газу за умови повідомлення про це оператора у порядку і строки, передбачені Кодексом та цим договором; отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається оператором з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим договором; користуватись іншими правами, передбаченими договором та чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 7.1 договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; послуги з врегулювання добового небалансу - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
Відповідно до п. 17.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.20219) цей договір набирає чинності з 1 січня 2020 року та діє до 31.12.2022. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Вартість перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення за формулою наведеною в п.8.3 договору.
Відповідно до пункту 8.3 договору за результатами остаточної алокації відборів та подач замовника оператор здійснює розрахунок вартості плати за перевищення замовленої потужності у відповідному розрахунковому місяці. Підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу. Замовник зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності у строк до двадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов'язаний сплатити в строк, визначений у цьому пункті, визначається за даними оператора.
Тарифи для ТОВ «Оператор ГТС України» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020 - 2024 роки встановлені постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013. Зокрема, цією постановою НКРЕКП встановлено тарифи для:
точки входу з фізичним розташуванням від суміжних газовидобувних підприємств (через мережі яких може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств), та - віртуальної точки входу з невизначеним фізичним розташуванням від суміжних газовидобувних підприємств (через мережі яких може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств).
Згідно до п. 8.3 Договору Позивач за результатами остаточної алокації відборів та подач Відповідача здійснив розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці, а саме: - за січень 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 37 167,03550 тис.м. куб. всього на загальну суму 9 092 246,23 грн. - за лютий 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 31 542,84267 тис.м. куб. всього на загальну суму 7 716 388,69 грн. - за березень 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 23 037,70506 тис.м. куб. всього на загальну суму 5 635 759,86 грн. - за квітень 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 13 939,02879 тис.м. куб. всього на загальну суму 3 409 932,49 грн. - за травень 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 7 680,49041 тис.м. куб. всього на загальну суму 1 878 893,72 грн. - за червень 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 4 844,38870 тис.м. куб. всього на загальну суму 1 185 092,50 грн.
У відповідності до п. 8.3 Договору Позивачем було направлено Відповідачу через інформаційну платформу: - рахунок № 01-2020-1907000632/9980120 від 31.01.2020 на оплату за перевищення договірної потужності за січень 2020 року на загальну суму 9 092 246,23 грн; - рахунок № 02-2020-1907000632/9980220 від 29.02.2020 на оплату за перевищення договірної потужності за лютий 2020 року на загальну суму 7 716 388,69 грн; - рахунок № 03-2020-1907000632/9980320 від 31.03.2020 на оплату за перевищення договірної потужності за березень 2020 року на загальну суму 5 635 759,86 грн; - рахунок № 04-2020-1907000632/9980420 від 30.04.2020 на оплату за перевищення договірної потужності за квітень 2020 року на загальну суму 3 409 932,49 грн; - рахунок № 05-2020-1907000632/9980520 від 31.05.2020 на оплату за перевищення договірної потужності за травень 2020 року на загальну суму 1 878 893,72 гри; - рахунок № 06-2020-1907000632/9980620 від 30.06.2020 на оплату за перевищення договірної потужності за червень 2020 року на загальну суму 1 185 092,50 грн; - звіти про використання замовленої потужності Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» за газові місяці січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2020 року.
Позивачем, також, направлено Відповідачу акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності), проте вказані акти Відповідачем не підписані.
Відповідно до п. 8.3. Договору підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок па оплату за перевищення замовленої потужності та звіт Оператора про використання замовленої потужності Замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються Замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу.
Відповідно до п. 8.3. Договору Замовник зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності у строк до двадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Всупереч цьому, на підставі рахунку на оплату та звіту Оператора, Відповідачем до цього часу не здійснено повної оплати свого зобов'язання вказаного у рахунку на оплату за перевищення замовленої потужності за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2020 року на загальну суму 24 578 899,75 грн, чим порушено умови п. 2.5, 8.3 Договору, а також порушено права та інтереси Позивача як кредитора у спірних правовідносинах (особи, що надала послугу, яка не оплачена).
При цьому станом на 10.02.2023 Відповідачем на користь Позивача (поза межами строків оплати визначених умовами Договору) було частково проведено оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності всього на загальну суму 4 339 413,74 грн.
Позивач вказує, що у відповідності до п. 8.3 Договору розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання зі сплати вартості плати за перевищення замовленої договірної потужності у розмірі 24 578 899,75 грн. позивач звернувся до суду.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Господарським кодексом України у статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин 1, 3 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 2 статті 180 Господарського кодексу України).
Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС та Типовим договором транспортування природного газу.
Кодекс ГТС є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.
Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).
За змістом частин 1, 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Таким чином, дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 глави 3 "Основні засади доступу до газотранспортної системи" розділу І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2497 від 30.09.2015, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за N1383/27828, затверджено типовий договір транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Відповідно до положень пунктів 1, 9, 10 глави 1 розділу VIII цього Кодексу одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.
Згідно з п.п. 1, 2 глави 1 розділу IX "Розподіл потужності" Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди: 1) річний - потужність в визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового року; 2) квартальний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно); 3) місячний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового місяця (місяці - починаються кожного першого дня газового місяця); 4) на добу наперед - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газову добу, з постійним потоком протягом газової доби, наступної за газовою добою, у якій відбувся розподіл потужності. Потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Загальна потужність кожної віртуальної точки виходу до газорозподільної системи дорівнює сумі технічних потужностей усіх фізичних точок виходу до газорозподільної системи, які вона об'єднує.
Відповідно до пункту 10 глави 1 розділу IX "Розподіл потужності" Кодексу ГТС потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього Кодексу. Загальна потужність кожної віртуальної точки виходу до газорозподільної системи дорівнює сумі технічних потужностей усіх фізичних точок виходу до газорозподільної системи, які вона об'єднує. Потужність фізичних точок виходу до газорозподільної системи не розподіляється.
Відповідно до пунктів 17, 18 глави 1 розділу IX "Розподіл потужності" Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу / виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу / виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Оператор газотранспортної системи оприлюднює на своєму веб-сайті перелік точок входу / виходу, обсяг технічної, договірної та вільної потужності. Оператор газотранспортної системи зазначає про точки входу / виходу, для яких з точки зору технічних обмежень обсяг та вид потужності може відрізнятись в окремі періоди газового року.
Відповідно до абз. 13 пункту 2 глави 3 розділу ХV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи вчиняє дії, які дозволяють уникнути можливості виникнення перевантажень, зокрема стягує із замовника послуг транспортування додаткову оплату за перевищення потужності відповідно до договору транспортування.
Згідно з п. 8.3 договору за результатами остаточної алокації відборів та подач замовника оператор здійснює розрахунок вартості плати за перевищення замовленої потужності у відповідному розрахунковому місяці.
У відповідності до абзацу 3 пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
Підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу. Замовник зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності у строк до двадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем (п. 8.3 договору).
Тарифи для ТОВ "Оператор ГТС України" на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020 - 2024 роки встановлені постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013. Зокрема, цією постановою НКРЕКП встановлено тарифи для:
- точки входу з фізичним розташуванням від суміжних газовидобувних підприємств (через мережі яких може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств), та
- віртуальної точки входу з невизначеним фізичним розташуванням від суміжних газовидобувних підприємств (через мережі яких може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств).
В даному випадку, перевищення замовленої потужності відбулося саме у вказаних точках входу (в т.ч, віртуальних точках. Тобто, за наслідками остаточної алокації оператором було встановлено, що на вказані очки входу до газотранспортної системи від замовника надійшли обсяги природного газу перевищенням замовленої потужності (замовленого обсягу).
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач виявив наявність у відповідача перевищення замовленої договірної потужності та направив відповідачу рахунки на загальну суму 24 578 899,75 грн.: за січень 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 37 167,03550 тис.м. куб. всього на загальну суму 9 092 246,23 грн. - за лютий 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 31 542,84267 тис.м. куб. всього на загальну суму 7 716 388,69 грн. - за березень 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 23 037,70506 тис.м. куб. всього на загальну суму 5 635 759,86 грн. - за квітень 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 13 939,02879 тис.м. куб. всього на загальну суму 3 409 932,49 грн. - за травень 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 7 680,49041 тис.м. куб. всього на загальну суму 1 878 893,72 грн. - за червень 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 4 844,38870 тис.м. куб. всього на загальну суму 1 185 092,50 грн.
Водночас, акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2020 відповідачем не підписані.
Листом №01/01/12/01/01/01-01/409 від 14.02.2020 "щодо перевищення розміру замовленої договірної потужності" відповідачем зазначено, що беручи до уваги положення Кодексу ГТС та Типового договору транспортування, розрахунки обсягу використаної потужності повинні базуватися на алокації природного газу АТ "Укргазвидобування" як замовника послуг природного газу, визначеній оператором газотранспортної системи та на підставі якої було розраховано щодобові небаланси, при цьому положеннями Кодексу ГТС не передбачено можливості змінювати визначене значення алокації в залежності від виду додаткового нарахування або розрахунку небалансу. Просив відкоригувати звіт про використання замовлених потужностей в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та акти за надані послуги перевищення замовленої (договірної) потужності з урахуванням остаточної щодобової алокації за газовий місяць січень.
Відповідно до п.п. 11.1-11.3 договору послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг.
Оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора.
Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.
Таким чином, обсяг використаних Відповідачем послуг транспортування обсягів потужності у період січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2020 року перевищує обсяг замовленої ним потужності у відповідний період та у відповідних точках входу до газотранспортної системи України, з огляду на що Позивач має право стягнути з Відповідача додаткову плату за таке перевищення потужності.
Суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту складання та направлення позивачу мотивованої відмови від підписання актів.
В той же час, в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження факту звернення відповідача до позивача з метою уточнення фактичних обсягів перевищення використання договірної потужності з метою дотримання положень п. 4.1. договору щодо свого обов'язку не перевищувати замовлені потужності, а також своєчасно оплачувати вартість наданих послуг.
А також, ні з моменту отримання АТ "Укргазвидобування" актів та звітів, ні станом на момент розгляд справи відсутні спори, предметом яких було б оспорювання вартості додаткової плати чи обсягів перевищення потужності АТ "Укргазвидобування".
У відповідача, як у замовника, в силу положень п. 11.3 договору з моменту отримання актів наданих послуг та рахунків на їх оплату виник обов'язок сплатити на користь позивача вартість перевищення договірної потужності саме за даними останнього, оскільки відповідачем жодних заперечень щодо виявлених розбіжностей висловлено не було.
В матеріалах справи відсутні докази оплати додаткової плати за перевищення розміру замовленої потужності.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві ПАТ «Укрнафта» вказує на необґрунтованість визначення обсягів перевищення замовленої (договірної) потужності. Проте, фактично всі аргументи відзиву зводяться до того, що ПАТ «Укрнафта» не погоджується з правомірністю та правильністю розрахунків перевищення замовленої (договірної) потужності.
Суд зауважує, що ПАТ «Укрнафта» не враховано того факту, що у відповідності до положень п. 8.3 договору транспортування природного газу № 1907000632 від 14.11.2019, укладеного між ТОВ «Оператор ГТС України» та ПАТ «Укрнафта», в редакції Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, Оператор здійснює розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці саме за результатами остаточної алокації відборів та подач Замовника (ПАТ «Укрнафта»).
У відповідності до абз. 3 пункту 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
Підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт Оператора про використання замовленої потужності Замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються Замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу.
Замовник зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності у строк до двадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. Тарифи для ТОВ «Оператор ГТС України» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020 - 2024 роки встановлені постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013. Зокрема, цією постановою НКРЕКП встановлено тарифи для: - точки входу з фізичним розташуванням від суміжних газовидобувних підприємств (через мережі яких може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств), та - віртуальної точки входу з невизначеним фізичним розташуванням від суміжних газовидобувних підприємств (через мережі яких може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств).
Судом встановлено, що перевищення замовленої потужності відбулося саме у вказаних точках входу (в т.ч. віртуальних точках), які перелічені у актах приймання-передачі природного газу, оформлених між Позивачем та Відповідачем за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2020 року. Тобто, на вказані точки входу до газотранспортної системи від Замовника надійшли обсяги природного газу з перевищенням замовленої потужності (замовленого обсягу).
Водночас, як встановлено судом, та не заперечується сторонами, ні з моменту отримання ПАТ «Укрнафта» Актів та Звітів, ні станом на теперішній час відсутні спори, предметом яких було б оспорювання вартості додаткової плати чи обсягів перевищення потужності АТ «Укргазвидобування». Оскільки такі спори відсутні, суд приходить до висновку, що ПАТ «Укрнафта» не врегулювало вартість додаткової плати (за перевищення потужності), відповідно прийняло дані, визначені Оператором, тому має здійснити оплату перевищення потужності за спірний період.
Суд також зазначає, що безпідставним є твердження Відповідача про те, що Позивачем не надано доказів на підтвердження обсягів як замовленої, так і використаної потужності у спірні періоди, оскільки матеріали позовної заяви містять копії відповідних додатків про розподіл потужності та звітів використаної потужності, у яких міститься вказана інформація. Крім того, Позивачем окремо надані розрахунки обсягу перевищення потужності АТ «Укрнафта» у спірні періоди.
Також, твердження Відповідача щодо ненастання строків оплати з огляду на направлення документів через електронну пошту спростовується і висновком Верховного Суду, зробленим у постанові від 17.11.2021 у справі №914/1135/20 у відповідності до якого Оператор ГТС у межах договору транспортування природного газу має право направляти документи в електронному вигляді через інформаційну платформу.
У відповідності до п. 8.3 Договору Позивачем було направлено в інформаційній платформі Відповідачу відповідні рахунки та звіти, які були підписані з використанням електронного цифрового підпису. При 5 цьому направлення вказаних документів через Інформаційну платформу підтверджується Реєстром файлів відправлених через Інформаційну платформу, який міститься в матеріалах справи.
Крім того, з метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також підтвердження її авторства, вказані вище документи (рахунки та звіти про використання потужності) уповноваженою особою Позивача було підписано з використанням електронного цифрового підпису, що в повній мірі відповідає п.3 глави 3 розділу IV Кодексу газотранспортної системи та п.п.2.8, 19.1 підписаного Сторонами Договору транспортування природного газу.
З огляду на вказане, аргументи Відповідача про те, що такі документи не можуть бути підписані за допомогою ЕЦП та повинні бути направлені Оператором виключно засобами поштового зв'язку є нерелевантними та не узгоджуються як з положеннями п. 8.3 Договору, так і вимогами п. 3 глави 3 розділу IV Кодексу газотранспортної системи.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повної та своєчасної оплати додаткової плати за перевищення розміру замовленої потужності за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2020 року та факту наявності заборгованості у розмірі 24 578 899 грн. 75 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 762 488 грн. 43 коп., 3% річних у розмірі 2 108 625 грн. 84 коп. та інфляційні втрати у розмірі 11 080 141 грн. 15 коп.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 13.5 договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 1 762 488 грн. 43 коп. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд погоджується з розрахунком 3% річних у розмірі 2 108 625 грн. 84 коп. та індексу інфляції в розмірі 11 080 141 грн. 15 коп. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення пені на 99%, суд виходить із наступного.
Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за Договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені Договором строки здійснення оплати за надані послуги.
При цьому, ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст.625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Разом з тим суд зазначає, що застосування положень ст. 625 ЦК України, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних нарахувань, а тому інфляційні збитки не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу, а тому в суду відсутні підстави для зменшення суми інфляції.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
При застосуванні частини третьої ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Вказану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.19. по справі № 916/4692/15.
У вирішенні питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Наразі, обґрунтовуючи наявність підстав для зменшення пені на 99% відповідач посилається на ту обставину, що в діях Відповідача немає ні умислу, ні необережності щодо невиконання зобов'язань із оплати послуг.
Оцінюючи вказані доводи відповідача судом враховано, що згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1ст. 74 Кодексу.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.93.
Захищене ст. 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.3 3 Рішення віл 27.10.93. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п. 26 рішення від 15.05.08. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Суд зауважує, що наразі відповідачем доказово не обґрунтовано суду наявності обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру пені на 99%.
Суд вважає, що відповідач не довів наявність виняткових обставин у справі, не навів доводів щодо неспівмірності пені з розмірами збитків, понесених позивачем, що може бути підставою для зменшення пені.
Таким чином, за висновками суду, жодних підстав для звільнення Підприємства від оплати нарахованих позивачем суми пені немає.
З огляду на вищевикладене, заява відповідача про зменшення пені на 99% залишена судом без задоволення як така, що позбавлена належного доказового обґрунтування.
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог суд розглянув і відхилив, як такі, що не спростовують заявлених позовних вимог.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5 ЄДРПОУ 00135390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490) заборгованість у розмірі 24 578 899 грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 2 108 625 грн. 84 коп., пеню в розмірі 1 762 488 грн. 43 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 080 141 грн. 15 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 592 952 грн. 33 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 19.12.2024
Суддя М.О. Лиськов