Справа № 206/6670/24
Провадження № 1-кс/206/1319/24
20.12.2024м. Дніпро
Слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , ознайомившись із клопотанням ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3 поданої у порядку ст. 206 КПК України,
19.12.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3 із клопотанням, поданим в порядку ст. 206 КПК України. В обґрунтуванні клопотання зазначено, що ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_4 , якого не маючи законних повноважень, позбавили затриманого та направили до ІНФОРМАЦІЯ_1 та станом на момент подання скарги затриманий та і знаходиться можливо на території ТЦК та СП. Працівники ТЦК та СП не повідомлялось на якій підставі громадянина України силоміць затаскують до авто та яким саме законодавством вони керуються застосовуючи силу та викрадаючи затриманого проти його волі. Зазначає, що затриманим оновлено свої дані за допомогою Резерв+ , однак співробітниками ТЦК та СП проігноровано виконання закону затриманим та не маючи законних повноважень, застосовуючи силу, викрали громадянина України та направили його до ТЦК та СП. Також у затриманого під час його викрадення відібрали телефон, та надали лише після того, як він три години вже у ТЦК та СП вимагав надати йому право на телефонний дзвінок до свого адвоката. Також не зрозуміло, за яких обставин вже більше 48 годин затриманого утримують в ТЦК та СП без повідомлення причини, а лише наголошують на тому, щоб затриманий добровільно підписав акт на добровільну мобілізацію та одночасну відправку на фронт без попереднього походження на ВЛК. На підставі викладеного, просить зобов'язати відділення № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області перевірити та встановити місце перебування громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з наданням підтверджуючих документів та доставити його в приміщення Самарського районного суду м. Дніпропетровська; зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у випадку перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовій частині, винести ухвалу та зобов'язати військову частину надати інформацію з підтверджуючими документами чи перебуває громадянин на військовій службі в лавах ЗСУ та надати стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витяг з наказу про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації в особливий період; контроль за порядком надання права громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на свободу пересування та надати прао вільно залишити територію ІНФОРМАЦІЯ_1 покласти на керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 , уповноважену особу прокуратури Дніпропетровської області.
Вивчивши клопотання та додані додатки, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
Одним із складових елементів такої засади як «верховенство права» є застосування належної процедури - «fair procedure» (у європейській системі) та «dut procyes» (у американській системі), дотримання якої, серед іншого, передбачає, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Приписами ст. 7 КПК України визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості тощо.
Положеннями ч. 1 ст. 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
В силу положень пункту 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
За змістом пункту 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, досудове розслідування стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження
Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Із поданого клопотання не вбачається, що правовідносини виходять із норм КПК України, при цьому, до клопотання не долучено жодних доказів того, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконно затримано працівниками відповідного ТЦК та СП, та тих обставин, що останній незаконно утримується.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
За змістом частин 2 та 3 ст. 206 КПК України, на які посилається заявник, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
У відповідності до частин 7 і 9 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому у ч. 6 цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі. Слідчий суддя зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який розгляд, в якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника.
Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, яке здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу», тощо).
Тобто слідчий суддя за наслідками розгляду клопотання (заяви, скарги), поданого у порядку ст. 206 КПК України на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити лише рішення про звільнення особи, яка тримається під вартою та за наявності двох підстав: 1) не надання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке би уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; 2) не доведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.
Заявником не надано слідчому судді жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості підозри того, що в межах територіальної юрисдикції Самарського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК України порядку, тобто була затримана саме у кримінальному провадженні та на підставах, встановлених КПК України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених у ст. 615 КПК України.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Із змісту поданого клопотання слідує, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Таким чином, у даному конкретно випадку в слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду клопотання у порядку ст. 206 КПК України, поданої не в рамках кримінального провадження.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_1 чи військової частини при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту будь-яка особа, в тому числі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто чи через представника, вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Дотримання процедури, встановленої законом, є важливою гарантією права кожного на свободу та особисту недоторканність в розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У справі «Мельник проти України» (Заява № 72286/01) Європейський Суд з прав людини наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що вимоги скарги виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України.
Слідчий суддя враховує правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 27.05.2019 (справа № 766/22242/17), згідно з якою, відповідно до частин 2-5 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для зсування підстав позбавлення свободи. При цьому, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) не перевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду».
Наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому, вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов'язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, «post factum», оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України.
Проте, у ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Виходячи з правової позиції Об'єднаної палати Касаційного Кримінального суду Верховного Суду від 21.05.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 646/3986/19, у випадку, коли нормами КПК України, якими регламентовано загальні правила застосування норм КПК України, прямо не закріплено алгоритму дій слідчого судді у випадку, якщо клопотання не підлягає розгляду в цьому суді, то останнє може бути вирішено через застосування ч. 6 ст. 9 КПК України та положень засади диспозитивності, зокрема, ч. 3 ст. 26 КПК України, згідно з якою слідчий суддя, вирішує лише ті питання, що не тільки винесені на його розгляд сторонами, але й віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, встановлено, що у разі, якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданим клопотанням ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 3, 7, 9, 26, 206, 304, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3 поданої у порядку ст. 206 КПК України.
Копію ухвали слідчого судді надіслати заявнику та її представнику.
Відповідно до ст. 309 КПК України ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1