17 грудня 2024 року м. Харків Справа № 917/1212/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом - адвокат Охріменко О.О., на підставі довіреності (поза межами приміщення суду)
від відповідача за первісним позовом - адвокат Григоришен О. О., на підставі ордера (поза межами приміщення суду), адвокат Чуба В. Д., на підставі ордера (поза межами приміщення суду),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" (вх. № 2699 П),
на рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2024 (повний текст судового рішення складений та підписаний 25.10.2024, суддя Солодюк О.В.)
у справі № 917/1212/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема - Центр", м. Полтава,
про стягнення 997 140,86 грн,
та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема - Центр", м. Полтава,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг", м. Київ,
про стягнення 3 271 432, 21 грн,
У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" про стягнення заборгованості за договором підряду №20191118/В від 18.11.2019 у загальному розмірі 977 140,86 грн, з яких 580 111,99 грн - основний борг за договором підряду, 157 699,44 грн - пеня, 37 075,49 грн - 3% річних, 202 283,95 грн - інфляційні втрати (т. 1, а.с. 1-10).
У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" подало зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" 3 271 432, 21 грн пені за прострочення виконання робіт по договору підряду №20191118/В від 18.11.2019 (т. 2, а.с. 1-7).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22 первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема - Центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" 580 111,99 грн основного боргу, 157 699,44 грн пені, 37 075,49 грн 3% річних, 202 283,95 грн інфляційних витрат та 14 657,11 грн витрат по сплаті судового збору.
Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема - Центр" 3 271 432,21 грн неустойки за прострочення виконання робіт по Договору підряду № 20191118/В від 18.11.2019 та 49 071, 48 грн витрат по сплаті судового збору.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 рішення господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі № 917/1212/22 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2023 постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 та рішення господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі № 917/1212/22 в частині задоволення зустрічного позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерхолдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сінема - Центр» 49 071,48 грн витрат зі сплати судового збору скасовано, а справу №917/1212/22 у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 та рішення господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі № 917/1212/22 залишено без змін.
У вказаній постанові в частині скасованих судових рішень Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій погодились із наданим позивачем за зустрічним позовом розрахунком та вважали доведеними обставини щодо наявності підстав для стягнення неустойки за зазначені позивачем періоди, проте не врахували заперечень відповідача за зустрічним позовом щодо такого нарахування, а також висновків, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20, та не вирішили питання наявності/відсутності підстав для застосування частини 6 статті 232 ГК України до спірних правовідносин, а відтак не встановили наявності правових підстав для нарахування неустойки за визначені позивачем за зустрічним позовом періоди; без оцінки судів попередніх інстанцій залишились обставини щодо наявності/відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин пункту 7 розділу ІХ Прикінцеві положення ГК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, отже, висновки судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості зустрічних позовних вимог про стягнення з ТОВ “Інтерхолдінг» неустойки за вказані періоди у зазначеному розмірі, є передчасним. Окрім того, Верховний Суд вказав, що при новому розгляді справи суду слід звернути увагу на розбіжності, зазначені в тексті скасованого рішення суду першої інстанції щодо номеру договору підряду, на підставі якого ТОВ “Інтерхолдінг» виконувались роботи та який є предметом дослідження у справі, що розглядається.
За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 11.10.2024 у справі №917/1212/22 зустрічний позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема - Центр" 3 271 432,21 грн пені за прострочення виконання робіт за Договором підряду № 20191118/В від 18.11.2019 та 49 071, 48 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення місцевого господарського суду з посиланням на норми матеріального права мотивоване висновком суду першої інстанції щодо:
- недоведеності твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" про продовження сторонами строку виконання робіт за Договором № 20191118/В;
- порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" встановленого договором строку виконання підрядних робіт, приймання яких оформлено після 27.03.2020 згідно Акту № 3/20191118/В від 16.11.2020 та Акту № 4/2019118/В від 17.12.2020;
- наявності підстав для застосування п. 8.2. Договору підряду № 20191118/В від 18.11.2019, яким передбачено, що за порушення встановлених Договором строків виконання робіт, підрядник зобов'язується сплатити замовнику неустойку у розмірі 1% вартості, строк виконання яких було прострочено, за кожний календарний день прострочення; всього за період з 17.08.2020 по 31.12.2020 розмір пені становить 3 271 432,21 грн;
- спростовності доводів відповідача про необґрунтованість нарахування неустойки (пені) у розмірі 3 271 432,21 грн за період з 17.08.2020 по 31.12.2020, оскільки нарахування здійснено у межах продовжених карантином строків, визначених статтею 232 ГК України, та підтверджено належними доказами;
- безпідставності заяви ТОВ "Інтерхолдінг" про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки (враховуючи те, що право на нарахування неустойки (пені) згідно п. 8.2. Договору № 20191118/В виникло з 28.03.2020, закінчення строку позовної давності припало на строк періоду карантину, позивач за зустрічним позовом звернувся до суду 04.11.2022, отже, строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) не сплинув в силу п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України);
- неналежності доказів, наданих ТОВ "Інтерхолдінг" в обґрунтування тверджень про те, що підрядником було застосовано притримання в розумінні ст. 76, 77 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг", не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2024 у справі №917/1212/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “СІНЕМА-ЦЕНТР» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРХОЛДІНГ» відмовити повністю; судові витрати у справі просить покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “СІНЕМА-ЦЕНТР».
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначає таке:
- строки виконання робіт були продовжені, що підтверджується Додатковою угодою №2 від 12.03.2020 до Договору підряду № 20191118/В від 18.11.2019, оригінали якої знаходяться в Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНЕМА-ЦЕНТР»; по іншим договорам підряду позивач та відповідач, зважаючи на запровадження карантину та жорстких обмежувальних протиепідемічних заходів в зв'язку з коронавірусом SARS-CoV-2 (локдаун, обмеження транспортного сполучення, в т.ч. міжміського, тощо), продовжили строки виконання робіт, що підтверджується відповідними оригіналами додаткових угод, які наявні у обох сторін; клопотання про витребування доказів судом першої інстанції було відхилено без посилання на будь-які підстави для такого відхилення, а в основу рішення покладено висновок щодо відсутності доказів продовження строку виконання робіт; у випадку відсутності факту продовження строку виконання робіт на підставі Додаткової угоди № 2 від 12.03.2020 ТОВ «СІНЕМА-ЦЕНТР» не мало підстав для здійснення трьох платежів за платіжними дорученнями №26015 від 14.12.2020, № 26635 від 13.01.2021 та № 27991 від 01.04.2021, здійснення ж вказаних оплат свідчить про відсутність у період з 27.03.2020 до 01.04.2021 будь-яких претензій щодо порушення строків виконання підрядних робіт та є додатковим підтвердженням продовження строку їх виконання згідно Додаткової угоди №2.
- позовні вимоги щодо стягнення штрафної санкції у вигляді пені пред'явлено після спливу строків позовної давності, оскільки з квітня 2021 року ТОВ «СІНЕМА-ЦЕНТР» було обізнане в порушенні строків виконання робіт ТОВ «ІНТЕРХОЛДІНГ», а отже, могло нарахувати та пред'явити позов до ТОВ «ІНТЕРХОЛДІНГ» протягом 1 року, тобто до квітня 2022 року; посилання позивача за зустрічним позовом на положення нормативних актів, якими зупинялись строки позовної давності, свідчить про усвідомлення позивачем наявності відповідних підстав для застосування строків позовної давності та свідоме зловживання правами і використання періоду «постійного форс-мажору», який триває в Україні з березня 2020 року і строки закінчення якого невідомі, на шкоду інтересам інших осіб;
- суд першої інстанції проігнорував вказівки Верховного Суду, якими визначено необхідність дослідження обставин, пов'язаних з пред'явленням до стягнення пені за строк, що перевищує граничний, визначений ст. 232 ГК України;
- відповідач у справі скористався правом притримання передачі фактично виконаних робіт, у зв'язку з чим акти приймання-передачі надавались після отримання відповідних сум фінансування; пов'язаність обох учасників справи спільним контролем подружжя М. Григор'єва (бенефіціарний власник ТОВ «Інтерхолдінг» та до квітня 2021 року - бенефіціарний власник ТОВ «Сінема-Центр» та Л. Лісовської (директор ТОВ «Сінема-Центр» до 2021 року) пояснює відсутність документального закріплення факту притримання відповідними письмовими документами передачі виконаних робіт у 2020 році, коли обидва підприємства спільно діяли з метою завершення будівництва об'єкту у м. Вінниця;
- обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №917/1212/22 при першому розгляді справи, не мають преюдиційного значення при вирішенні спору у цій справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024 для розгляду справи №917/1212/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 у справі №917/1212/22 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1212/22; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" (вх. № 2699 П) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2024 у справі № 917/1212/22, до надходження матеріалів справи.
02.12.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1212/22.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі №917/1212/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" (вх. №2699 П) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2024 у справі №917/1212/22; призначено справу до розгляду на "17" грудня 2024 р. об 10:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні; визнано необов'язковою явку представників учасників справи та доведено до відома, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; встановлено учасникам справи строк до 13.12.2024 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, що пов'язані з розглядом справи, з доказами їх надсилання іншим сторонам у справі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у цій справі задоволено клопотання ТОВ "Сінема - Центр" про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено провести судове засідання у справі №917/1212/22, призначене на "17" грудня 2024 р. о 10:15 годині, за участю ТОВ "Сінема - Центр" в особі його представника - адвоката Григоришена Олександра Олександровича, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у цій справі задоволено клопотання ТОВ "Інтерхолдінг" про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено провести судове засідання у справі №917/1212/22, призначене на "17" грудня 2024 р. о 10:15 годині, за участю ТОВ "Інтерхолдінг" в особі його представника - адвоката Охріменка Олексія Олександровича, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у цій справі задоволено клопотання ТОВ "Сінема - Центр" про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено провести судове засідання у справі №917/1212/22, призначене на "17" грудня 2024 р. о 10:15 годині, за участю ТОВ "Сінема - Центр" в особі його представника - адвоката Чуби Володимира Дмировича, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.
11.12.2024, тобто в межах установленого судом строку, ТОВ "Сінема - Центр" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує висновки суду першої інстанції, заперечує доводи апеляційної скарги та просить судове рішення в оскаржуваній частині залишити без змін.
У судовому засіданні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.
Представник позивача за зустрічним позовом заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив відмовити у їх задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 18.11.2019 між ТОВ "Сінема-Центр" (замовник) та ТОВ "Інтерхолдінг" (підрядник) укладено Договір підряду № 20191118/В (далі - Договір № 20191118/В, Договір підряду).
На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 20.09.2023 у даній справі №917/1212/22, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з оскаржуваного рішення господарського суду від 11.10.2024, реквізити договору, що є предметом дослідження в цій справі, місцевий господарський суд зазначив правильно, без жодних розбіжностей.
Відповідно до п. 1.1. Договору підряду, Підрядник, в порядку та на умовах даного Договору, з використанням власних засобів та обладнання, зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик, виконати комплекс монтажних та пусконалагоджувальних робіт системи опалення, вентиляції та кондиціювання (код ДКПП 43.22.12) приміщень багатозального кінотеатру "СІНЕМА-СІТІ" у Торговельно-розважальному центрі "МЕГАМОЛЛ", що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17-Е, а Замовник зобов"зується прийняти і оплатити виконані Підрядником Роботи.
Згідно з п. 2.1.2. Договору підряду Підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи у строк до 27 березня 2020 року.
Відповідно до п. 3.3.3 Договору підряду, Замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи, за умови їхнього належного виконання з дотриманням умов даного Договору, Додатків до нього, технології проведення робіт, державних будівельних норм та інших норм та правил, які регулюють проведення даного виду Робіт.
Згідно з п. п. 5.1. Договору підряду, загальна вартість Робіт, відповідно до затвердженого Сторонами Кошторису (Додаток № 1 до Договору), складає 4 965 376,93грн, в т.ч. ПДВ 20% - 827 562,82грн (надалі - "Ціна Договору").
Згідно з п. 6.1. Договору підряду, Замовник приймає виконані належним чином Підрядником Роботи шляхом підписання Акту виконаних робіт (далі - "Акт").
Відповідальність підрядника - ТОВ "Інтерхолдінг" за невчасне виконання робіт встановлена п. 8.2. Договору № 20191118/В, яким передбачено, що за порушення встановлених Договором строків виконання Робіт, Підрядник зобов'язується сплатити Замовнику неустойку у розмірі 1% вартості Робіт, строк виконання яких було прострочено, за кожний календарний день прострочення.
На виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань, позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом прийняв роботи на загальну суму 4 647 981,64 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаними між сторонами:
- Актом № 2/20191118/В приймання виконаних робіт від 06.03.2020 на суму 1637899,14 грн (т.1, а.с. 62-64).
- Актом № 3/20191118/В приймання виконаних робіт від 16.11.2020 на суму 2792903,51 грн (т. 1, а.с. 53-61).
- Актом № 4/20191118/В приймання виконаних робіт від 17.12.2020 на суму 217178,99 грн (т. 1, а.с. 52).
За розрахунком позивача за первісним позовом, враховуючи здійснення відповідачем за первісним позовом попередньої оплати за Договором підряду № 20191118/В від 18.11.2019 та з огляду на часткове погашення заборгованості за вказаним Договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, заборгованість ТОВ "Сінема-Центр" перед ТОВ "Інтерхолдінг" становила 580 111,99 грн.
За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, ТОВ "Інтерхолдінг" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Сінема-Центр" заборгованості за Договором підряду № 20191118/В від 18.11.2019 в сумі 580 111,99 грн. Крім цього, позивач за первісним позовом, на підставі умов Договору підряду та приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача за первісним позовом 157 699,440 грн пені, 37 075,49 грн 3 % річних та 202 283,95 грн інфляційних втрат.
В свою чергу, ТОВ "Сінема-Центр" подало зустрічний позов, у якому просило стягнути з ТОВ "Інтерхолдінг" 3 271 432,21 грн пені за період з 17.08.2020 по 31.12.2020 за прострочення виконання робіт за Договору підряду № 20191118/В від 18.11.2019, зокрема, робіт, які були виконані за Актом № 3/20191118/В від 16.11.2020 та Актом № 4/2019118/В від 17.12.2020 (тоді як згідно з п. 2.1.2. Договору підряду Підрядник узяв на себе зобов'язання виконати роботи у строк до 27.03.2020).
Справа розглядалася судами неодноразово.
Як зазначалося вище, у даному апеляційному провадженні переглядається рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2024, ухвалене за результатами нового розгляду справи №917/1212/22, яким зустрічний позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема - Центр" 3 271 432,21 грн пені за прострочення виконання робіт за Договором підряду № 20191118/В від 18.11.2019 та 49 071, 48 грн витрат по сплаті судового збору.
Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини виникли в зв'язку з виконанням договору будівельного підряду.
За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч.1 ст. 875 ЦК України).
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 875 ЦК України).
Строки виконання роботи або окремих її етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).
Обставинами справи встановлено, що пунктом 2.1.2 Договору підряду № 20191118/В сторонами правочину погоджено, що підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи у строк до 27.03.2020.
Проте частину робіт було виконано після закінчення вказаного строку, а саме, за актами: від 16.11.2020 на суму 2 792 903,51 грн та від 17.12.2020 на суму 217 178,99 грн. Відповідних обставин, встановлених судом першої інстанції, апелянт не заперечує.
Водночас, ТОВ «Інтерхолдінг» в апеляційній скарзі наполягає на тому, що строк виконання робіт за договором було продовжено укладеною між сторонами Додатковою угодою № 2 від 12.03.2020 до Договору підряду № 20191118/В від 18.11.2019, оригінали якої знаходяться в ТОВ «Сінема-Центр».
Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, сторонами не було надано суду Додаткової угоди № 2 від 12.03.2020, ні при першому, ні при повторному розгляді справи.
Під час першого розгляду справи позивач за первісним позовом, ТОВ «Інтерхолдінг», у позовній заяві посилався на вказану Додаткову угоду, однак не надав її належним чином засвідченої копії, і в подальшому просив суд виключити угоду з числа доказів.
При новому розгляді справи (в частині зустрічного позову ТОВ «Сінема-Центр» до ТОВ «Інтерхолдінг») відповідач за зустрічним позовом подав до суду клопотання про витребування у ТОВ «Сінема-Центр» належним чином засвідченої копії Додаткової угоди №2 від 12.03.2020 до Договору підряду №20191118/В від 18.11.2019.
Розглянувши вказане клопотання, господарський суд в ухвалі від 26.01.2024 зазначив про відсутність підстав для витребування такого доказу. В апеляційній скарзі ТОВ «Інтерхолдінг» стверджує, що клопотання про витребування доказів судом першої інстанції було відхилено без посилання на будь-які підстави для такого відхилення, та вказує на ті обставини, що 28.11.2022 ТОВ «Інтерхолдінг» надано лист-відповідь на запит АО «Лігал Веріті» від 23.11.2022 щодо надання додаткових документів, у відповіді ТОВ зазначено про те, що після проведення інвентаризації пакету документів наявного під Договором підряду № 20191118/В від 18.11.2019, виявлено кольорову копію Додаткової угоди № 2 від 12.03.2020 зі стікером «Оригінал забрати у СЦ [прим.: скорочено ТОВ «СІНЕМАЦЕНТР»], 12.03.2020», а сам оригінал виявлено не було, оскільки як слідує із стікеру, оригінали були передані та підписані ТОВ «СІНЕМА-ЦЕНТР», однак оригінал примірнику ТОВ «Інтерхолдінг» повернуто не було.
Проте, як вбачається з ухвали господарського суду від 26.01.2024, суд першої інстанції надав оцінку наведеним доводам заявника і навів підстави для відхилення клопотання про витребування доказу, зазначивши, що посилання ТОВ «Інтерхолдінг» на направлений ним лист-відповідь на запит АО «Лігал Веріті» від 23.11.2022 не є доказом наявності оригіналу додаткової угоди у ТОВ «Сінема-Центр», та не є підставою для витребування у вказаного товариства такого доказу.
Господарський суд в ухвалі від 26.01.2024 та в оскаржуваному рішенні від 11.10.2024 також послався і на те, що під час першого розгляду справи ТОВ «Інтерхолдінг» просило суд виключити додаткову угоду з числа доказів.
На переконання суду апеляційної інстанції, сама по собі наявність такого клопотання при першому розгляді справи не позбавляє сторону права надати під час нового розгляду справи докази, які вона вважає необхідними.
Разом з тим, як уже зазначалося, при новому розгляді справи сторонами також не було надано до матеріалів справи належним чином засвідченої копії Додаткової угоди № 2 від 12.03.2020.
Отже, оскільки відповідний документ у матеріалах справи відсутній і ТОВ «Сінема-Центр» в суді першої та апеляційної інстанції зазначало, що не підписувало вказаної додаткової угоди та не має її оригіналу, посилання апелянта на напис на стікері не може бути визнано доказом протилежного та свідченням того, що ТОВ «Сінема-Центр» приховує документ, який має значення для розгляду справи.
Апелянт у скарзі висловлює припущення, що якщо право на застосування штрафної санкції у вигляді пені виникло одразу ж після 27.03.2020, ТОВ «Сінема-Центр» (у випадку відсутності факту продовження строку виконання робіт на підставі Додаткової угоди № 2 від 12.03.2020) не мало підстав для здійснення трьох платежів за платіжними дорученнями №26015 від 14.12.2020, № 26635 від 13.01.2021 та № 27991 від 01.04.2021, здійснення ж вказаних оплат свідчить про відсутність у період з 27.03.2020 до 01.04.2021 будь-яких претензій щодо порушення строків виконання підрядних робіт та є додатковим підтвердженням продовження строку їх виконання згідно Додаткової угоди №2.
Однак, відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Тому за відсутності в матеріалах справи письмової додаткової угоди щодо зміни строків виконання укладеного між сторонами договору підряду, вищевказані припущення заявника скарги не можуть бути визнані належними доводами.
Натомість, фактичні взаєморозрахунки між сторонами за виконані роботи за Договором підряду не позбавляють управнену сторону (замовника) можливості в подальшому застосування неустойки за прострочення у виконанні таких робіт, навіть, якщо за такі роботи здійснено оплату (повністю або в частині) - на що обґрунтовано вказує ТОВ «Сінема-Центр» у відзиві на апеляційну скаргу із посиланням на ст.550 ЦК України, якою встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стосовно посилань апелянта на те, що по інших договорах підряду ТОВ «Інтерхолдінг» та ТОВ «Сінема-Центр», зважаючи на запровадження карантину, продовжили строки виконання робіт, що підтверджується відповідними оригіналами додаткових угод, які наявні у обох сторін - колегія суддів зазначає, що правовідносини сторін за іншими договорами підряду не стосуються даної справи, в якій спір виник саме з договору № 20191118/В від 18.11.2019 із встановленим строком виконання робіт - до 27.03.2020.
На думку заявника скарги, щодо обставин справи №917/1212/22 варто за аналогією враховувати положення ч.3 ст. 212 ЦК України, якою встановлено, що якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала, отже, ТОВ «Інтерхолдінг» наполягає на тому, що оскільки обидва примірники підписаної Додаткової угоди №2 від 12.03.2020 перебували у розпорядженні ТОВ «Сінема-Центр», приховування підписаного примірника Додаткової угоди №2 та повідомлення інформації щодо відсутності такої додаткової угоди спростовується матеріалами справи та з урахуванням приписів статей 8 (аналогія закону) та 212 Цивільного кодексу України має враховуватись як доказ у справі.
Проте, враховуючи, що вищевказані обставини (стосовно наявності Додаткової угоди №2 від 12.03.2020 у розпорядженні ТОВ «Сінема-Центр» та щодо недобросовісних дій останнього, спрямованих на приховування такого доказу) не доведено, і що вказаний висновок не спростовується матеріалами справи, колегія суддів вважає посилання апелянта на ч.3 ст. 212 ЦК України довільним тлумаченням змісту вказаної норми, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач за зустрічним позовом не довів своїх тверджень про продовження сторонами зазначеного в договорі строку виконання робіт (до 27.03.2020).
Відповідач за зустрічним позовом у суді першої та апеляційної інстанції, посилаючись на заяву свідка ОСОБА_1 , стверджував, що ТОВ «Інтерхолдінг» скористалося правом притримання передачі фактично виконаних робіт, у зв'язку з чим акти приймання-передачі надавались після отримання відповідних сум фінансування.
Стосовно вказаних доводів, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.856 ЦК України, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.
Виходячи зі змісту вказаної норми, необхідною умовою для виникнення у підрядника права на притримання законодавець визначив таку обставину як несплата замовником встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду.
Проте, як встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи та не спростовано апелянтом, на виконання п. 5.2.2. Договору № 20191118/В, ТОВ "Сінема - Центр" було сплачено на користь ТОВ "Інтерхолдінг" в якості попередньої оплати грошові кошти у загальному розмірі 3 757 695,98 грн, а саме 21.11.2019 було сплачено 1 800 000 грн; 03.12.2019 - 1 000 000,00грн; 20.12.2019 - 360 000,00 грн, 20.01.2020 - 427 695,98 грн, 07.02.2020 - 170 000 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунку ТОВ "Інтерхолдінг" та визнається сторонами. 06.03.2020 ТОВ "Інтерхолдінг" передано, а ТОВ "Сінема - Центр" прийнято роботи за Актом № 2/20191118/В приймання виконаних робіт від 06.03.2020 на суму 1 637 899,14 грн. Отже, до 27.03.2020 (строк виконання робіт згідно п. 2.1.2 Договору підряду № 20191118/В) ТОВ "Сінема - Центр" було сплачено на користь ТОВ "Інтерхолдінг" в якості попередньої оплати грошові кошти у розмірі 3 757 695,98 грн, тоді як ТОВ "Інтерхолдінг" передано, а ТОВ "Сінема - Центр" прийнято роботи за Актом № 2/20191118/В приймання виконаних робіт від 06.03.2020 на суму 1 637 899,14 грн, що свідчить про відсутність заборгованості ТОВ “Сінема - Центр» перед ТОВ "Інтерхолдінг" за договором підряду станом на 27.03.2020.
Таким чином, як правильно зазначив господарський суд в оскаржуваному рішенні, підстави для застосування притримання передачі робіт у ТОВ "Інтерхолдінг" за договором підряду №20191118/В від 18.11.2019 були відсутні.
Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Проте у матеріалах справи відсутній правочин (договір), укладений між сторонами договору підряду щодо забезпечення виконання зобов'язання (притримання) у письмовій формі.
Відповідно до ч.1, 2 ст.87 ГПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Договір підряду №20191120/СВ від 20.11.2019, підписаний ТОВ "Інтерхолдінг" та ТОВ “Українські вентиляційні системи», Акти на закриття прихованих робіт, на які посилалося ТОВ «Інтерхолдінг», також не є доказами на підтвердження обставин щодо притримання - в силу вищенаведених приписів ч.1 ст.77 ГПК України.
Апелянт зазначає, що пов'язаність обох учасників справи спільним контролем подружжя ОСОБА_2 (бенефіціарний власник ТОВ «Інтерхолдінг» та до квітня 2021 року - бенефіціарний власник ТОВ «Сінема-Центр» та Л. Лісовської (директор ТОВ «Сінема-Центр» до 2021 року) пояснює відсутність документального закріплення факту притримання відповідними письмовими документами передачі виконаних робіт у 2020 році, коли обидва підприємства спільно діяли з метою завершення будівництва об'єкту у м. Вінниця.
Однак відповідне пояснення ґрунтується на припущеннях і не спростовує тих обставин, що ТОВ «Інтерхолдінг» не надано належних та допустимих доказів у розумінні 547 ЦК України, ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження здійснення ним притримання передачі фактично виконаних робіт.
Тому господарським судом правильно встановлено, що починаючи з 28.03.2020 роботи на суму 3 327 477,79 грн (різниця між вчасно оформленими та переданими роботами згідно з Актом № 2/20191118/В від 06.03.2020 (1 637 899,14 грн) та вартістю робіт за договором (4 965 376, 93 грн) є такими, що виконані з порушенням строку, обумовленого умовами Договору підряду; подальше оформлення приймання-передачі робіт згідно з Актом № 3/20191118/В від 16.11.2020 та Актом № 4/20191118/В від 17.12.2020 зменшувало загальну суму прострочених робіт на відповідні суми, вказані у даних актах.
Відповідне узгоджується також і з висновком Верховного Суду, який у постанові від 20.09.2023 у даній справі №917/1212/22 зазначив, що, встановивши порушення відповідачем за зустрічним позовом обов'язку щодо виконання робіт у встановлений договором строк, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що такі дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань та підставою для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, за зустрічним позовом ТОВ «Сінема-Центр» заявило до стягнення з ТОВ «Інтерхолдінг» пеню за період з 17.08.2020 по 31.12.2020 у розмірі 3 271 432,21 грн.
За розрахунком ТОВ «Сінема - Центр»:
- за період з 17.08.2020 по 16.11.2020 (за 92 дні) розмір пені становить 3 061 278,84 грн;
- за період з 17.11.2020 до 17.12.2020 (за 31 день) розмір пені становить 165 718,03 грн;
- за період з 18.12.2020 до 31.12.2020 (за 14 днів) розмір пені становить 44 435,34 грн.
Всього за період з 17.08.2020 по 31.12.2020 розмір пені становить 3 271 432,21 грн.
Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що цей розрахунок здійснено правильно, у відповідності до ст.231 ГК України, ст.549, 883 ЦК України, а також згідно з п.8.2 договору підряду.
В апеляційній скарзі ТОВ «Інтерхолдінг» не наводить заперечень та контррозрахунків стосовно арифметичної правильності визначення суми стягнення за зустрічним позовом.
Разом з тим, заявник скарги зазначає, що суд першої інстанції проігнорував вказівки Верховного Суду, якими визначено необхідність дослідження обставин, пов'язаних з пред'явленням до стягнення пені за строк, що перевищує граничний, визначений ст. 232 ГК України.
Надаючи оцінку наведеним твердженням, колегія суддів зазначає наступне.
У постанові від 20.09.2023 у даній справі № 917/1212/22 Верховний Суд дійсно зазначив, що суди попередніх інстанцій погодились із наданим позивачем за зустрічним позовом розрахунком та вважали доведеними обставини щодо наявності підстав для стягнення неустойки за зазначені позивачем періоди, проте не врахували заперечень відповідача за зустрічним позовом щодо такого нарахування, а також висновків, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20, та не вирішили питання наявності/відсутності підстав для застосування частини 6 статті 232 ГК України до спірних правовідносин, а відтак не встановили наявності правових підстав для нарахування неустойки за визначені позивачем за зустрічним позовом періоди.
У відповідності до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України. Відповідний висновок наведено Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 (про необхідність врахування якої зазначено в постанові від 20.09.2023 у даній справі №917/1212/22).
У постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Як уже зазначалося, за умовами п. 8.2. Договору № 20191118/В, за порушення встановлених Договором строків виконання Робіт, Підрядник зобов'язується сплатити Замовнику неустойку у розмірі 1% вартості Робіт, строк виконання яких було прострочено, за кожний календарний день прострочення.
Отже, оскільки договір не містить вказівки на інший строк, відмінний від визначеного ч.6 ст.232 ГК України, колегія суддів зазначає, що вказана норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Пунктом 2.1.2 Договору № 20191118/В встановлено, що підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи у строк до 27.03.2020, таким чином, останнім днем шестимісячного строку нарахування пені є 28.09.2020, тоді як позивач за зустрічним позовом просить стягнути пеню за період з 17.08.2020 по 31.12.2020.
Разом з тим, як було зазначено Верховним Судом у постанові від 20.09.2023 у даній справі № 917/1212/22, при новому розгляді справи слід надати оцінку обставинам щодо наявності/відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин пункту 7 розділу ІХ Прикінцеві положення ГК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд надав відповідну оцінку обставинам справи та із посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 911/858/22 зазначив, що стаття 232 ГК України лише в частині 6 містить вказівку на строк шість місяців, який відповідно до пункту 7 розділу IX Прикінцеві положення ГК України продовжений на строк дії карантину (інші частини вказаної статті посилання на строки не містять); позивач за зустрічним позовом нарахував неустойку (пеню), керуючись вказаними положеннями щодо продовження строку в статті 232 ГК України та з урахуванням того, що протягом періоду нарахування діяв карантин, запроваджений з 12.03.2020 по 30.06.2023.
За твердженням апелянта, місцевий господарський суд не врахував викладеного в постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 911/858/22 висновку про те, що збільшення строку нарахування штрафних санкцій суперечило б меті Закону Українивід 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (згідно з яким розділ ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України було доповнено пунктом 7).
Проте, як вбачається зі змісту вищевказаної постанови Верховного Суду, погоджуючись з тим, що збільшення строку нарахування штрафних санкцій не повною мірою узгоджується з метою Закону, який спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), Верховний Суд одночасно дійшов висновку, що пункт 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачає збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання понад строк, установлений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, а не продовження строку на звернення до суду з відповідними вимогами про стягнення штрафних санкцій, оскільки приписи статті 232 Господарського кодексу України не містять інших строків, аніж ті, які визначені частиною 6 цієї статті. Зазначений висновок зроблено з урахуванням того, що наведений припис пункту 7 "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України є абсолютно визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення. Отже, за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2024 у справі № 911/858/22, за наявності правових підстав особа наділена правом на нарахування штрафних санкцій на строк дії карантину без обмеження строку такого нарахування, передбаченого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України. Аналогічну правову позицію наведено Верховним Судом також у постановах від 30.10.2024 у справі № 911/1297/21, від 20.11.2024 у справі № 911/3331/23 тощо.
Таким чином, апелянтом не спростовано висновку місцевого господарського суду про те, що нарахування санкцій за просточення виконання робіт за Договором підряду здійснено із дотриманням строку для нарахування, встановленого в ч. 6 ст. 232 ГК України, який було продовжено на строк дії карантину.
Відповідач за зустрічним позовом у суді першої та апеляційної інстанції також наполягав на тому, що зустрічний позов пред'явлено у листопаді 2022 року після спливу позовної давності, оскільки ТОВ «Сінема-Центр» було обізнане в порушенні строків виконання робіт з квітня 2021 року, а отже, могло нарахувати та пред'явити позов до ТОВ «Інтерхолдінг» протягом 1 року, тобто до квітня 2022 року.
Стосовно вказаних тверджень, колегія суддів зазначає, що пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України дійсно встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Разом з тим, згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СOVID-19)", Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Як уже зазначалося, право на нарахування неустойки (пені) згідно з п. 8.2. Договору № 20191118/В виникло у ТОВ «Сінема-Центр» з 28.03.2020, тобто в період карантину, який діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023.
Тому місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні обґрунтовано вказав, що оскільки позивач за зустрічним позовом звернувся до суду 04.11.2022, строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) на вказану дату не сплинув в силу п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові від 05.11.2024 у справі № 910/16911/20.
Заявник скарги зазначає, що посилання позивача за зустрічним позовом на положення нормативних актів, якими зупинялись строки позовної давності, свідчить про усвідомлення позивачем наявності відповідних підстав для застосування строків позовної давності та свідоме зловживання правами і використання періоду «постійного форс-мажору», який триває в Україні з березня 2020 року і строки закінчення якого невідомі, на шкоду інтересам інших осіб.
Однак, на думку колегії суддів, відповідні твердження ґрунтуються на припущеннях та не спростовують необхідності враховувати при вирішенні питання про позовну давність законодавчі приписи щодо її продовження на період карантину (під час якого було подано зустрічний позов у даній справі).
Враховуючи вищенаведене у сукупності та зважаючи на те, що апелянтом не доведено належними та допустимими доказами факту продовження сторонами строку виконання робіт за договором підряду, обґрунтованості заперечень щодо правомірності нарахування позивачем за зустрічним позовом неустойки, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про належне обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог, дотримання позивачем за зустрічним позовом строків позовної давності у зв'язку з дією положень про їх продовження під час карантину, та, як наслідок, про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в повному обсязі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування і для відмови в зустрічному позові.
З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення за результатами нового розгляду справи було дотримано норми матеріального та процесуального права, а також, у відповідності до ст. 316 ГПК України, враховано вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у даній справі №917/1212/22, повно досліджено обставини справи, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду слід залишити без змін.
У відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" (вх. № 2699 П) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2024 у справі №917/1212/22 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2024 у справі №917/1212/22- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.12.2024.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко