№ 207/5740/24
№ 2/207/1715/24
11 грудня 2024 року м. Кам'янське
Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Юрченко І.М.,
при секретарі Сівачук А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Жидкова Ірина Володимирівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
Звертаючись до суду, позивачка в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , про що Південним районним у місті Кам'янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зроблено відповідний актовий запис №400. Після смерті матері відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав на праві власності померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10.11.1984 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Шитко Ф.Г. За життя, 06.07.2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Жидковим В.Ю., згідно якого усе своє майно, де б воно не знаходилось, з чого б не складалось, заповідала своїй доньці - позивачу ОСОБА_1 . Позивач постійно проживала та була зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 , яка є також донькою померлої ОСОБА_4 , не зверталася до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини після померлої матері. Тому, за наявності заповіту та відсутності інших спадкоємців, які б заявляли права на спадкове майно, позивач вважала, що фактично прийняла спадщину.
У березні 2024 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Кам'янського районного нотаріального округу Жидкової І.В. за видачею свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, однак їй було відмовлено у зв'язку із пропуском строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Позивач вважає, що причини, через які був пропущений строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини є досить поважними, оскільки пов'язані із об'єктивними, істотними труднощами для спадкоємця.
На підставі зазначеного просить суд визначити, що строк на прийняття нею спадщини пропущений з поважних причин, та визначити їй додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.
Позивач та її представник адвокат Плетенко К.Ю. у судове засідання не з'явились, надали суду заяву, в якій просять справу розглянути за їх відсутністю, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просить розглянути дану справу за її відсутністю, позовні вимоги визнала у повному обсязі, проти задоволення позову не заперечувала.
Враховуючи вищенаведене, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно івсебічно з'ясованихобставин,на якісторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не надав ні відзиву, ні заперечень за позовом, тому обставини, на які посилається позивач за текстом позовної заяви суд вважає доведеними.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідно до ч. 3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета позову на власний розсуд.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, передбачено, що відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши письмові докази та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Приписами ст. 1268 ЦК передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Матеріалами справи підтверджується той факт, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кам'янське Дніпропетровської області, про що 02 травня 2019 року Південним районним у місті Кам'янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис № 400 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (арк.с. 14).
ОСОБА_3 була матір'ю позивачки ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Баглійським відділом РАГС м. Дніпродзержинська (арк.с. 11).
ОСОБА_1 вийшла заміж та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 , виданого 17 липня 1982 року Дніпровським відділом ЗАГС м. Дніпродзержинська (арк.с. 12).
06.07.2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Жидковим В.Ю., згідно якого усе своє майно, де б воно не знаходилось, з чого б не складалось, заповідала своїй доньці - позивачу ОСОБА_1 (арк.с. 15).
Позивач постійно проживала та була зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом позивача (арк.с. 8-9).
Відповідач ОСОБА_2 також є донькою померлої ОСОБА_3 , що підтверджується копією її свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 , виданим Баглійським ЗАГС м.Дніпродзержинська (ар.с.54).
ОСОБА_2 вийшла заміж та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00043874254 від 04 березня 2024 року (арк.с. 66-67).
Відповідач ОСОБА_2 не зверталася до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини після померлої матері, що підтверджується копією спадкової справи №17/2024 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ( ар.с.42-73), хоча і була зареєстрована з нею за однією адресою на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 : АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою відділу формування иа ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янське за №24/1076 (ар.с.55).
Відповідно до постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії від 07 березня 2024 року, приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу Жидковою І.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з пропущенням строку для прийняття спадщини (арк.с. 20).
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1270 ЦК України).
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1273 ЦК України).
Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Позивачка, звернувшись 04 березня 2024 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропустила шестимісячний строк, встановлений чинним законодавством, для прийняття спадщини після смерті матері і має право на звернення до суду з позовною вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).
Позивачка вважає, що причини, через які був пропущений строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини є досить поважними, оскільки пов'язані із об'єктивними, істотними труднощами для спадкоємця, так як вона є юридично не обізнаною та важала, що фактично прийняла спадщину, оскільки мала заповіт на своє ім'я.
Суд приймає до уваги, що відповідачка по справі, яка також є донькою померлого спадкодавця та була зареєстрована з ОСОБА_3 за однією адресою не заперечує проти того, щоб суд визначив позивачці додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 .
При вирішенні цієї справи суд також бере до уваги наступне.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.
У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.
З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, беручи до уваги, що відповідач у справі позов визнав, а також те, що підстав вважати, що визнанням позову будуть порушені чиїсь інтереси, або він суперечить закону, не встановлено, його можна прийняти, та позов задовольнити, а тому наявні підстави для встановлення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері і слід визначити строк у межах передбаченого законом загального терміну шести місяців і таким достатнім строком є три місяці, перебіг якого рахується після набрання рішенням законної сили.
Крім того, суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись до нотаріальної контори, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
З огляду на викладене, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. 12, 13, 49, 76-82, ч. 4 ст. 206, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , третя особа: приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Жидкова Ірина Володимирівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, задовольнити у повному обсязі.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , додатковий строк в три місяці після набрання рішенням суду законної сили для подання нею заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчисляються з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя І.М. Юрченко