ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
18 грудня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/196/24
Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
Представники учасників справи у судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 (складено та підписано 07.10.2024, суддя Грабован Л.І.)
у справі №916/196/24
за заявою боржника ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Встановив
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки не має можливості погасити існуючу заборгованість перед кредитором.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Солов'я Юрія Анатолійовича.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 по цій справі закрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 введену ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 та повноваження керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Солов'я Юрія Анатолійовича, тощо.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що боржником та керуючим реструктуризацією боргів боржника не надано на розгляд кредитора дійсного та реального плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 . При цьому, причиною неподання протягом встановленого Кодексом України з процедур банкрутства до суду плану реструктуризації боргів боржника є саме поведінка боржника та представника, яка є недобросовісною, та арбітражного керуючого, неодноразове невиконання яким вимог ухвал суду та вимог Кодексу України з процедур банкрутства призвела до того, що законодавчо визначений трьох-місячний строк на подання суду плану сплинув.
На переконання місцевого господарського суду, ОСОБА_1 переслідує виключно цілі списання боргів шляхом швидкого переходу до наступної процедури, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства, що свідчить про існування правових підстав для закриття провадження у справі на підставі ч.11 ст.126 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки боржником та керуючим реструктуризацією боргів боржника не надано на розгляд зборів кредиторів дійсного та реального плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 .
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулась боржниця з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята із порушенням норм процесуального та матеріального права, є протиправною та підлягає скасуванню виходячи з наступного:
- в межах строків, передбачених ч. 1 ст. 45 КУзПБ жодний кредитор не звернувся до суду із письмовими заявами з вимогами до боржника, керуючому реструктуризацією також таких заяв не надходило;
- після зобов'язання ухвалою суду арбітражного керуючого письмово повідомити кредиторів, які зазначені боржником у заяві про відкриття провадження у справі щодо правових наслідків неподання ними заяв з грошовими вимогами до боржника, до суду з вимогами до боржника звернулось Головне управління ДПС в Одеській області;
- боржниця не погоджується із заявленими Головним управлінням ДПС в Одеській області грошовими вимогами та не визнає їх;
- несвоєчасне подання керуючим реструктуризацією звіту про результати перевірки декларацій, обумовлено необхідністю підсумувати інформацію, зокрема і відповіді на запити керуючого реструктуризацією, які не були отримані своєчасно і був потрібний додатковий час для проведення належного аналізу фінансово-матеріального стану боржника;
- твердження суду першої інстанції про пасивну процесуальну поведінку боржниці є безпідставними, оскільки остання виконувала вимоги ухвал суду першої інстанції, а її участь у судових засіданнях не визнавалась судом обов'язковою;
- боржницею було повідомлено керуючому реструктуризацією про погоджені умови плану реструктуризації заборгованості щодо визнаних судом вимог кредиторів. В свою чергу, керуючий реструктуризацією надав відповідь, що взяв до уваги погоджені боржником умови плану реструктуризації та буде розробляти план реструктуризації відповідно до погоджених боржником умов та буде скликати збори кредиторів для розгляду запропонованого боржником плану;
- за таких обставин твердження суду першої інстанції про пасивну та недобросовісну поведінку боржниці в процесі розгляду даної справи є абсолютно безпідставним;
- з моменту появи у справі кредитора, тобто з моменту виникнення підстав для розроблення та надання на розгляд зборам кредиторів плану реструктуризації заборгованості перед визнаними судом кредиторами в даній справі минуло менше місяця, а не більше трьох місяців, як зазначено судом першої інстанції;
- щодо посилань суду першої інстанції про порушення строків на виконання процесуальних обов'язків керуючим реструктуризацією, боржниця вважає, що не несе відповідальності за дії арбітражного керуючого в процесі розгляду справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено її до розгляду на 18.12.2024.
У судове засідання призначене на 18.12.2024 представники учасників справи не з'явились, про причини неможливості прибуття до суду не повідомили, хоча були належним чином сповіщенні про час, дату та місце розгляду справи.
З огляду на таке, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, у січні 2024 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з заявою про неплатоспроможність у зв'язку з тим, що через важке матеріальне становище, боржниця не має можливості погасити існуючу перед кредитором заборгованість інакше, як через застосування процедури неплатоспроможності.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Солов'я Юрія Анатолійовича.
Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції вирішив закрити провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на підставі ч.11 ст.126 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки боржником та керуючим реструктуризацією боргів боржника не надано на розгляд зборів кредиторів дійсного та реального плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 .
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги за апеляційною скаргою, дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, визначено Книгою четвертою КУзПБ.
За ч. 2 ст. 6 КУзПБ щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (ст. 1 КУзПБ).
Погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 1 КУзПБ).
Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, передбачено Книгою четвертою КУзПБ. Зокрема, розділом ІІІ Книги четвертої КУзПБ врегульовано реструктуризацію боргів боржника - фізичної особи.
Згідно з положеннями КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер.
Так, в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, про: введення процедури реструктуризації боргів боржника; строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (ч. 5 ст. 119 КУзПБ).
Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 2 ст. 122 КУзПБ).
Загальні вимоги щодо плану реструктуризації боргів боржника встановлено у ст. 124 КУзПБ, виконання їх є необхідним при розробленні проекту плану реструктуризації, адже це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливість прийняти рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов'язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо) (ч. 3 ст. 124 КУзПБ).
Розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (ч. 2, ч. 3 ст. 123 КУзПБ).
Порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника закріплений у ст. 126 КУзПБ, яка передбачає подання керуючим реструктуризацією відповідної заяви протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів, розгляд такої заяви господарським судом протягом 10 днів з для її отримання із заслуховуванням кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.
Господарський суд зобов'язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником. Утім частиною 8 вказаної статті передбачені підстави для постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність. У разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 10 ст. 126 КУзПБ).
Водночас якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).
Частиною 1 ст. 130 КУзПБ передбачено, що господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 ч. 4 ст. 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених ч. 7 ст. 123 КУзПБ;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 ч. 7 ст. 123 КУзПБ);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з ч. 3 ст. 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 ч. 8 ст. 126 КУзПБ);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).
Системне тлумачення наведених приписів, які підтверджується правовими позиціями Верховного Суду, свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Щодо застосування ч. 11 ст. 126 КУзПБ у постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №925/473/20 викладена правова позиція, що також підтримана судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, за змістом якої суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов'язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (ч. 1 ст. 130 КУзПБ). Суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 наголосив на ключовій ролі арбітражного керуючого на цьому етапі справи про неплатоспроможність фізичної особи, адже саме йому належить подати суду на затвердження план реструктуризації боргів боржника, тому керуючий реструктуризацією зобов'язаний забезпечити розроблення такого плану (відповідно до вимог ст. 124 КУзПБ та з урахуванням економічно обґрунтованих пропозицій сторін) та у встановлені строки подати його на схвалення зборам кредиторів та для затвердження - суду.
Так, керуючий реструктуризацією зобов'язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до пунктів 9-11 ч. 5 ст. 119 КУзПБ під час відкриття провадження у справі.
Водночас, розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частини 2, 3 ст.123 КУзПБ).
Отже, приписи ч. 11 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУзПБ у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а ч. 1 ст. 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
Як вже було зазначено вище, ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , а також визначено строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду - 06.06.2024.
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 06.03.2024, 17.04.2024, 16.05.2024, 05.06.2024, 20.06.2024, 17.07.2024, 09.08.2024, 13.09.2024 керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Соловей Юрій Анатолійович викликався для участі у судовому засіданні.
Також Господарський суд Одеської області зобов'язував арбітражного керуючого надати звіт про результати перевірки декларації боржника, відомості стосовно проведення, виявлення, складання опису майна боржника (проведення інвентаризації) та визначення його вартості, план реструктуризації, рішення щодо подальшої процедури у справі, докази проведення зборів кредиторів.
Вказані ухвали суду надсилались керуючому реструктуризацією арбітражному керуючому Солов'ю Юрію Анатолійовичу в електронній формі до “Електронного кабінету» та на електронну адресу, зазначену ним в поданих до суду документах, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку процесуальних документів, довідки про доставку електронного документа.
Наведене дозволяє дійти висновку про те, що арбітражний керуючий Соловей Юрій Анатолійович був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення всіх судових засідань.
В свою чергу, керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Соловей Юрій Анатолійович приймав участь лише в одному судовому засіданні Господарського суду Одеської області, які відбулось 17.04.2024, про що свідчить протокол судового засідання із відповідною датою.
Тобто, із призначених та проведених судових засіданнях, явка в якій керуючого реструктуризацією визнавалась судом обов'язковою, арбітражний керуючий Соловей Юрій Анатолійович з'явився лише в одне засідання суду.
Також, ухвалою попереднього засідання суду від 13.09.2024 визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення керуючим реструктуризацією боржника до реєстру вимог кредиторів, зобов'язано керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Солов'я Юрія Анатолійовича провести збори кредиторів не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали, зобов'язано надати: керуючого реструктуризацією звіт про процедуру, план реструктуризації, рішення щодо подальшої процедури у справі; докази проведення зборів кредиторів.
При цьому, в ухвалі суду встановлено строк керуючому реструктуризації арбітражному керуючому Солов'ю Юрія Анатолійовича для подання витребуваних судом документів, останнім днем строку прийняття судом яких засобами поштового зв'язку або через офіційну електронну адресу суду із відповідним цифровим підписом є 26.09.2024 включно.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Соловей Юрій Анатолійович у порушення вимог КУзПБ, ані протягом законодавчо визначено строку, ані строку встановленого судом не надав суду доказів розробки та надання кредитору для голосування плану реструктуризації боргів боржника та доказів проведення зборів кредиторів на яких був би розглянути та схвалений відповідний план реструктуризації боргів боржника.
Колегія суддів наголошує на тому, що провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито 06.03.2024, а тому план реструктуризації боргів боржника, мав бути поданий до суду у строку що не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду, тобто до 06.06.2024, однак станом на 30.09.2024, дату винесення оскаржуваного рішення, до суду першої інстанції не було подано погодженого боржником і схваленого кредитором плану реструктуризації боргів боржника.
Наведене свідчить про наявність у господарського суду передумов для застосування положень ч. 11 ст. 126 КУзПБ, тобто вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
За змістом приписів Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20).
Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що також зобов'язує суд повно та всебічно досліджувати обставини щодо виникнення та розвитку правовідносин сторін, а також надавати відповідь по усіх питаннях, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).
При цьому, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою судового провадження. Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства можливість забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності) (схожий за змістом висновок викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 акцентував, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому, реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
У справах про неплатоспроможність боржників - фізичних осіб поняття "член сім'ї боржника" закріплено в частині п'ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Означені норми самостійно і вичерпно врегульовують зміст поняття "член сім'ї боржника", яке є спеціальним, встановленим саме для цілей визначення змісту правовідносин щодо відновлення платоспроможності фізичної особи. У цьому контексті положення статті 3 Сімейного кодексу України для регулювання відносин у процедурі розгляду справ про неплатоспроможність фізичних осіб не застосовуються.
Тлумачення частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників - фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім'ї такого боржника в обов'язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов'язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов'язків.
Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.09.2021 по справі №910/6639/20 зауважила на необхідності врахування, в порядку частини четвертої статті 236 ГПК України, господарськими судами наведеної правової позиції у вирішенні питання включення відповідної інформації про майно, доходи й витрати членів сім'ї до декларації про майновий стан боржника, яка є невід'ємною складовою при його зверненні до суду зі заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Зміст п. 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність встановлює, що боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Отже, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри).
Посилаючись у декларації про майновий стан на те, що члени сім'ї не надали інформації про доходи, витрати, майно чи зобов'язання згідно з пунктом 9 Приміток до вищенаведеної форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника, позаяк спеціальним законом, яким є Кодекс України з процедур банкрутства, такої підстави ненадання інформації про майновий стан члена сім'ї не передбачено, натомість у частині п'ятій статті 116 цього Кодексу імперативно визначено, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 22.09.2022 у справі №916/2372/20.
Так, колегія суддів зазначає, що у поданих до суду першої інстанції деклараціях про майновий стан за 2020-2023 роки ОСОБА_1 зазначила, що члени її сім'ї, а саме мати ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 не надали відповідної інформації про доходи, витрати та наявність майна.
В той же час, ані звертаючись з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ані вподальшому, ОСОБА_1 не зазначила про об'єктивну неможливість отримання інформації з офіційних джерел щодо наявності у членів його сім'ї, доходу, рухомого та нерухомого майна, витрат тощо, вчиненню нею відповідних дій задля отримання такої інформації особисто боржником та/або її представником.
Натомість, колегія суддів зазначає, що у наявних матеріалах справи міститься надана арбітражним керуючим Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна в якої вбачається належність ОСОБА_2 , тобто члену сім'ї боржника, який не надав інформації про майно, на праві власності нерухомого майна (т.4, а.с. 2-61).
Однак, боржницею не було надано жодних пояснень з приводу наявності у члена сім'ї на праві власності такого майна, а також не надано виправлених декларацій про майновий стан, з урахуванням отриманих відомостей.
Отже, суд апеляційний інстанції вважає, що ОСОБА_1 у деклараціях про майновий стан за 2020-2023 зазначила неповну інформацію стосовно майна, доходів і витрат членів його сім'ї, обмежившись посиланням на те, що члени сім'ї не надали такої інформації, зокрема стосовно їх доходів, інших грошових виплат, нерухомого та рухомого майна.
Щодо поданого боржником до суду першої інстанції проекту плану реструктуризації боргів, колегія суддів зазначає таке.
Реструктуризація боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник згідно з планом реструктуризації боргів може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати заборгованості з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
На цьому етапі задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності КУзПБ покладає на боржника, серед іншого, обов'язок подати проєкт плану реструктуризації боргів, співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні та доповненні його змісту відповідно до вимог статті 124 КУзПБ.
Ця норма визначає обов'язкові та факультативні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника.
Відповідно до частини другої статті 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника обов'язково мають бути зазначені: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.
Розгляд проєкту плану реструктуризації боргів боржника, а також прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність входять до переліку основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів (частина друга статті 123 КУзПБ).
За змістом частини восьмої статті 123 КУзПБ за результатами розгляду плану реструктуризації боргів зборам кредиторів належить прийняття рішення про: (1) схвалення плану реструктуризації боргів боржника; (2) відмову у схваленні плану реструктуризації боргів та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Системний аналіз приписів статей 116, 123, 124 КУзПБ свідчить про те, що проєкт плану реструктуризації боргів, що доданий боржником до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, набуває ознак власне плану реструктуризації боргів боржника, який може бути поданий для схвалення зборам кредиторів, лише після включення до такого проєкту всіх передбачених законом обов'язкових положень, зміст яких має ґрунтуватися на компромісі між кредиторами і боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових зобов'язань, з урахуванням майнового стану та об'єктивних можливостей боржника.
За змістом частини восьмої статті 123 КУзПБ саме стосовно плану реструктуризації боргів боржника, що містить принаймні обов'язкові положення згідно статті 124 КУзПБ, збори кредиторів приймають рішення про схвалення або відмову у його схваленні
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
З наведеного та аналізу положень статті 116 КУзПБ, що визначають обсяг та перелік документів та відомостей, які боржник - фізична особа зобов'язаний додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, колегія суддів вважає, що такий боржник повинен повно та всебічно сприяти кредиторам та керуючому реструктуризацією у встановлені свого реального майнового стану, а також запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов'язань.
У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.
Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (частина перша статті 130 КУзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.08.2021 по справі №925/473/20, що вказане безперечно не повинно залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд та сторони (учасники) справи не позбавлені можливості надавати оцінку поведінці боржника: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов'язань, маючи на меті фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
Так, у наявних матеріалах справи міститься запропонований ОСОБА_1 проект плану реструктуризації боргів в якому остання зазначила, що має заборгованість перед кредиторами у загальному розмірі 112 673,35 грн.
Також боржник зазначено, що він отримує заробітну плату у розмірі - 0,00 грн, розраховує отримувати дохід у розмірі 6500 грн, щомісячно буде виділяти для погашення вимог кредиторів 2000 грн, та 4500 грн залишатимуться боржнику для задоволення побутових потреб.
План розрахований на погашення заборгованості протягом п'яти років з сумою виплат 2000 грн щомісячно.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 у запропонованому плані реструктуризації пропонує виділяти щомісяця 2000 грн для погашення існуючих боргів. Однак, боржниця у запропонованому проекті плану реструктуризації не зазначає, із посиланням на відповідні докази (обставини), чому саме таку суму боржниця має змогу виділяти щомісяця на погашення боргів.
Також, зазначаючи про очікуваний дохід у розмірі 6500 грн, боржниця не зазначає джерело погодження таких коштів.
Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, у даному випадку, з огляду на наведені обставини, боржником подано завідома невиконуваний план реструктуризації, який не відповідає вимогам статті 124 КУзПБ.
Колегія суддів також зауважує на тому, що боржниця під час звернення з заявою про неплатоспроможність надала суду відомості щодо отриманої протягом 2020-2023 років заробітної плати, а саме у 2020 - 82 456,49 грн (заробітна плата) та 135,65 грн (додаткове благо), у 2021 - 77 222,91 грн (заробітна плата), у 2022 - 124 067,27 грн (заробітна плата) та 700 грн (виплати та відшкодування, які здійснюються професійними спілками своїм членам), у 2023 - 15965,22 (заробітна плата).
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, боржник має статус фізичної особи-підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржник працевлаштований, про що свідчить трудова книжка.
Разом з цим, у запропонованому боржницею плані реструктуризації остання зазначає, що отримує заробітну плату у розмірі - 0,00 грн.
При цьому, боржниця не зазначає об'єктивних обставин, які свідчать про неможливість працевлаштування, отримання прибутку, та відповідно погашення існуючої заборгованості.
До того ж, колегія суддів звертає увагу й на інші обставини, які викликають у суду обґрунтовані сумніви щодо добросовісності боржника.
Так, колегія суддів зазначає, що згідно з відомостями, що були надані Державною прикордонною службою України, боржниця ОСОБА_1 протягом 2022-2023 років неодноразово перетинала державний кордон України. Зокрема, автомобільним транспортом у пунктах пропуску Шегині, Краківець, Смільниця (т.2, а.с. 32).
Отже, боржниця, яка стверджує, що не має можливості погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, неодноразово перетинала державний кордон України, що безумовно потребує витрат, та відповідно викликає обґрунтовані сумніви щодо дійсного майнового стану боржниці.
Слід також наголосити на тому, що ОСОБА_1 неодноразово перетинала державний кордон України на автомобільному транспорті, однак боржниця не надала відповідних відомостей з приводу того хто є власником такого транспортного засобу та на якій підставі боржниця його використовує.
З урахуванням вищенаведених обставин по справі, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо необхідності закриття провадження у цій справі.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що протягом визначеного судом строку жоден з кредиторів не заявив вимог до боржника, а із заявленими кредиторськими вимогами Головним управлінням ДПС в Одеській області грошовими боржниця не погоджується та не визнає їх, оскільки у разі незгоди з визнанням таких вимог судом, боржниця не була позбавлена можливості оскаржити ухвалу попереднього засідання в апеляційному та касаційному порядках.
Наявними матеріалах справи спростовуються доводи апелянта про те, що місцевим господарським судом участь боржниці у судових засіданнях не визнавалась обов'язковою, оскільки ухвалами від 06.03.2024, 17.07.2024, 09.08.2024, 13.09.2024 Господарський суд Одеської області викликам боржницю (її представника) у судові засідання. Однак, як свідчать наявні матеріли справ, такі виклики боржницею та її представником були проігноровані.
Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про те, що строк на розроблення та надання на розгляд зборам кредиторів плану реструктуризації почав свій перебіг з моменту визнання судом ГУ ДПС в Одеській області кредитором, та на момент прийняття оскаржуваної постанови не перевищував більше трьох місяців, оскільки як вже було вказано вище, положеннями КУзПБ імперативно визначено, що судова процедура реструктуризації боргів боржника вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер, а саме не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (ч. 5 ст. 119 КУзПБ). При цьому такий строк жодним чином не пов'язаний з зверненням кредиторів, визнанням судом їх вимог боржника тощо.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження по справі.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі №916/196/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2024.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.