Справа № 165/4960/24
Провадження № 3/165/1793/24
11 грудня 2024 року м. Нововолинськ
Суддя Нововолинського міського суду Волинської області Ференс-Піжук О.Р., розглянувши матеріали, які надійшли від Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює,
за ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №879250 від 06.11.2024 вказано, що 05.11.2024 року о 18 год. 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи по вул. Нововолинській в м. Нововолинську автомобілем марки "Citroen C4 Picasso", державний номерний знак НОМЕР_1 , залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний. У протоколі вказано, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п п.2.10а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст.122-4 КУпАП.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 категорично заперечив обставини викладені у протоколі, зазначив, що не відчув зіткнення, на його транспортному засобі відсутні механічні пошкодження, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.
Пункт 2.1а ПДР України зобов'язує водія негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Єдиною підставою адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Додані до протоколу матеріали, не містять належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Частина друга ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, в справах про адміністративні правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, через неповноту виконання органом поліції процесуальних дій, суд позбавлений можливості перевірити обставини, викладені в протоколі, а тому приймає до уваги твердження особи, що притягується до адміністративної відповідальності на заперечення вчинення ним адміністративних правопорушень.
Слід наголосити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч.1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.247, ст.284 КУпАП,-
постановив:
Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП провадженням закрити, в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанову можна оскаржити до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її винесення відповідно до ст.294 КУпАП.
Суддя О.Р. Ференс-Піжук