19 грудня 2024 року
м. Київ
справа №160/16508/24
адміністративне провадження № К/990/48618/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу адвоката Яремчук Людмили Валентинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі №160/16508/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 25 травня 2023 року №147 щодо зняття військовослужбовця ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення та призупинення виплати грошового забезпечення з 25 травня 2023 року;
- визнати незаконним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 12 липня 2023 року №197 щодо зняття військовослужбовця ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення та призупинення виплати грошового забезпечення з 25 травня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати військовослужбовцю ОСОБА_1 розрахунок невиплаченого грошовою забезпечення (всіх видів) за весь період протягом якого ОСОБА_1 не було нараховано та не було виплачене грошове забезпечення починаючи з 25 травня 2023 року із зазначенням структури грошового забезпечення (у розрізі видів грошового забезпечення і його складових) помісячно та допустити негайне виконання рішення суду в цій частині;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (всі види, крім грошового забезпечення за період лікування ОСОБА_1 починаючи з 10 листопада 2023 року (дня винесення постанови про закриття кримінального провадження за №62023170020001219 за частиною четвертою статті 408 КК України) за весь період незаконного призупинення проходження позивача військової служби та призупинення нарахування та виплати грошового забезпечення починаючи з 25 травня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 письмовий перелік/опис найменувань продовольчого, речового та інших видів забезпечення недоотриманого за весь час необґрунтованого призупинення проходження військової служби починаючи з 25 травня 2023 року та допустити негайне виконання рішення суду в цій частині.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 продовольче, речове та інші види забезпечення недоотриманого за весь час необґрунтованого призупинення проходження військової служби починаючи з 25 травня 2023 року;
- визнати незаконним та скасувати пункт 5 наказу військової частини НОМЕР_1 від 05 червня 2023 року №3216 в частині указівки не виплачувати військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду в розмірі 100000,00 гривень за березень 2023 року в зв'язку із вчиненням правопорушення («самовільне залишення військової частини»);
- визнати незаконним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 05 квітня 2023 року №1897 щодо невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в розмірі 100000,00 гривень за березень 2023 року в зв'язку із вчиненням правопорушення;
- визнати незаконним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 20 березня 2023 року №1511 щодо невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в розмірі 100000,00 гривень за березень 2023 року в зв'язку із вчиненням правопорушення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатній військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду із розрахунку 100000,00 на місяць за безпосередню участь у бойових діях у березні 2023 року;
- визнати незаконним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 12 червня 2023 року №2018 щодо затвердження результатів службового розслідування у зв'язку із самовільним залишенням військової частини ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неоформлення відповідно до вимог діючого законодавства військовослужбовцю ОСОБА_1 відпустки для проходження лікування у зв'язку із отриманим пораненням у період з 23 грудня 2022 року по 22 січня 2023 року;
- визнати протиправними дії відповідача щодо вирахування військового збору з грошового забезпечення позивача за весь період проходження ним військової служби від початку введення режиму воєнного стану з 24 лютого 2022 року;
- зобов'язати відповідача повернути позивачу безпідставно вирахувані з грошового забезпечення кошти у сумі рівній вирахуваному військовому збору за весь період проходження позивачем військової служби від початку введення режиму воєнного стану з 24 лютого 2022 року;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь військовослужбовця ОСОБА_1 110800,00 (сто десять тисяч вісімсот) гривень матеріальної шкоди завданої внаслідок протиправного призупинення ОСОБА_1 проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь військовослужбовця ОСОБА_1 250000,00 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди завданої триваючими протиправними діяннями відповідача які полягають у незаконному та необґрунтованому призупиненні позивачу проходження військової служби, призупиненні позивачу виплат всіх видів грошового і матеріального забезпечення та виключенні позивача зі списків особового складу;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року, у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі №160/16508/24 відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності, визнання незаконними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди - повернуто позивачеві.
10 грудня 2024 року адвокат Яремчук Людмила Валентинівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі №160/16508/24.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини другої статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, за приписами частини другої статті 328 КАС України ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві, після її перегляду в апеляційному порядку, та постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження судових рішень в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У поданій касаційній скарзі відсутні доводи скаржника щодо того, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Свою чергою, Верховний Суд зазначає, що питання права, які мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики. Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Окрім цього, Суд наголошує, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Яремчук Людмили Валентинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі №160/16508/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко