про залишення касаційної скарги без руху
19 грудня 2024 року
м. Київ
справа №620/11385/23
адміністративне провадження №К/990/48088/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2024 у справі №620/11385/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у призначенні пенсії в мінімальному розмірі за віком у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність при наявності страхового стажу 19 років 02 місяці 29 днів, починаючи з 10.07.2023
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити призначення пенсії в мінімальному розмірі за віком у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність при наявності страхового стажу 19 років 02 місяці 29 днів, починаючи з 10.07.2023.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.09.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанцій, позивачка звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати і направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2024 у справі №620/11385/23 повернуто скаржниці.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанцій, позивачка повторно звернулась до Верховного Суду з тією самою касаційною скаргою засобами поштового зв'язку 05.11.2024 та додала до неї заперечення на ухвалу Верховного Суду про повернення касаційної скарги від 10.10.2024, в якому просила відкрити касаційне провадження у справі і ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2024 у справі №620/11385/23 повернуто скаржниці.
ОСОБА_1 втретє звернулася до Верховного Суду з ідентичною касаційною скаргою засобами поштового зв'язку 09.12.2024 і додала до неї заяву, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Окрім того, скаржник в касаційній скарзі посилається на те, що судом не було враховано при ухваленні рішення норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.09.2024 у справі № 620/2027/23, оскільки на її думку, у цій постанові, суд не зазначив рік народження учасника справи, загальний його страховий стаж на день отримання права на пенсію за віком та рік отримання права на такий вид пенсії.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення її без руху.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи (далі - КАС України), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, за правилами норм пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас частиною четвертою статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень (в тому числі у справах незначної складності), зазначених у частині першій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У силу приписів частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Також згідно з положеннями статті 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Суд відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду від 23.09.2024 у справі 620/11385/23, оскільки обставини цієї справи та справи № 620/11385/23, зазначеної скаржником з метою обґрунтування підстави касаційного оскарження, виникли за різних фактичних обставин, з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, позивач не вказав на конкретні норми матеріального права, які були застосовані судами першої та апеляційної інстанцій неправильно та саме щодо яких Верховним Судом у подібних правовідносинах були сформовані висновки з правозастосування. Натомість виклав фактичні обставини, процитував положення законодавства із покликанням на висновок із постанови Верховного Суду від 23.09.2024 у справі № 620/2027/23 без доведення як такої подібності правовідносин у справі № 620/11385/23.
Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить аргументованих мотивів підстав касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Окрім того, відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Всупереч зазначеної вище законодавчої норми скаржником не додано до касаційної скарги документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір» (далі - № 3674-VI), натомість просить звільнити від сплати судового збору, оскільки основним джерелом її доходу є пенсія і розмір її зазначений у протоколі призначення пенсії, який наявний в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону "Про судовий збір", передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
В силу частини 2 цієї норми, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Скаржник зазначає про відстрочення або звільнення від сплати судового збору, оскільки розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік.
Колегія суддів звертає увагу, що касаційна скарга і додатки до неї не містять жодних доказів, які б підтверджували скрутний матеріальний стан скаржника, а тому клопотання є не обґрунтованим.
Доказом неможливості сплати судового збору позивачем може бути довідка органів доходів і зборів про доходи особи за попередній календарний рік.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір". Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позов подано до суду у 2023 році і він містив одну вимогу немайнового характеру та похідну від неї вимогу.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 - 3028 гривень.
Отже, за подання цієї касаційної скарги має бути сплачений судовий збір у розмірі 2 147грн 20 коп (2684*200%).
За таких обставин касаційну скаргу треба залишити без руху та встановити скаржнику строк для усунення недоліку у спосіб надсилання на адресу суду документа про сплату судового збору у розмірі 2 147 грн 20 коп, або надати документ, який підтверджує про наявність пільг встановлених законом для звільнення від сплати такого.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету: 22030102 Найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055)
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Одночасно за правилом частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі статті 332 КАС України та надати скаржниці десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме:
- надати документ про сплату судового збору у розмірі 2 147 грн 20 коп, або надати документ, який підтверджує про наявність пільг встановлених законом для звільнення від сплати такого.
- зазначити підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, які передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України у взаємозв'язку із частиною п'ятою статті 328 КАС України.
Керуючись ст. 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2024 у справі №620/11385/23 залишити без руху.
2. Установити скаржниці десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб
Суддя В.М. Кравчук