19 грудня 2024 року
м. Київ
справа №160/241/24
адміністративне провадження № К/990/47147/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі №160/241/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Південного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 від 27 вересня 2023 року, прийняту державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 від 27 вересня 2023 року, прийняту державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
09 серпня 2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 у справі №160/241/24, що подана в порядку статті 383 КАС України - повернуто заявнику.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішення, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року в адміністративній справі №160/241/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Південного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови- повернуто.
09 грудня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі №160/241/24.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у частині оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року, Суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року не було переглянуто судом апеляційної інстанції.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року, слід відмовити.
Скаржник також оскаржує ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року про повернення апеляційної скарги.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Так, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року в адміністративній справі №160/241/24 залишено без руху та запропоновано у строк десяти днів з моменту отримання даної ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом надання до суду апеляційної інстанції належні докази на підтвердження скрутного матеріального стану, якими можуть бути, довідка податкового органу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, також інші докази на підтвердження скрутного матеріального стану станом на момент подання апеляційної скарги, або ж документу про сплату судового збору у розмірі та порядку, передбаченому чинним законодавством.
На виконання вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року позивачем направлено заяву про відкриття провадження по справі, в якій зазначено, що позивач не повинен був сплачувати судовий збір за подання заяви в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень, а ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року його заяву подану в порядку статті 383 КАС України повернуто через несплату судового збору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року продовжено строк дії ухвали суду від 16 жовтня 2024 року про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року в адміністративній справі №160/241/24, надано термін для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про продовження строку на усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року позивачем направлено заяву про відкриття провадження по справі, в якій зазначено, що з огляду на приписи Конституції України, за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, поданої в порядку статті 383 КАС України, апеляційною і касаційною скаргами, які подаються на рішення суду першої інстанції за такою заявою, його не може бути будь-яким чином примушено сплатити судовий збір за таку заяву. При цьому позивач звернув увагу суду на те, що статтею 383 КАС України законодавчо не встановлено ставок судового збору за звернення до суду в порядку статті 383 КАС України.
Розглянувши клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що на позивача покладено обов'язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України «Про судовий збір». Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача, закріплених у статті 5 Закону «Про судовий збір», пільг позивачем не надано. Підстав для звільнення від сплати судового збору не зазначено.
Висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України містяться в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18, від 25 червня 2020 року у справі № 0240/2226/18-а та у справі №160/1712/21 від 04 липня 2023 року, які правильно були враховані судом апеляційної інстанції відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Окрім цього, Верховний Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у п. 5.1, 5.2 постанови від 28 травня 2018 року у справі №915/955/15 сформулювала правову позицію у питанні сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, про те, що положення статтею 4 Закону №3674-VI «стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом №3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.».
Висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у господарській справі, проте Закон №3674-VI у цій частині є універсальним і не розрізняє підходи до вирішення питання сплати судового збору залежно від юрисдикції.
У силу приписів пункту 1 частини другої статті 45 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Аналогічна правова позиція, щодо справляння судового збору за оскарження всіх ухвал суду першої інстанції, незалежно від того чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали, викладена зокрема також у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справах №120/3532/21-а, №380/22710/21, від 13 квітня 2022 року у справі №204/827/17, від 04 липня 2023 року у справі №160/1712/21 та від 14 грудня 2023 року у справі №400/1715/20.
За таких обставин, підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні, а доводи касаційної скарги не спростовують мотивів суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу скаржнику внаслідок невиконання останнім вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, правильно застосував норми процесуального права (стаття 169, 298 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
При цьому, Суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330 -333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі №160/241/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Південного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко