вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" грудня 2024 р. м. Київ
Справа № 911/2634/24
Господарський суд Київської області у складі:
cудді Ейвазової А.Р.,
розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» до фізичної особи-підприємця Гончаренко Інни Володимирівни про стягнення 21 783,22грн, без виклику представників сторін,
Комунальне підприємство Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» (далі - позивач, КП «Броваритепловодоенергія») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Гончаренко Інни Володимирівни (далі - відповідач, ФОП Гончаренко І.В.) про стягнення 21 783,22грн боргу за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 по 30.04.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач, який є власником нежитлового приміщення №399 у будинку №49 по вул. Москаленка Сергія у м. Бровари, всупереч умовам публічного договору приєднання №1608 про надання послуг з постачання теплової енергії, який вважається акцептованим споживачем за фактом надання відповідної послуги, не здійснював у спірний період оплату теплової енергії та абонентського обслуговування у встановлені строки (а.с.1-4).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.10.2024: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.97-98).
Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 14.10.2024 о 15:46, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.100).
Копія вказаної ухвали направлена відповідачу поштовим відправленням №0600972595613, яке вручено відповідачу 22.10.2024, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.101).
Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), є видом судового рішення.
В силу п.п.2, 3 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день: отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою: позивачу - 14.10.2024, а відповідачу - 22.10.2024.
В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
07.11.2024 до Господарського суду Київської області у строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України (здано відділенню поштового зв'язку для направлення до суду 06.11.2024), надійшов відзив на позовну заяву (а.с.102-110).
У відзиві на позов відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що:
- позивач зобов'язаний нараховувати оплату наданих ним послуг за показниками встановленого теплового лічильника, як передбачено договором від 11.12.2017 №306 про надання послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води;
- укладений сторонами договір не передбачає застосування Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315.
Окрім того, у відзиві на позов відповідач вказує, що справа не підсудна господарському суду, оскільки стороною договору є Гончаренко І.В. як фізична особа, у зв'язку із чим вказаний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
У встановлений судом строк - 21.11.2024 позивач подав відповідь на відзив (а.с.160-163), у якій посилається на те, що:
- договір від 11.12.2017 №306 про надання послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, укладений сторонами, припинив свою дію відповідно до прийнятих законодавчих актів, а типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії вважається укладеним між сторонами 27.11.2021 - через 30 днів з дня його офіційного опублікування на вебсайті позивача, оскільки співвласники будинку №49 по вул. Москаленка Сергія у м. Бровари не прийняли рішення про вибір моделі договірних правовідносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги;
- факт приєднання до типового договору відповідача підтверджується споживанням відповідних послуг;
- відповідач посилається на положення законодавства, що втратили чинність.
На думку відповідача, справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки відповідач використовує нежитлове приміщення №399 у будинку №49 по вул. Москаленка Сергія у м. Бровари, до якого здійснюється постачання теплової енергії для ведення господарської діяльності.
29.11.2024 через систему «Електронний суд», з дотриманням встановленого судом строку, відповідач подав заперечення (а.с.167-172).
У запереченні відповідач вказує, що: до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону №1875-IV та Правил №630, оскільки такі акти підлягають застосуванню на підставі договору від 11.12.2017 №306 про надання послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Окрім того, відповідач вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства, враховуючи, що приміщення набуто відповідачем як фізичною особою, а відповідач не довів, що у відповідному приміщенню відповідач веде господарську діяльність.
06.12.2024 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, які суд залишає без розгляду з наступних підстав.
В силу ч.1 ст.12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до ч.1 ст.252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті, відповідно до ч.2 ст.161 ГПК України є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках, що унормовано ч.3 вказаної статті.
Сторони у відповідній справі скористались правом на подання всіх заяв по суті, зокрема, позивач подав позов та відповідь на відзив.
Окрім того, на підставі ч. 5 ст.161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. Позивач не звертався до суду щодо надання дозволу на подання додаткових пояснень, до того ж пояснення стосуються суті спору, а не окремого питання.
В силу ч.ч.1,2 ст.118 ГПК України: право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.
Позивач у справі - КП «Броваритепловодоенергія» у відповідності до ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.06.2011 №1168 (переоформлене рішенням від 12.04.2016 №595) здійснює ліцензійну діяльність щодо транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та виконує функції з постачання теплової енергії (а.с.57-58).
Відповідно до інформаційної довідки №387115936 від 17.04.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за Гончаренко Інною Володимирівною 16.08.2017 (№ запису 21985166) зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 50.5м2 - магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.35).
02.11.2017 директором КП «Броваритепловодоенергія» видано технічні умови №734-17пр на проектування квартирного вузла обліку теплової енергії в квартирі АДРЕСА_2 (а.с.122,121).
09.11.2017 між відповідачем та ФОП Назаренко Юлією Сергіївною укладено договір №51922 на проведення проектних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт предметом якого, є влаштування вузла комерційного обліку теплової енергії - лічильника «MULTICAL» 302 (а.с.118-119).
Відповідно до акту виконаних робіт, який складено за вищезазначеним договором, виконані роботи із встановлення індивідуального теплового лічильника марка: «MULTICAL» 302, №67580419 (пломби: №№17397775, 17397728; початкові показники 0,00ГДж) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.120).
Робочий проект квартирного вузла обліку теплової енергії на опалення за відповідною адресою розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-Облік» та погоджений позивачем 24.11.2017 №3687 (а.с.123-147).
Зі змісту даного проекту, вбачається, що встановленню підлягає лічильник теплової енергії «MULTICAL» 302, тип №302Т-30-2Q9-10-4-56, серійний номер 67580419-2017, код конфігурації №32-610-13302000 (а.с.123-147).
30.11.2017 в складі комісії з представників теплопостачальної організації - позивача та в присутності представника абонента - Гончаренко І.В. складено акт вводу в експлуатацію комерційного вузла обліку теплової енергії - теплолічильника типу: «MULTICAL» 302, заводський №67580419, місце встановлення - загальний коридор поверху, пломба №17397775, останні показники - Е-0,0ГДж (а.с.5).
11.12.2017 між відповідачем (далі - споживач) та позивачем (далі - виконавець) укладено договір №306 про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (а.с.50-51; далі - договір №306).
Відповідно до п.1.1 договору №306 виконавець зобов'язується своєчасно надати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (теплопостачання), а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Тариф на теплову енергію, як визначено п.2.1 договору №306, на момент укладення договору становив 1 493,83грн/Гкал; у разі зміни тарифів, що діяли на час укладення договору, оплата наданих послуг споживачем здійснюється за новими тарифами з моменту їх введення в дію без зміни умов договору з письмовим повідомленням про це споживача (п.2.2. договору №306).
Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показниками (п.2.1 договору №306).
Згідно п.9.1 договору №306: цей договір набирає чинності з дня його підписання, скріплення печатками сторін та поширює свою дію на взаємовідносини, що склалися між сторонами з 19.10.2017 та діє до 31.12.2017, а в частині фінансових зобов'язань - до повного розрахунку; договір вважається щороку продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду; кількість пролонгацій необмежена.
Додатком №1 до договору №306 є довідка про будівлі та споруди Гончаренко І.В., де вказана найменування об'єкта, до якого здійснюється постачання відповідної послуги, - нежитлове приміщення №399 (магазин) в житловому будинку по вул. Москаленка Сергія, 49 у м. Бровари (а.с.52).
Однак, під час розгляду даної справи позивач вказував, що надання відповідних послуг відповідачу здійснювалось не на підставі такого договору, а у відповідності з публічним договором приєднання, у зв'язку із внесенням змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки повідомлень від співвласників багатоквартирного будинку по вул. Москаленка Сергія. 49, де розташоване приміщення відповідача, про прийняття рішення про вибір моделі договірних відносин не надходило.
До поданої позовної заяви позивач долучив не підписані відповідачем -споживачем, складені за затвердженою формою до публічного договору приєднання, заяву-приєднання №1608, додатки до такого договору - тарифи на послуги (додаток №4), характеристики об'єктів, вузлів обліку Гончаренко І.В. (додаток №2), перелік послуг, ліміти та договірні навантаження Гончаренко І.В. (додаток №1), межа балансової відповідальності сторін (схема приєднання до мереж КП «Броваритепловодоенергія») (додаток №3) (а.с.37-39). Зазначені заява та додатки підписані лише позивачем.
В якості доказів направлення заяви-приєднання №1608 до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу, позивачем до матеріалів справи долучено опис вкладення у цінний лист №0740031201504 та поштову накладну щодо прийняття його для відправлення відповідачу 09.05.2024 (а.с.41-42).
Також, судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 24.11.2020 №877 КП «Броваритепловодоенергія» визначено виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для об'єктів усіх форм власності (а.с.83).
Рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 29.09.2021 №775 «Про встановлення тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб населення, релігійних організацій, бюджетних установ та інших споживачів для комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» вирішено установити КП «Броваритепловодоенергія» тариф на послугу з постачання теплової енергії з урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без врахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів для категорії споживачів - «для потреб інших споживачів» на рівні 3 254,57грн/Гкал (а.с.78-80).
Згідно наказу КП «Броваритепловодоенергія» від 01.11.2021 №353/1 «Про встановлення плати за абонентське обслуговування» вирішено встановити з 01.11.2021 плату за абонентське обслуговування з розрахунку на одного абонента на послуги з постачання теплової енергії у розмірі 23,79грн з ПДВ (а.с.60).
Рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 10.10.2023 №813 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії для потреб споживачів комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» вирішено встановити КП «Броваритепловодоенергія» тариф на послугу з постачання теплової енергії з урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без врахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів для категорії споживачів - «для потреб інших споживачів» на рівні 3 321,70грн/Гкал (а.с.81-82).
Наказом КП «Броваритепловодоенергія» від 31.12.2023 №507 «Про внесення змін до наказу №353/1 від 01.11.2021 «Про встановлення плати за абонентське обслуговування» внесено зміни щодо розміру оплати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента на послуги з постачання теплової енергії з 01.02.2024 шляхом встановлення її на рівні 23,76грн з ПДВ (а.с.61).
За період з листопада 2021 року по березень 2024 року позивачем складено акти, що не підписані споживачем - відповідачем, якими зафіксовані показники лічильника тепла «MULTICAL» 302 завод.№67580419, що у визначений період становили - Е-6,37ГДж, а саме від 22.11.2021, 21.12.2021, 24.01.2022, 21.02.2022, 23.03.2022, 06.04.2022, 30.10.2022, 23.11.2022, 20.12.2022, 19.01.2023; 15.02.2023, 23.03.2023, 10.04.2023, 31.10.2023, 29.11.2023, 29.12.2023, 29.01.2024, 28.02.2024, 27.03.2024 (а.с.23-32).
На підтвердження постачання теплової енергії та абонентського обслуговування відповідача за період з листопада 2021 року по квітень 2024 року позивач надав акти надання послуг, які відповідачем не підписані, на загальну суму 21 783,22грн, а саме від:
- 30.11.2021 №2963/1608 на суму 2012,10грн (а.с.6);
- 31.12.2021 №1759/1608 на суму 2 584,60грн (а.с.6, зворот);
- 31.01.2022 №1631/1608 на суму 3 010,38грн (а.с.7);
- 28.02.2022 №2660/1608 на суму 1 128,92грн (а.с.7, зворот);
- 31.03.2022 №3537/1608 на суму 1 081,86грн (а.с.8);
- 30.04.2022 №5580/1608 на суму 54,95грн (а.с.8, зворот);
- 30.11.2022 №15855/1608 на суму 905,17грн (а.с.9);
- 31.12.2022 №18353/1608 на суму 985,74грн (а.с.9, зворот);
- 31.01.2023 №2159/1608 на суму 1 208,17грн (а.с.10);
- 28.02.2023 №4643/1608 на суму 1 214,14грн (а.с.10, зворот);
- 31.03.2023 №1011/1608 на суму 920,06грн (а.с.11);
- 30.04.2023 №1012/1608 на суму 183,01грн (а.с.11, зворот);
- 30.04.2023 №1101/1608 на суму 23,80грн (а.с.12);
- 03.05.2023 №1102/1608 на суму 23,80грн (а.с.12,зворот);
- 30.06.2023 №1103/1608 на суму 23,80грн (а.с.13);
- 31.07.2023 №1104/1608 на суму 23,80грн (а.с.13,зворот);
- 23.08.2023 №1105/1608 на суму 23,80грн (а.с.14);
- 15.09.2023 №1106/1608 на суму 23,80грн (а.с.14, зворот);
- 31.10.2023 №1013/1608 на суму 429,63грн (а.с.15);
- 30.11.2023 №1014/1608 на суму 1 314,4грн (а.с.16);
- 31.12.2023 №1015/1608 на суму 1 729,96грн (а.с.17);
- 31.01.2024 №1630/1608 на суму 821,93грн (а.с.18);
- 29.02.2024 №3732/1608 на суму 1 099,06грн (а.с.19);
- 31.03.2024 №5895/1608 на суму 932,58грн (а.с.20);
- 30.04.2024 №29637/1608 на суму 23,76грн (а.с.22; а.с. 21, зворот).
На оплату відповідних послуг позивачем відповідачу виставлені рахунки на загальну суму 21 783,22грн, а саме від: 30.11.2021 №2963/1608; 31.12.2021 №1759/1608; 31.01.2022 №1631/1608; 28.02.2022 №2660/1608; 31.03.2022 №3537/1608; 30.04.2022 №5580/1608; 30.11.2022 №15855/1608; 31.12.2022 №18353/1608; 31.01.2023 №2159/1608; 28.02.2023 №1010/1608; 31.03.2023 №1011/1608; 30.04.2023 №1012/1608; 30.04.2023 №1101/1608; 03.05.2023 №1102/1608; 30.06.2023 №1103/1608; 31.07.2023 №1104/1608; 23.08.2023 №1105/1608; 15.09.2023 №1106/1608; 31.10.2023 №1013/1608; 30.11.2023 №1014/1608; 31.12.2023 №1015/1608; 31.01.2024 №1630/1608; 29.02.2024 №3732/1608; 31.03.2024 №5895/1608; 30.04.2024 №29637/1608 (а.с.62-74).
В якості доказів направлення таких актів та рахунків відповідачу, позивачем до матеріалів справи долучено: описи вкладення у цінні листи та поштові накладні щодо прийняття для відправлення відповідачу поштових відправлень №№0740031201504, 0740031138039 (а.с.41-43).
Також, КП «Броваритепловодоенергія» здійснено перерахунок вартості послуг з постачання теплової енергії та гарячої води для категорії споживачів «інші споживачі» у зв'язку зі зміною ціни природного газу у грудні 2021 року - квітні 2022 року, жовтні 2023 року - березні 2024 року (а.с.44-49).
Листом від 26.01.2022 вих.№03-212 на звернення відповідача від 11.01.2022 відповідачу надано роз'яснення щодо застосування положень Методики №315 та повідомлено про безпідставність відмови від підписання акту надання послуг та відсутність підстав для проведення перерахунку за послугу з постачання теплової енергії в листопаді 2021 року (а.с.116-117).
Відповідач відмовився оплачувати послуги з абонентського обслуговування на послуги з постачання теплової енергії з посиланням на відсутність правових підстав для оплати таких послуг та вказуючи, що платежі здійснюються у відповідності із показниками теплового лічильника заявами від: 10.04.2023, отримано позивачем 10.04.2023 вх.№3В-439 (а.с.111); 12.05.2023, отримано позивачем 12.05.2023 вх.№3В-624 (а.с.112); 22.01.2024, отримано позивачем 22.01.2024 вх.№3В-97 (а.с.113); 22.01.2024, отримано позивачем 22.01.2024 вх.№3В-94 (а.с.1140; б/д, що отримана позивачем 28.11.2023 вх.№3В-2057 (а.с.115).
Звертаючись до суду з відповідним позовом, відповідач стверджує, що відповідач не здійснює оплату наданих йому у спірний період послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування, внаслідок чого борг за такі послуги становить 21 783,22грн.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку здійснити оплату послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування послуги у період з 01.11.2021 по 30.04.2024.
Розгляд даної справи віднесений до компетенції господарського суду, а доводи відповідача щодо необхідності закриття провадження у справі, оскільки розгляд такої справи не може здійснюватись за правилами господарського судочинства є помилковими з наступних підстав.
В силу п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Пунктом 1 ч.1 ст.20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ, є підставою вважати справу такою, що підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Як установлено п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи
у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно із ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
В силу ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст.42 Конституції України).
Це право закріплено й у ч.1 ст.50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Частиною 2 цієї статті визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває нових прав, що належать підприємцю. При цьому правовий статус підприємця сам по собі не змінює виду особи, така особа залишається фізичною особою.
Як визначено ч.1 ст.320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, та набула статусу підприємця, з урахуванням цільового призначення відповідного майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Судом встановлено, що приміщення, до якого здійснюється постачання відповідної послуги має статус нежитлового та є магазином, що підтверджується інформацією з реєстру прав на нерухоме майно (а.с.35), до якого внесена інформація щодо типу об'єкту - нежитлове приміщення (магазин) на підставі технічного паспорту, виготовленим 19.10.2016.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755-IV), Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави.
В силу п.6 ч.4 ст.9 Закону №755-IV, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про види діяльності фізичної особу-підприємця.
Згідно чч.1, 3, 4 ст.10 Закону №755-IV визначено, що: якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №755-IV, відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних).
Отже, інформація про види діяльності фізичної особи-підприємця, яка внесена до вказаного реєстру, для третіх осіб вважається достовірною.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача: Гончаренко І.В. зареєстрована як фізична особа-підприємець з 16.10.2013, номер запису 23550000000015921; відомостей про припинення підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом немає; до основного виду діяльності ФОП Гончаренко І.В. віднесено - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, код КВЕД 47.11, інший вид діяльності - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, код КВЕД 47.19 (а.с.90).
Довідка про будівлі та споруди Гончаренко І.В., яка є додатком №1 до договору від 11.12.2017 №306, що підписана обома сторонами, свідчить про те, що приміщення, яке належить відповідачу і в яке здійснюється постачання послуги, за типом є нежитловим приміщення (магазином), який розташований у житловому будинку (а.с.52).
Доказів того, змінився тип відповідного майна, яке з урахуванням видів діяльності відповідача, що є суб'єктом підприємницької діяльності, може використовуватись відповідачем у підприємницькій діяльності з метою отримання відповідного прибутку, не надано.
Не зазначення у підписаному Гончаренко І.В. договорі від 11.12.2017 №306 про надання послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, того, що відповідна особа є суб'єктом підприємницької діяльності не змінює тієї обставини, що нежитлове приміщення, до якого здійснюється теплопостачання може використовується відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, а його умовами врегульовані саме господарські відносини .
Суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, що спір про стягнення вартості спожитої теплової енергії у приміщенні, власником якого є фізична особа, яка здійснює у такому приміщенні підприємницьку діяльність, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (п.56).
За таких обставин, суд доходить висновку, що розгляд спору у цій справі за суб'єктним складом учасників та характером спірних правовідносин підлягає вирішенню господарським судом в порядку господарського судочинства, тому підстав для закриття провадження не має.
Заявлені позивачем вимоги суд вважає частково обґрунтованими з наступних підстав.
Спірні правовідносини з приводу постачання теплової енергії, у тому числі порядок визначення втрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачам, врегульовані Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (чинна на момент виникнення спірних правовідносин та втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 85 від 02.02.2022; далі - Правила №630), наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (далі - Методика №315) та іншими нормативними актами, що діяли у спірний період (період, протягом якого позивачем здійснювалось надання відповідних послуг - з 01.11.2021 по 30.04.2024).
Так, згідно з п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №2189-VIII) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (п.2 ч.1 ст.1, п.3 ч.2 ст.6 Закону №2189-VIII).
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п.6 ч.1 ст.1 Закону №2189-VIII).
Положеннями ч.1 ст.12 Закону №2189-VIII визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до приписів пп.1, 5 ч.2 ст.7 індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно п.2 ч.2 ст.8 Закону №2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов'язаний, зокрема готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Як визначено ч.1 ст.13 Закону №2189-VIII договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до абз.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Як визначено я.5 ст.13 Закону №2189-VIII, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Вказаною нормою установлено,що такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги; при цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг (абз.2 ч.5 ст.13 Закону №2189-VIII).
29.12.2020 на виконання вимог закону позивач на своєму офіційному вебсайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У даній справі сторонами не доведено того факту, що співвласники багатоквартирного будинку, де розташоване нежитлове приміщення відповідача, прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
За таких обставин, враховуючи вищевказані норми законодавства, опублікування типового договору на офіційному вебсайті виконавця послуг - позивача, станом на 29.01.2021, раніше укладений сторонами договір №306 припинив свою дію, а публічний договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії у належне відповідачу нежитлове приміщення №399 (магазин) у будинку №49 по вул. С.Москаленка у м. Бровари між позивачем та відповідачем вважається укладеним з 29.01.2021
Так, багатоквартирний будинок, у якому розташоване нерухоме майно, що належіть відповідачу на праві власності, оснащений системою централізованого опалення і внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Частиною 2 ст.382 ЦК України визначено, що: усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку; спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до п.п.1, 2, 5, 6 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон №417-VIII) надано наступні визначення:
- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири; у багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;
- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
- співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;
- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.5 Закону №417-VIII спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників; спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Отже, відповідач як власник відповідного нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку є співвласником спільного майна такого будинку, у т.ч. конструкцій будинку, допоміжних приміщень багатоквартирного будинку (колясочних, комор, сміттєкамер, горищ, підвалів, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних і технічних приміщень), обладнання будинку тощо, яке не може бути виділено в натурі тощо, навіть у випадку, якщо відповідач фактично не користується ними. Разом із тим, як співвласник такого майна відповідач має нести витрати на утримання відповідного майна, у т.ч. опалення місць загального користування, втрат тепла пропорційно до його частки.
Так, пп.1, 10 ч.1 ст.7 Закону №417-VIII визначено, що до обов'язків співвласників багатоквартирного будинку належать, зокрема, забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку, своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги тощо.
Як установлено ч.ч.2,3 ст.7 Закону №417-VIII: кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника; у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов'язків попереднього власника як співвласника.
Отже, саме на власника майна покладається обов'язок утримувати та належно експлуатувати спільне майно у багатоквартирному будинку.
Разом з тим, згідно з положень п.3 ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (далі - Закон №2119-VIII) загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Абзацом 2 п.3 ч.2 ст.10 Закону №2119-VIII закріплено, що споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.
Згідно з п.5 ч.2 ст.10 Закону №2119-VIII для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Пунктом 1 Методики №315 передбачено, що ця методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Визначення та розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, а так само визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється відповідно до розділів ІІІ, IV цієї Методики №315.
Пунктом 6 Розділу III Методики №315 визначено, що у будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється на опалення опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIII цієї Методики.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється у відповідності з розділом IV Методики №315.
Поряд з цим, п.1 розділу VI Методики №315 визначено, що: для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії; мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії; цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 oC від нормативної температури внутрішнього повітря; якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.
Отже, при незмінних показниках приладу обліку теплової енергії, що мало місце у спірний період у відповідача, позивач правомірно визначав обсяг споживання з урахуванням мінімальної частки середнього питомого споживання у відповідному місячному періоді, враховуючи розмір приміщення відповідача, що перебуває у його власності.
Окрім того, відповідно до п.12 розділу IV Методики №315 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Згідно з п.38 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» (далі - Правила №830) передбачено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Отже, навіть у випадку, якщо відповідач отримує дозвіл та від'єднається від системи централізованого опалення (теплопостачання) відповідного багатоквартирного будинку (у даній справі такого факту не встановлено), він буде зобов'язаний відшкодовувати витрати на частину теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Враховуючи положення наведених норм, власник нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (у даному випадку відповідач) повинен брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі приміщення, у тому числі витратах на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, тому позивачем правомірно визначався спожитий обсяг теплової енергії з урахування таких витрат тепла.
У даній справі суду не надано доказів того, що відповідач не погоджувався з розрахунками обсягу послуги за спірний період з урахуванням наведених положень, який надано позивачем, а фактично вважав, що обсяг мав визначатись виключно за показниками індивідуального лічильника тепла, який встановлений у його приміщенні та дорівнював « 0», що є безпідставним.
За таких обставин, приймаючи до уваги надання позивачем відповідних послуг з постачання теплової енергії до будинку, у якому знаходиться нежитлове приміщення №399, що належить на праві власності відповідачу, направлення відповідачу актів про надання послуг з постачання теплової енергії, а також враховуючи, що розрахунок обсягу теплову енергії та її вартості позивачем здійснений вірно, з урахуванням тарифів встановлених рішеннями Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 29.09.2021 №775, 10.10.2023 №813, відсутність доказів оплати відповідачем таких послуг, заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача боргу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по квітень 2024 року у розмірі 21 473,94грн є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, розмір плати за абонентське обслуговування за спірний період встановлений позивачем невірно.
Так, відповідно до абз.2 п.6.1 публічного договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, текст якого опубліковано офіційно на вебсайті постачальника, (далі - публічний договір), що вважається укладеним з відповідачем в силу наведених вище положень законодавчих актів, споживач вносить плату виконавцю, яка складається, зокрема, з плати за абонентське обслуговування, яка на дату публікації договору, становить 18,41грн на місяць.
Згідно з абз.3 п.6.2 публічного договору у разі зміни тарифу на абонентське обслуговування у період дії цього договору, новий розмір застосовується з моменту його введення в дію без внесення додаткових змін до договору.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (абз.2,3 п.6.3 публічного договору).
Підпунктом 3 п.7.2 публічного договору установлено, що споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Пунктом 33 Правил №830 передбачено, що: плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається, серед іншого, з плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором; при цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період з квітня 2023 року по січень 2024 року здійснив нарахування абонентської плати за постачання теплової енергії у розмірі 238грн за тарифом 23,80грн на одного абонента та за період з лютого по квітень 2024 року у розмірі 71,28грн за тарифом 23,76грн на одного абонента.
Разом з цим, суд частково погоджується з заявленими в цій частині вимогами, враховуючи наступне.
З актів про надання послуг від 30.04.2023 №1101/1608, 03.05.2023 №1102/1608, 30.06.2023 №1103/1608, 31.07.2023 №1104/1608, 23.08.2023 №1105/1608, від 15.09.2023 №1106/1608, 31.10.2023 №1013/1608, 30.11.2023 №1014/1608, 31.12.2023 №1015/1608, 31.01.2024 №1630/1608 вбачається, що тариф, який застосований позивачем під час складання таких актів та визначення розміру плати, не відповідає встановленому тарифу, наказом КП «Броваритепловодоенергія» від 01.11.2021 №353/1.
Так, відповідним наказом плата за абонентське обслуговування з розрахунку на одного абонента на послугу з постачання теплової енергії визначена на рівні 23,79грн з ПДВ.
Судом розраховано вартість абонентського обслуговування у вищевказаних періодах, виходячи із встановленого тарифу, який затверджений наказом КП «Броваритепловодоенергія» від 01.11.2021 №353/1 - у розмірі 23,79грн з ПДВ з розрахунку на одного абонента, що у загальному розмірі складає 237,9грн, а саме за актами від :
- 30.04.2023 №1101/1608 - 23,79грн з ПДВ;
- 03.05.2023 №1102/1608 - 23,79грн з ПДВ;
- 30.06.2023 №1103/1608 - 23,79 грн з ПДВ;
- 31.07.2023 №1104/1608 - 23,79 грн з ПДВ;
- 23.08.2023 №1105/1608 - 23,79 грн з ПДВ;
- 15.09.2023 №1106/1608 - 23,79 грн з ПДВ;
- 31.10.2023 №1013/1608 - 23,79 грн з ПДВ;
- 30.11.2023 №1014/1608 - 23,79 грн з ПДВ;
- 31.12.2023 №1015/1608 - 23,79 грн з ПДВ;
- 31.01.2024 №1630/1608 - 23,79 грн з ПДВ.
З огляду на встановлені судом обставини, порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині внесення плати за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії, вимоги в частині стягнення абонентської плати за період з квітня 2023 року по квітень 2024 року підлягають задоволенню у розмірі 309,18грн, а у задоволенні вимог в частині стягнення 0,10грн плати за абонентського обслуговування суд відмовляє.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при поданні позову сплатив судовий збір понад встановлений розмір, оскільки не взяв до уваги те, що, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Фактично з поданої позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2422,40грн (21 783,22/100*1,5
Між тим, в силу ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у визначених відповідною нормою випадках.
Клопотань про повернення частини сплаченого судового збору позивач до прийняття рішення у справі не подавав.
Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 2 422,40грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача, а саме у розмірі 2 422,39грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог /(21 473,94+309,18)* 2 422,4: 21 783,22/.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гончаренко Інни Володимирівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» (ідентифікаційний код 13711949; 07400, Київська обл., Броварський р-н., м. Бровари, вул. Грушевського Михайла, буд. 3А) 21 473,94грн основного боргу за послуги з постачання теплової енергії, 309,18грн основного боргу за абонентське обслуговування, а також 2 422,39грн - в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. Відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення 0,10грн основного боргу за абонентське обслуговування.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Суддя А.Р. Ейвазова