Справа № 947/33922/23
Провадження № 2/947/875/24
20.12.2024 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Бескровний Я.В., при секретарі Кравченко К.С., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Черненко Ігор Петрович про визнання права, -
25 жовтня 2023 року до Київського районного суду м. Одеси надійшов даний позов. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, щопісля смерті чоловіка позивача ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається із:3/10 часток житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій вони знаходяться, кадастровий номер: 5110136900:24:006:0098, площею 0,0303. Приватним нотаріусом Черненко І.П. під час проведення спадкових дій отримана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те що, право власності на ім'я ОСОБА_2 , що зареєстроване 21.09.2006 року, номер запису: 8160, в книзі: 107доп-8, реєстраційний номер: 16119101 погашено «12» липня 2012 року, підстава закриття права власності: «відчуження долі» ,в зв'язку з цим приватним нотаріусом Черненко І.П. винесено постанову від 18 вересня 2023 року № 205/02-31 «Про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом», що і стало підставою для звернення позивача до суду для захисту своїх прав.
Учасники справи у засідання не прибули, сповіщалися належним чином.
Дослідивши поданий позов, відзиви Юридичного департаменту Одеської міської ради, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухомемайно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV.
Згідно статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №1952-IV, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Статтею 4 Закону №1952-IV визначено що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема і право власності на нерухоме майно.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єктивне завершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
У відповідності до частини 8 статті 18 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: ст.12 п.2. Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Ст. 6. Визначає, що до системи органів та суб'єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав включені 2) суб'єкти державної реєстрації прав : виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації.
Судом встановлено: позивач ОСОБА_1 була в шлюбі з ОСОБА_3 (мовою оригіналу документу) з 02.06.1979 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про одруження НОМЕР_1 від 02.06.1979 року. Після смерті чоловіка позивача ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається із: 3/10 часток житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій вони знаходяться, кадастровий номер: 5110136900:24:006:0098, площею 0,0303. Позивач є єдиний спадкоємець, що підтверджується заповітом від 11.07.2006 року № в реєстрі 5-1721 та довідкою про коло спадкоємців.
На підтвердження вказаного спадкового майна в позивача наявності оригінали документів, підтверджуючих право власності за ОСОБА_2 : дублікат свідоцтва про права на спадщину за законом, виданого 11.07.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5-1723 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації нерухомості» від 21.09.2006 року за № 11903732, згідно якого право власності зареєстровано 21.09.2006 року, номер запису: 8160, в книзі: 107доп-8, реєстраційний номер: 16119101. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 159987.(копії в матеріалах справи).
Первинне право власності за ОСОБА_2 3/10 часток житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ббуло зареєстроване 07.03.1997 року після смерті батька ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.03.1997 року Серії ААІ № 339999. (копії додаються).
Після набуття ОСОБА_2 права власності на 3/10 часток житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за зверненням ОСОБА_2 . КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об'єктів нерухомості» було розроблено технічну документацію із землеустрою, щодо складання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування існуючого жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .(копії додаються).
9.10.2008 року Рішенням Одеської міської ради № 3514-V затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_5 земельних ділянок загальною площею 0,0545 га, за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель. На підставі вказаного рішення Одеської міської ради Данковим В.О. оформлено державний акт серії ЯИ № 159987 на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , та отримано кадастровий номер: 5110136900:24:006:0098, площею 0,0303.(копії додаються)
До теперішнього часу згідно відповіді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 19.02.2024 року, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель кадастровий номер: 5110136900:24:006:0098, площею 0,0303 належить ОСОБА_2 .(копії додаються).
Приватним нотаріусом Черненко І.П. під час проведення спадкових дій отримана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те що, право власності на ім'я ОСОБА_2 , що зареєстроване 21.09.2006 року, номер запису: 8160, в книзі: 107доп-8, реєстраційний номер: 16119101 погашено «12» липня 2012 року, підстава закриття права власності: «відчуження долі'Таким чином, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не зазначено яким чином, на підставі яких правовстановлюючих документів, в інтересах кого та якою посадовою особою проведено вищевказану реєстраційну дію, щодо закриття права власності. В зв'язку з цим, 01.08.2023 року приватним нотаріусом надано запит до КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради.
08.08.2023 року за № 28361/04-04 КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради повідомило, що станом на 31.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_1 в комунальному підприємстві зареєстровано право власності за фізичною особою ОСОБА_6 вказане російською мовою, згідно із правовстановлюючим документом та записом у реєстровій книзі), на підставі дублікату свідоцтва про права на спадщину за законом, виданого Третьою Одеською державною нотаріальною конторою від 01.03.1997 року за № 4-843. Дублікат від 11.07.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5-1723. Реєстраційний запис зроблено 20.09.2006 року за реєстрованим номером 8160 у реєстровій книзі 107доп на сторінці 8.(копія відповіді додається).
Також слід врахувати, що згідно відповіді № 28361/04-04 від 08.08.2023 року КП «БТІ» Одеської міської ради існує необхідність перереєстрації права власності за ОСОБА_2 ідеальної частки, яка складає 158/1000 у домоволодінні АДРЕСА_1 .
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі Беллет проти Франції (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).
ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи Скордіно проти Італії, Ятрідіс проти Греції).
Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Еко-вугілля України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 79 Закону України Про банки і банківську діяльність від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)/2020 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що гарантування приписом частини другої статті 55 Конституції України кожному права на доступ до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень є вимогою принципу верховенства права. Такий доступ не означає автоматичної незаконності цих рішень, дій або бездіяльності, а спрямований на перевірку у судовому порядку їх законності та правомірності, що не лише забезпечує ефективний захист прав, свобод кожної особи, якої стосується неправомірна діяльність суб'єктів владних повноважень, а й сприяє підтримці законності та правопорядку в цілому шляхом виявлення та усунення нелегітимних проявів у такій діяльності.
Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також відрізних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
2. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу,стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір: за вимогу немайнового характеру у розмірі 1073,60 грн. та за вимогу майнового характеру 2950 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 4024,10 грн. з Юридичного департаменту Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.19, 175-177,184,187 4-13,76-89,258-270 ЦПК України, -
1.Поновити попередній запис в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно : «21» вересня 2006 року, номер запису: 8160, в книзі: 107доп-8, реєстраційний номер: 16119101, щодо права власності 3/10 часток житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , ідеальної частки, яка складає 158/1000за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
2.Зобов'язати управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської радив нести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: з «погашено «12» липня 2012 року, підстава закриття права власності: «відчуження долі» на - поновивши попередній запис: «21» вересня 2006 року, номер запису: 8160, в книзі: 107доп-8, реєстраційний номер: 16119101, щодо права власності 3/10 часток житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер
НОМЕР_3 .Стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 4024,10 грн. з Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання, шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя Я. В. Бескровний