справа № 462/9534/24
19 грудня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Пилип'юк Г. М., вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ТВО Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
позивач звернувся до Залізничного районного суду м. Львова через систему «Електронний суду» з адміністративним позовом в якому просить скасувати постанову № 376 від 10.12.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210- КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з цим, право на звернення до суду не є беззаперечним і повинно відбуватись за правилами визначеними процесуальним законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Оглянувши матеріали позовної заяви, встановлено, що така не відповідає вимогам ст. 160, 161 КАС України та підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Згідно положень п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 4 ст. 46 КАС України).
Як вбачається із адміністративного позову, позивач оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень.
Положеннями п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (утому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративне порушення за ст. 210-1 КУпАП. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст. 210-1 КУпАП, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені Територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями ст. 235 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210-1 КУпАП.
Відповідний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.12.2019 року у справі № 724/716/16 та від 17.06.2020 року у справі № 127/6881/17.
Відтак позивачу необхідно уточнити склад осіб, які беруть участь у справі, а саме коло відповідачів.
Крім цього, в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України у адміністративному позові відсутні відомості щодо наявності чи відсутності електронного кабінету в усіх учасників справи.
Положеннями п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно ч. 2-5 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Таким чином, зі змісту наведеного положення ст. 94 КАС України вбачається, що засвідчення відповідності оригіналу документа можливе лише при наявності в особи, яка засвідчує такого оригіналу, і відповідно оригінал документа має знаходитися в особи на дату такого засвідчення. Однак в порушення зазначених вимог позивачем не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів.
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Залишення заяви без руху з зазначених вище підстав відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
З врахуванням наведеного, адміністративний позов ОСОБА_3 до Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності слід залишити без руху, надавши позивачу строк протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали суду для зазначення інших підстав для поновлення строку.
Керуючись ст.121, 123, 160, 161, 169 КАС України, суддя -
постановила:
адміністративний позов ОСОБА_1 до ТВО Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В разі неусунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: Пилип'юк Г. М.
Оригінал ухвали.