Справа №442/8987/24
Провадження №2/442/2075/2024
16 грудня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого - судді Хомика А.П.
з участю секретаря судового засідання - Лужецької С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
встановив:
28.10.2024 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок з належними до нього господарськимм спорудами в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його дідо - ОСОБА_3 . До дня своєї дід разом із сім'єю (дружиною та двома дітьми) проживав в місті Стебнику Львівської області в збудованому ним же в 1952 році будинку по АДРЕСА_1 , про що міститься запис в будинковій книзі. Після смерті діда (30.12.1995р.) відкрилась спадщина на вказаний вище збудований ним дерев'яний житловий будинок (літ.А-1), загальною площею 70,6 кв.м., в тому числі житловою - 26,5 кв.м., з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 , на який дідо, за життя, не оформив правовстановлюючі документи на своє ім'я.
Спадкоємцями майна після смерті діда були його син (а його батько) - ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_4 , так як його дружина - ОСОБА_5 померла ще в 1984 році (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 додається ).
Отже, після смерті діда в 1995 році будинковолодіння АДРЕСА_1 фактично успадкував його син ОСОБА_2 , 1949 р.н., який проживав зі своїм батьком до дня його смерті, вів з ним спільне господарство, доглядав його, коли той хворів, бо був особою похилого віку, підтримував матеріально та фізично, займався його похованням. Тобто його батько - ОСОБА_2 , вчинив дії, які свідчили про фактичне прийняття ним спадщини, згідно до вимог діючого на той час законодавства, а саме ст. 549 ЦК УРСР.
Щодо іншого спадкоємця після смерті діда, а саме його доньки ОСОБА_6 , то вказує, що вона спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 не прийняла, оскільки отримала від своїх батьків подарунок у вигляді житлового будинку, збудованого ними на сусідньому подвір'ї по АДРЕСА_2 (яка 1986 році називалась ОСОБА_7 ), куди і переїхала разом із своїм чоловіком та дітьми, що підтверджується викопіюванням з будинкової книги, доданим до позову. Тобто вона не проживала зі своїм батьком на день його смерті (відсутнє фактичне прийняття спадщини), в нотаріальному чи судовому порядку спадкові права не оформляла.
Отже, з викладеного вище вбачається, що його батько - ОСОБА_2 , є єдиним спадкоємцем майна (будинку АДРЕСА_1 ), яке залишилось після смерті його батька - ОСОБА_3 . Відкрито володіючи, користуючись та управляючи успадкованим будинком, хоч і за відсутності правовстановлюючих документів на нього, його батько рахував себе його власником і не вважав за потрібне підтверджувати це право в офіційному порядку, а тому, за життя так і не оформив свої спадкові права на це нерухоме майно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько помер. Відповідно, після його смерті відкрилась спадщина на належне йому нерухоме майно, а саме на вказаний вище житловий будинок (без документів) та на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_3 , яка належала батьку та йому (також 1/2 ід.частина) на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 05.01.2004 року Бюро по приватизації житла при Стебницькій міській раді.
Він, як його син, є спадкоємцем І черги згідно до ч.1 статті 1261 ЦК України. Інших спадкоємців, які б у встановленому порядку прийняли спадщину та не відмовились від неї, або ж могли претендувати на спадкове майно - немає, оскільки зі своєю дружиною (його матір'ю) - ОСОБА_8 батько шлюб розірвав 23.07.2003 року.
Так, стосовно 1/4 ідеальної частини квартири АДРЕСА_3 , він звернувшись до державного нотаріуса з метою оформлення спадщини, отримав її у власність на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом (спадкова справа № 71/2007, зареєстровано в реєстрі з № 1145).
Щодо успадкування на той час вказаного вище житлового будинку АДРЕСА_1 , то в усній формі державний нотаріус пояснила йому, що після завершення будівництва його дідо не оформив належним чином права власності на це нерухоме майно. Відповідно, всі наступні спадкоємці, за відсутності правовстановлюючого документа на будинок були позбавлені можливості оформити свої права в нотаріальному порядку, а відтак не вбачається за можливе видати свідоцтво про право на спадщину за законом.
З вказаних підстав змушений звернутись до суду з даним позовом.
Позивач подав заяву, в якій просить слухати справу без його участі. Позовні вимоги підтримує, просить їх задоволити.
Представник відповідача - ОСОБА_9 подала заяву, в якій просить справу розглядати без їх участі. При прийнятті рішення покладаються на думку суду.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Як стверджується матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 03.01.1996 року Стебницькою міською радою Львівської області, актовий запис № 4.
Після його смерті відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме будинок АДРЕСА_4 .
З довідки № 2166, виданої 18.09.2024 року Дрогобицьким МЕТІ та ЕО вбачається, що згідно даних технічного архіву, станом на 31.12.2012 року, право власності на даний житловий будинок не зареєстровано.
Також це вбачається із записів з технічної документації, а саме з інвентаризаційної справи, виготовленої Дрогобицьким МБТІ та ЕО станом на 17.02.1987 року, де зазначено, що «не представлено правові документи на будинок».
Про те, що житловий будинок належав ОСОБА_3 на праві власності підтверджується архівними записами з погосподарської книги № 1 за 1950-1952 роки, де власником будинку АДРЕСА_4 зазначено ОСОБА_3 , 1922 р.н., що вбачається з довідки, виданої 10.09.2007 року Стебницьким КП «МВУ ЖКГ».
Згідно Акту на предмет проживання без реєстрації (обстеження матеріально-побутових умов та фактичного проживання жителів), виданим Дрогобицькою міською радою 09.10.2024 року за № 390, таким встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований по АДРЕСА_5 , однак фактично проживав без реєстрації в будинку АДРЕСА_1 разом зі своїм батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня його смерті, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_2 . Акт складений в присутності сусідів: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Дочка спадкодавця ОСОБА_3 , - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заявою, складеною та посвідченою у нотаріуса, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення, підтвердила той факт, що на спадщину після смерті свого батька не претендує, в суд для визначення додаткового строку для прийняття спадщини звертатись не буде.
Отже, судом встановлено, що батько позивача - ОСОБА_2 , є єдиним спадкоємцем майна (будинку АДРЕСА_1 ), яке залишилось після смерті його батька - ОСОБА_3 . Однак останній володіючи, користуючись та управляючи успадкованим будинком, хоч і за відсутності правовстановлюючих документів на нього, за життя не оформив свої спадкові права на це нерухоме майно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача - ОСОБА_2 помер. Відповідно, після його смерті відкрилась спадщина на належне йому нерухоме майно, а саме на житловий будинок на АДРЕСА_1 (без документів) та на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 05.01.2004 року Бюро по приватизації житла при Стебницькій міській раді.
З копії Свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що спадкоємцем 1/2 ідеальної частини квартири АДРЕСА_3 , після смерті ОСОБА_2 , став його син, позивач по справі - ОСОБА_1 .
З відповіді приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Кобак О.В. вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на цей будинок
За приписами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
За нормами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Як вбачається з викладеного вище, у позивача дійсно, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, виникли перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріальному порядку.
У відповідності до ст. 392 ЦК України та наданих до неї роз'яснень у листі ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Окрім того, у листі зазначено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Отже, «якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні».
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Тим же листом ВССУ (від 16.05.201 Зроку № 24-753/0/4-13) надано роз'яснення, що при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105" Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5- 24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Так, Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Отже, підсумовуючі викладене вище та провівши аналіз вищенаведених норм закону, є підстави стверджувати, що дідо позивача - ОСОБА_3 , набув за життя право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 . Відповідно, його син, а позивача батько - ОСОБА_2 , спадщину за законом прийняв в порядку ст. 549 ЦК УРСР та ст.1268 ЦК України, однак за життя не оформив належним чином своїх спадкових прав, водночас від спадщини не відмовився, вважав себе власником цього нерухомого майна. В свою чергу, позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадщину після його смерті, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом (спадкова справа № 71/2007, зареєстровано в реєстрі з № 1145), успадкувати житловий будинок на АДРЕСА_1 в нотаріальному порядку не може, а тому є всі підстави для визнання за ним права власності на зазначений будинок.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, ч. 4 ст. 206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок (літ.А-1), загальною площею 70,6 кв.м., в тому числі житловою - 26,5 кв.м., з належними до нього господарськими спорудами в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідач: Дрогобицька міська рада Львівської області, ЄДРПОУ: 04055972, адреса: пл.Ринок, 1, м.Дрогобич Львівської області.
Суддя Хомик А.П.