Справа № 442/10074/24
Провадження №3/442/2844/2024
Іменем України
19 грудня 2024 року
Суддя Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi Гарасимків Л.І., розглянувши матерiали, якi надiйшли з Дрогобицького відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1 , пенсіонера,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Відносно ОСОБА_1 , складено Протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України, серії УПР1 №179216 від 21.11.2024р., оскільки "21.11.2024р. о 22.40год., в м.Дрогобичі, по вул.Некрасова, 6, гр. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на алкотестері Драгер 0464, номер тесту 2558, проба позитивна та становить 1,01 проміле, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання правопорушник ОСОБА_1 , не з'явився, однак від нього поступило письмове клопотання, в якому він просить проводити розгляд справи у його відсутності, а провадження у справах закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Оглянувши подані письмові пояснення про справі, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що провадження по адміністративних справах відносно ОСОБА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України слід закрити виходячи з наступного.
Згідно зі ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, па основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного.
Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднаються у чотири групи (елементні: об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення.
Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Суб'єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.
По факту складання Протоколу серії ЕПР1 №179216 від 21.11.2024р. зазначено, що «21.11.2024р. о 22.40год., в м.Дрогобичі, по вул.Некрасова, 6, гр. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на алкотестері Драгер 0464, номер тесту 2558, проба позитивна та становить 1,01 проміле, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до Наказу від 22.02.2012р. №155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», працівник поліції при зупинці транспортного засобу, повинен пред'явити жетон та відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ "Про Національну поліцію", звертаючись до особи ( або у разі звернення особи до поліцейського), поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення та повідомити причину зупинки транспортного засобу, однак як вбачається із відеозапису, наданого суду та оглянутого в судовому засіданні, відсутні відео файли про порушення правопорушником ОСОБА_1 Правил Дорожнього Руху ( у працівників поліції повинні бути підстави для зупинки автомобіля, однак даного факту також не підтверджено, що також свідчить про суттєві порушення працівників поліції вимог чинного законодавства, оскільки працівник поліції має права зупинити транспортний засіб тільки в разі : якщо водій порушив правила дорожнього руху, а даний факт нічим не підтверджено, оскільки жодних документів до матеріалів справи не долучено, а голослівні посилання працівників поліції на ніби то якісь телефонні дзвінки від невідомо кого взагалі не можуть братися до уваги, позаяк письмовий доказ повинен мати юридичне підґрунтя; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія чи пасажирів транспортного засобу до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом або знаряддям ДТП, кримінального або адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває у розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є чи могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріали ДТП; якщо уповноважений орган державної влади ухвалив рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює загрозу для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення та використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, зареєстрованого в іншій країні, проводиться з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщали до митного режиму транзиту, отже патрульні мають представитися і відповідно зазначити причину зупинки, зупинка водія поліцією «просто так» не є законною, тому всі подальші вимоги поліції до нього, зокрема й проходження огляду на стан сп'яніння, водій виконувати не зобов'язаний. Такого висновку дійшов Чернівецький апеляційний суд у рішенні 13 жовтня 2022 року по справі 718/1824/22.
Крім того, судом взято до уваги, що правопорушник ОСОБА_1 жодних порушень ПДР не вчиняв, завжди дотримується Правил Дорожнього Руху, жодного разу не був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Крім того, враховано той факт, що Протокол серії ЕПР1 №179216 від 21.11.2024р. був складений відносно правопорушника ОСОБА_1 «21.11.2024р., о 23.10» год., однак як вбачається із відеозаписів, працівниками поліції Огляд на стан алкогольного сп'янінння проводили «21.11.2024р. о 23.55 год.», і ці розбіжності при складанні вищевказаних документів ставлять під сумнів всі подальші дії працівників поліції та свідчить про упереджене ставлення до правопорушника.
Відповідно до п.5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають фінкції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо); у процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу та має можливість самостійно усунути виявлений недолік, а тому встановлені розбіжності є такими, що судом до уваги не беруться, є відеозапис є недопустимим доказом.
Крім того, при складанні Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №179216 від 21.11.2024р. мали бути присутні свідки, однак у зазначеному протоколі в графі «свідки чи потерпілі» нічого не зазначено, а просто вказано, що останні не були залучені, а відповідно до п.2.3. Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16.02.2015 № 3/02-15 (зі змінами згідно з наказом Уповноваженого 14.02.2018 № 3/02-18) (далі - Порядок) передбачає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; наявність або відсутність пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи, а відтак в графі протоколу необхідно зазначати свідків чи потерпілих, а тим паче при сумнівній ситуації, якщо правопорушник заперечує свою вину чи заперечує її частково, тощо ( свідки повинні давати пояснення стосовно вказаного факту, тобто вчинення водієм адміністративного правопорушення (перебування його в стані сп'яніння у конкретний період часу, тощо), однак даний факт також не було враховано працівниками поліції.
Крім того, судом взято до уваги той факт, що відповідно до п.5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають фінкції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, представлений відеозапис є неповним, епізодичним, на відео зовсім не відображено всі процесуальні дії, тощо ( відсутні відео файли про складання Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №179216 від 21.11.2024р., коли і де було складено Акт Огляду на стан алкогольного сп'янінння з використанням спеціальних технічних засобів, не можливо з'ясувати в якій годині та в якій послідовності було складено Направлення на огляд водія в КНП «Дрогобицьку міську лікарню», тощо.
Крім того, в Направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, інспектором не зазначено який саме огляд необхідно провести в закладі охорони здоров'я, коли і яким чином, не вказано дії щодо ухилення від огляду, тощо.
У Направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, не зазначено серію та номер протоколу, до якого воно додається, а в протоколі вказано, що до нього додаються матеріали справи, що наводить на сумніви щодо правильності складення адміністративних матеріалів, що в повній мірі є недопустимим.
Належний доказ це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи, а допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Крім того, судом взято до уваги той факт, що в Протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що правопорушник ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, однак не вказано ознак алкогольного сп'яніння, що свідчить, що ці ознаки не були виявлені особою, яка складала Протокол і в чому вони полягають, та якщо би правопорушник перебував в стані алкогольного сп'янінння, працівник поліції вказав би це факт в Протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, хочу звернути увагу на той факт, що при огляді відеозаписів чітко чути розмову працівників поліції між собою «він тверезий ніби…», отже якщо би у працівників поліції були би до останнього заперечення чи візуально були би виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, даний факт був би доведений, оскільки ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння та з огляду на те, чи погодиться особа на проходження огляду на стан сп'яніння, чи відмовиться від цього, поліцейський вносить виявлені ознаки або до протоколу про адміністративне правопорушення в разі відмови, або до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо особа надала згоду на проходження огляду в закладі охорони здоров'я, таким чином суду не представлена об'єктивна інформація яка є істотною для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення.
Крім того, судом враховано той факт, що відсутність ознак алкогольного сп'янінння в Протоколі про адміністративне правопорушення не допускається, і такі повинні бути зазначенні, оскільки є підставою оскільки для пропозиції пройти такий огляд та відповідає роз'ясненням, що містяться в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності, позаяк поняття «виявлення у особи ознак сп'яніння» та «встановлення стану сп'яніння особи» є різними за своїм змістом ( в Протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що правопорушник ОСОБА_1 керував в стані алкогольного сп'яніння, а в Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння, який складений без дати і невідомо його також брати до уваги, вказано, що останній складений у зв'язку з виявленими ознаками.
Крім того, враховано, що жоден з наявних у справі доказів (зокрема, наявні у справі відеозаписи, інші докази) не підтверджують керування правопорушником ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння у вказаний в Протоколі час, оскільки як вбачається із оглянутих відеозаписів, працівник поліції власноручно розпечатує трубку для продутття, а згідно чинного законодавств, працівником поліції повинно бути продемонстровано наявність самого приладу та принцип його дії, надано можливість самостійно розпакувати трубку, здійснено контрольний замір повітря та показано безпосередньо початковий показник, який хоч і не зафіксований на камеру, однак і при огляді не заперечувався би особою ( правопорушником), та в свою чергу, згідно Інструкції поліцейський на вимогу особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Крім того, враховано, що Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №179216 від 21.11.2024р. складений 21.11.2024р., о 23.10 год., а Направлення на Огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, була оформлене 21.11.2024р., о 22.56 год., однак згідно Інструкції, Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння повинно відповідати вимогам, оскільки інспектором навіть не зазначено який саме огляд необхідно провести правопорушнику ( огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, чи наркотичного чи іншого сп'яніння) в закладі охорони здоров'я, коли і яким чином, не вказано дії щодо ухилення від огляду.
Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що суду повинні бути представлені
належні письмові докази вчинення правопорушником адміністративного правопорушення, позаяк для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, таким чином вважаю, що суду не представлена достовірна інформація, оскільки Огляд на стан алкогольного сп'яніння передбачає кілька послідовних етапів та кожен з таких етапів залежить від конкретних дій особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності, однак представленні суду письмові докази не відтворюють всіх фактичних обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи (докази можуть бути визнані належними і допустимими з врахуванням положень статті 266 КУпАП).
Відповідно до ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу та за змістом ст.252 КУпАП України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України та Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Пункт 1 розділу II цієї Інструкції (Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) передбачає, що Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Однак, в матеріалах справи відсутній акт тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання, що також свідчить про порушення вимог Закону, відсутні пояснення свідків, тощо.
Крім того, Пункт 4 розділу X Інструкції-1 (в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 808 від 05.11.2021) передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Згідно з 4.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та хочу окремо вказати, що однією з підстав (у сукупності) для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності може бути «не повідомлення про проведення зйомки на боді-камеру» (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі №524/832/17, адміністративне провадження № К/9901/23762/18 (ЄДРСРУ № 83104486).
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).
Однак, згідно поданих суду доказів, зокрема Акту огляду на стан алкогольного сп'янінння з використаннням спеціальних технічних засобів, останній складений без дати його проведення (відтак не можливо зрозуміти, коли саме він був складений та при яких обставинах, і знову при Огляді не було вказано свідків, що є окремою підставою вважати проведення такого огляду на стан алкогольного сп'яніння - недійсним, такий Акт не може братися судом до уваги при прийнятті рішення у справі.
Як вбачається із фрагменту відеозапису, наданого працівниками поліції, працівник поліції хоча і роз'яснив правопорушнику його права та які дії будуть вчинятись відносно нього, передбачених статтею 268 КУпАП, однак останньому не було роз'яснено, які способи проходження перевірки передбачені законодавством, особливості їхнього проведення, правові наслідки відмови від проходження перевірки та огляду тощо.
В Протоколі даний факт також не зазначено, тобто немає відмітки про те, що правопорушнику було роз'яснено його права та обов'язки, також такі відомості не містяться в відеоматеріалах, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, що підтверджує некомпетентність з боку працівників поліції та порушення поліцейським порядку складання протоколу ( даний факт підтвержується і відеозаписами, долученими працівниками поліції до матеріалів справи).
З врахуванням всіх обставин, які вказані в письмових поясненнях, вважаю, що суду не представлено жодних належних доказів, які свідчать про факт керування мною транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, які відтворюють зміст (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи, а допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а вказано, що колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо невстановлення працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суб'єкта відповідальності за вказане правопорушення, тобто особи, яка безпосередньо несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності.
Верховний Суд вказав, що суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення саме позивачем порушення Правил дорожнього руху, та не доведено що позивач є суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення.
Обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.
У разі виявлення стану алкогольного сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається Протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).
Жоден з наявних у справі доказів (зокрема, наявні у справі відеозаписи, інші докази) не підтверджують керування правопорушником ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто Протокол про адміністративне правопорушення не є належним, допустимим і достовірним доказом керування особою транспортним засобом і не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", а якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Крім того враховано те, що для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, повині бути належні письмові докази вчинення правопорушником адміністративного правопорушення, позаяк при вирішенні справи, позаяк суд повинен з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, таким чином суду не представлена достовірна інформація.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності, однак представленні суду письмові докази не відтворюють всіх фактичних обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи із врахуванням положень статті 266 КУпАП, а тому суд вважає, що у по даному Протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції також не представлено жодних належних доказів, які свідчать про факт керування правопорушником ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, які відтворюють зміст та фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи, позаяк допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а вказано, що колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо невстановлення працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суб'єкта відповідальності за вказане правопорушення, тобто особи, яка безпосередньо несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності.
Сам по собі Протокол про адміністративне правопорушення не є належним, допустимим і достовірним доказом керування особою транспортним засобом і не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", а якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
Все це свідчить про те, що представленні суду письмові докази не відтворюють всіх фактичних обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, до Протоколу складеного за ч.1 ст.130 КУпАП додано кілька дисків з відеозаписами, де зокрема зафіксовано відео складення протоколу серії ЕПР1 №179216 від 21.11.2024р., однак в Протоколі відсутні відомості (назва, модель, серія і номер) засобу відео фіксації, а тому суд вважає відеозаписи, долучені до матеріалів справи неналежним та недопустимими.
Крім того, ці відеозаписи є електронними доказами, а тому їх копія надана суду має бути обов'язково засвідчена електронним цифровим підписом автора або особи уповноваженої на виготовлення наданої копії. Водночас ці відеозаписи не засвідчено електронним цифровим підписом будь-якої особи, що є додатковою підставою для визнання їх неналежним та недопустимим доказом.
За змістом частини 7 статті 266 КУпАП у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, що повинно також бути зафіксовано працівником поліції.
Пункт 1 розділу II цієї Інструкції (Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) передбачає, що Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Крім того, Пункт 4 розділу X Інструкції-1 (в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 808 від 05.11.2021) передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Відповідно до вимог п.2 ст.278 КУпАП та п. 24 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд під час підготовки справи до розгляду повинен виявити недоліки наданих матеріалів та протоколу, з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що всі додані до Протоколу про адміністративне правопорушення докази, які представлені правопорушником в порядку захисту, та надавши їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеня підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення, та враховано, що для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим, оскільки, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки всі розбіжності та сумніви тлумачаться на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Таким чином, через неповноту вчинення органом поліції процесуальних дій, водій ОСОБА_1 був позбавлений можливості довести всі обставини справи, а суд перевірити обставини, викладені в Протоколі, і встановити істину у справі, тобто наведене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчинені правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення, тобто це питання повинно бути вирішено на підставі безсторонньго та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у Протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Отже, враховуючи, що згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Беручи до уваги, що у матеріалах справи відсутні жодні зібрані у встановленому законом порядку докази, які підтверджують керування правопорушником ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, а тому вважаю, що в даних матеріалах відсутні події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим вказана справа про адмінправопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1ч.1ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Зважаючи на викладене, оцінивши надані особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, аргументи на підтвердження відсутності складу адміністративного праавопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про недоведеність у даному випадку вини у вчиненні адміністративного правопорушення за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Суд будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.І ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Крім того, у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі у відповідності до п.1 ч.1ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.130, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя