18 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 595/1590/24 пров. № А/857/26829/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2024 року (прийняте в м. Бучач суддею Тхорик І. І.; дата складення рішення в повному обсязі не вказана) в адміністративній справі № 595/1590/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
24 вересня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Бучацького районного суду Тернопільської області із вказаним позовом та просив:
- скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3031036 від 12.09.2024, якою на нього накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП), а провадження у справі закрити.
Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, а також відповідач неправильно кваліфікував дії за вказаною частиною статті, а оскаржувана постанова винесена з грубими порушеннями, є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки правил дорожнього руху він не порушував.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило ГУ НП в Тернопільській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та не підлягає скасуванню, при тому, що така прийнята з дотриманням визначеної законодавством процедури, а факт вчиненого позивачем порушення підтверджений долученим до відзиву диском з відеозаписом події.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося.
Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, 12 вересня 2024 року поліцейський ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУ НП в Тернопільській області Гузан А. М. склав постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3031036, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 грн за частиною другою статті 122 КУпАП.
За змістом постанови ОСОБА_1 12 вересня 2024 року в 00 год. 16 хв. 13 сек. в м. Бучач по вул. С. Бандери, керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу працівників поліції про зупинку, подану шляхом увімкнення проблискових маячків червоного та синього кольору, чим порушив вимоги пункту 3.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП.
У графі 7 постанови вказано, що неї додається фото відеофіксація на нагрудну камеру № н22а1763.
Вважаючи зазначену постанову неправомірною, ОСОБА_1 оскаржив її до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що частина друга статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за проїзд на заборонний жест регулювальника.
Даних про те, що на тій ділянці дороги (м. Бучач, вул. С. Бандери), де перебували поліцейські у той день (12 вересня 2024 року о 00:16:13 год.), поліцейський діяв як регулювальник, тобто виконував регулювання дорожнього руху у форменому одязі підвищеної видимості з елементами із світлоповертального матеріалу за допомогою жезлу, свистка, - до матеріалів справи не надано.
Тобто, матеріалами справи не підтверджено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.
ОСОБА_1 ставиться у провину невиконання вимог працівників поліції про зупинку, подану шляхом увімкнення проблискових маячків червоного та синього кольору, що суперечить пункту 3.5 ПДР, яким передбачено, що, наближаючись до нерухомого транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком синього кольору та спеціальним звуковим сигналом (або без увімкненого спеціального звукового сигналу), що стоїть на узбіччі (біля проїзної частини) або на проїзній частині, водій повинен знизити швидкість до 40 км/год та в разі подання регулювальником відповідного сигналу зупинитися. Продовжувати рух можна лише з дозволу регулювальника.
Враховуючи наведене, суд вважав, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення за частиною другою статті 122 КУпАП - відсутня об'єктивна сторона цього правопорушення, а тому оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом пунктів 8, 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань:
регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів;
у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Так, відповідно до приписів частин першої, другої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128 - 129...).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до цього Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (далі - ПДР).
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (статті 41, 53 цього Закону).
За змістом пункту 1.1 ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 1.9 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як зазначено вище, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП за те, що він, керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу працівників поліції про зупинку, подану шляхом увімкнення проблискових маячків червоного та синього кольору, чим порушив вимоги пункту 3.5 ПДР.
Відповідно до пункту 3.5 ПДР наближаючись до нерухомого транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком синього кольору та спеціальним звуковим сигналом (або без увімкненого спеціального звукового сигналу), що стоїть на узбіччі (біля проїзної частини) або на проїзній частині, водій повинен знизити швидкість до 40 км/год та в разі подання регулювальником відповідного сигналу зупинитися. Продовжувати рух можна лише з дозволу регулювальника.
Разом з тим, невиконання вимоги працівників поліції про зупинку, подану шляхом увімкнення проблискових маячків червоного та синього кольору, підпадає під вимоги пункту 3.2 ПДР, відповідно до якого абзаців першого, третього якого у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов'язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).
Якщо на такому транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов'язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов'язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку.
Також за змістом частини другої статті 122 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із аналізу змісту вказаної статті видно, що така не передбачає відповідальності за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку.
Така відповідальність передбачена частиною першою статті 122-2 КУпАП, відповідно якої невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Водночас, частина перша статті 222 КУпАП, яка визначає підвідомчість справ про адміністративні правопорушення органам Національної поліції, про що зазначено вище, не містить статті 122-2 КУпАП.
Натомість, відповідно до частини першої статті 221 КУпАП, яка визначає підвідомчість справ судам, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 122-2 цього Кодексу.
Також, за змістом пункту 1 частини першої статті 255 КУпАП, яка визначає осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (зокрема, частина перша статті 122-2).
Статтею 258 КУпАП передбачено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Зокрема, відповідно до частин першої - третьої вказаної статті протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених у частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтею 110, частинами першою, другою і третьою статті 114, статтею 115, частинами першою, другою статті 116-1, частинами першою, другою і третьою статті 116-3, статтями 119, 134, 135, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а також статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в'їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Аналізуючи зазначені законодавчі норми та встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції в тому, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення за частиною другою статті 122 КУпАП - відсутня об'єктивна сторона цього правопорушення, а тому оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
А зазначена в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення об'єктивна сторона - невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу підпадає під ознаки частини першої статті 122-2 КУпАП.
Тобто, працівник поліції помилково кваліфікував дії щодо невиконання водієм вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу за частиною другою статті 122 КУпАП.
Також, за невиконання водієм вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу поліцейський повинен:
- складати протокол про адміністративне правопорушення відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 КУпАП;
- надсилати протокол разом з іншими матеріалами адміністративної справи до суду відповідно до статті 221 КУпАП, позаяк лише суд наділений повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122-2 КУпАП.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на зазначене суд першої інстанції правомірно скасував постанову в справі про адміністративне правопорушення та закрив провадження у справі за відсутністю в діях позивача події і складу правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги загалом спростовані вищевказаними аргументами; решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2024 року в адміністративній справі № 595/1590/24 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Повне судове рішення складено 18.12.24