Справа № 127/39213/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вохмінова О.С.
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
19 грудня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бердоус Ю. М.,
представника позивача: Скляра О.В.,
відповідача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Кадара А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення процедури примусового видворення за межі території України,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. 29.11.2024 УДМС у Вінницькій області звернулось із позовом до Вінницького міського суду Вінницької області, згідно статті 289 КАС України, про затримання ОСОБА_1 з метою забезпечення процедури примусового видворення з території України з поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, на шість місяців.
2. В обгрунтування позову зазначає, що в ході здійснення заходів, направлених на протидію нелегальній міграції, співробітниками Могилів-Подільського відділу УДМС у Вінницькій області виявлено громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , який набув громадянство України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» згідно рішення УДМС України у Вінницькій області № 10657 від 03.12.2013 року шляхом обману, оскільки не виконав зобов'язання, взятого на себе, про припинення іноземного громадянства (підданства).
3. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено.
3.1. Затримано з метою забезпечення процедури примусового видворення з території України ОСОБА_1 , з поміщенням його у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства терміном на шість місяців.
3.2. Рішення допущено до негайного виконання.
4. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
5. Представник відповідача в апеляційній скарзі зазначив, що у відповідача є сильний соціальний зв'язок з державою Україна в якій він займається активно волонтерською та благодійною діяльністю, крім того представник наголошує суду, що у відповідача є дружина на території України та двоє дітей.
6. Крім того, представник відповідача зазначив в апеляційній скарзі, про наявність відкритого щодо у ОСОБА_1 , кримінального провадженя та зазначає, що в такому випадку відповідачу заборонено виїжджати з території України, при цьому посилається на частину 2 статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Судом встановлено, що відповідач набув громадянство України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» на підставі рішення УДМС України у Вінницькій області №10657 від 03.12.2013 року.
8. 10.12.2013 року, після прийняття рішення про набуття громадянства України, відповідачем було подано декларацію про відмову від громадянства Республіки Молдова, в якій він зобов'язувався повернути паспорт громадянина Республіки Молдова до уповноважених органів цієї держави, а також не користуватись правами громадянина Республіки Молдова та не виконувати обов'язків, передбачених законодавством Молдови.
9. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що повідомлений, що у разі невиконання цього зобов'язання, рішення про набуття ним громадянства України буде скасовано на підставі ст. 21 ЗУ «Про громадянство України»
10. Після цього ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 від 24.12.2013 та паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , від 23.11.2016.
11. Відповідно до наказів ДМС України № 42/аг від 02.06.2020 року, № 82/аг від 03.11.2020 року, в ДМС України здійснено перевірку законності набуття особами громадянства України за територіальним походженням на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», в тому числі перевірено набуття громадянства відповідачем .
12. Під час перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання про припинення іноземного громадянства (підданства).
13. За перевіркою (від 28.07.2021 року) інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан», було встановлено, що після набуття громадянства України (03.12.2013 року) ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжував користуватись паспортами громадянина Республіки Молдова № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 під час перетину державного кордону України протягом 2016 2018 років.
14. В зв'язку з наведеними обставинами і відповідно до ст. 21 ЗУ «Про громадянство України» рішенням УДМС України у Вінницькій області № 0501.4.1/14856-21 від 28.07.2021 року скасовано попереднє рішення про набуття громадянства України ОСОБА_1 та направлено повідомлення до територіальних органів ДМС України для вилучення виданих йому документів, що підтверджують особу та громадянство України.
15. Відповідач оскаржив рішення УДМС України у Вінницькій області до суду.
16. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2022 року №120/2037/22, що залишено в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2023 року, було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
17. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.06.2023 року № 120/2037/22 було відмовлено у відкритті касаційного провадження.
18. Після скасування 28.07.2021 року рішення про набуття громадянства України, ОСОБА_1 протягом 30 днів з дня винесення постанови Сьомим апеляційним адміністративним судом від 07.06.2023 року, не виїхав з території України, чим порушив вимоги п. 17 ст. 4 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
19. Паспорт громадянина України у ОСОБА_1 не вилучений.
20. Після відмови в задоволенні його позову судом відповідач із заявою про надання дозволу на імміграцію у встановленому законом порядку, не звертався, самостійно з території України не виїхав після остаточного рішення суду, тому підлягав видворенню у встановленому Законом порядку.
21. 23.10.2022 року відносно ОСОБА_1 прийняте рішення про заборону в'їзду в Україну з 23.10.2022 року до 23.10.2027 року.
22. 28.11.2024 року УДМС у Вінницькій області було прийнято рішення № 5 про примусове видворення ОСОБА_1 з території України.
23. В судовому засіданні сторони визнали, що рішення про примусове видворення не оскаржене.
24. З 28.11.2024 року ОСОБА_1 перебуває у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
25. Також в судовому засіданні судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є батьком двох неповнолітніх дітей, 2010 і 2013 р.н., які народились в м. Могилів-Подільський Вінницької області, зареєстрований як ФОП, відносно нього Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області розглядається кримінальне провадження № 12023020000000195 (справа № 138/1323/24) по обвинуваченню за ч. 3, ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1, 2 ст. 204 КК України, має численні подяки і грамоти за активну громадську діяльність.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
26. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначаються правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, повноваження органів державної влади, що беруть участь у визначенні такого статусу та діють в інтересах забезпечення прав і свобод осіб та національної безпеки України, а також встановлює порядок в'їзду в Україну та виїзду з України таких осіб.
28. Згідно ч.1, ч. 3 ст. 3 Закону іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
29. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі Закон № 3773-VI) іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
30. Відповідно до частини 3 статті 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
31. Відповідно до частини 4 статті 30 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
32. Згідно ч. 8 ст. 26 Закону № 3773-VI примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).
33. Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;
2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;
4) зобов'язання внести заставу.
34. Згідно ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.
35. На виконання вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, з метою упорядкування роботи з примусового повернення і примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією державної прикордонної служби України, Службою безпеки України було прийнято наказ № 353/271/150 від 23.04.2012 року, яким затверджено Інструкцію про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства. Наказ було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 р. за № 806/21119.
36. Згідно п.2 ч.1 Інструкції терміни «примусове повернення» та «примусове видворення» означають систему адміністративно-правових заходів, спрямованих на примушування іноземців, які незаконно перебувають в Україні, покинути територію України всупереч їх волі і бажанню.
37. Іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку (ч. 1 ст. 9 Закону).
38. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України (ч. 3 ст. 9 Закону).
39. Згідно п.17 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», особи, стосовно яких прийнято рішення про припинення громадянства України або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, зобов'язані виїхати з України або звернутися із заявою про надання дозволу на імміграцію протягом 30 днів з дня прийняття такого рішення.
40. Якщо за цей час особа не виїхала з України, за винятком звернення цієї особи із заявою про надання дозволу на імміграцію, вона підлягає видворенню в установленому законодавством порядку.
41. Іноземці та особи без громадянства, які протягом 30 днів з дня прийняття рішення про припинення громадянства України чи скасування рішення про оформлення набуття громадянства України звернулися із заявою про надання дозволу на імміграцію, вважаються такими, які тимчасово на законних підставах перебувають на території України.
42. Примусове видворення іноземців та осіб без громадянства здійснюється відповідно до ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. №360.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
43. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
44. Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України затримання іноземця або особи без громадянства можливе (за певних обставин), якщо стосовно іноземця або особи без громадянства прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію.
45. Згідно цієї норми судом може бути застосовано до іноземця або особи без громадянства заходи, зокрема, затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.
46. Відповідно до матеріалів справи відносно ОСОБА_1 , Державною прикордонною службою України у 2022 році було складено протокол про спробу перетину державного кордону України у напрямку «В'їзд» згідно ст. 204-1 КУпАП.
47. У зв'язку з чим, 23.10.2022 Державною прикордонною службою України прийняте рішення про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_1 , терміном на п'ять років з 23.10.2022 року до 23.10.2027 року.
48. Як зазначає позивач, 08.12.2024 року на підставі п. 3 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийнято рішення про заборону в'їзду на територію України строком на 10 років, яка згідно п. 3 статті 13 даного закону додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
49. Відповідач володіє паспортом громадянина Республіки Молдови, який був виданий 13.09.2016 року і паспортом громадянина Республіки Молдови для виїзду за кордон, який був виданий 28.10.2021 року (вже після припинення громадянства України) на строк до 28.10.2031 року і тривалий час користувався даним паспортом для перетину кордону України.
50. Вимоги п. 17 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо зобов'язання залишити територію України ОСОБА_1 добровільно не виконав, тому відповідно до п.п.9-1 п.4 Положення Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 360 (із відповідними змінами), посадовою особою УДМС у Вінницькій області прийняте рішення про примусове видворення ОСОБА_1 . Вказане рішення відповідач не виконав, хоча з дати його прийняття для цього було достатньо часу.
51. Щодо наявності у відповідача сім'ї на території України, то колегія суддів не погоджується з доводами представника апелянта, що даний факт свідчить про те, що відповідач не буде ухилятися від виконання рішення про видворення. Крім того, у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі № 522/14416/18 зазначено: "Суд вважає за доцільне наголосити на тому, що чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і наявність сім'ї не звільняє особу від необхідності дотримання міграційного законодавства України."
52. В даному випадку, із зібраних матеріалів у справі та наданих сторонами пояснень вбачається, що відповідач є іноземцем, який не має законних підстав для перебування в Україні, а також порушує законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
53. Як встановлено судом першої інстанції, відносно відповідача Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області розглядається кримінальне провадження №12023020000000195 (справа № 138/1323/24) по обвинуваченню за ч. 3, ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1, 2 ст. 204 КК України.
54. При цьому, згідно ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо: йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальна справа розглядається судом - до закінчення кримінального провадження; його засуджено за вчинення кримінального правопорушення - до відбування покарання або звільнення від покарання; його виїзд суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України - до припинення обставин, що перешкоджають виїзду.
55. В той же час колегія суддів звертає увагу не те, що питання законності рішення про примусове видворення відповідача, чи наявності об'єктивних перешкод для його виконання не є предметом розгляду даної справи.
56. В той же час, предметом розгляду в цій справі є вимога лише затримати з метою забезпечення процедури примусового видворення з території України ОСОБА_1 з поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, на шість місяців, що на думку суду не буде перешкоджати розгляду кримінальних проваджень.
57. Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на Постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №308/7395/16-а, як таке що не є релевантним, оскільки у зазначеній справі розглядалося питання законності рішення про примусове видворення з території України іноземця. Крім того, зазначена справа стосувалася відповідач, який у відповідності до умов чинного міжнародного договору підлягав реадмісії, що в свою чергу виключало можливість застосування до нього процедури примусового видворення.
58. Враховуючи вище зазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав для застосування до ОСОБА_1 заходу у виді затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі України, оскільки відповідач не виконав вимогу п. 17 ст. 4 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо залишення території України протягом 30 днів після скасування рішення про оформлення набуття громадянства України (рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2023 року) і не звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію протягом тридцяти днів з дня прийняття такого рішення, протягом тривалого часу мав у використанні і паспорти громадянина України (після позбавлення такого громадянства) і паспорти громадянина Республіки Молдова, а фактичні обставини справа свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення.
59. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
60. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
61. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
62. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
63. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
64. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
65. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 19 грудня 2024 року.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.