Справа № 240/15957/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
19 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які призвели до зменшення з 01 квітня 2024 року пенсії і незаконного здійснення утримання з нарахованої та виплаченої добровільно пенсії з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року та зобов'язання утриматися від вчинення дій, наслідком яких є зменшення з 01 січня 2024 року пенсії, яка була нарахована мені станом на 31 грудня 2023 року, в т.ч. повернути утриману нараховану та виплачену добровільно пенсію з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 відмовлено у відкритті провадження за вказаної позовною заявою.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що вимоги заявлені у позовній заяві мають вирішуватись у порядку позовного провадження, а не в порядку статті 382 чи 383 КАС України.
Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Таким чином, предметом судового розгляду в адміністративному судочинстві є публічно-правовий спір, який вирішується в порядку позовного провадження.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов'язкове виконання судових рішень забезпечується, в першу чергу, через примусове їх виконання відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", яке є завершальною стадією судового провадження. При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Рішення суду, яке набуло законної сили, має бути виконане. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили, суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовані розділом ІV Кодексу адміністративного судочинства України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.
З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному статтями 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно із приписами частини 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі №240/35775/21, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов'язано провести ОСОБА_1 донарахування та виплату до пенсії, починаючи з 23 квітня 2021 року, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення щомісячно доплати відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон), виходячи з розміру 2-х мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Держаний бюджет України на відповідний рік.
На виконання вказаного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, керуючись положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з січня 2024 року проводить нарахування та виплату такої доплати в іншому розмірі, ніж визначено рішенням суду.
Позивач вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призвели до зменшення з 01 квітня 2024 року пенсії і незаконного здійснення утримання з нарахованої та виплаченої добровільно пенсії з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року.
Тобто, предметом поданої ОСОБА_1 позовної заяви є правовідносини між сторонами щодо не належного виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі №240/35775/21, а не новий публічно-правовий спір, який виник між сторонами, а не новий публічно-правовий спір, який виник між сторонами, як стверджує позивач, зазначаючи, що предметом спору є правомірність зменшення з 01 квітня 2024 року пенсії і незаконного здійснення утримання з нарахованої та виплаченої добровільно пенсії з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року.
Таким чином, ОСОБА_1 , звертаючись із цим позовом до суду, фактично, ініціювала нове позовне провадження, предметом якого є спонукання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до виконання судового рішення у справі №240/35775/21, що не передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак, наявність в КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтею 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16-а.
Відтак, у даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, оскільки орган Пенсійного фонду змінив розмір доплати на підставі вже існуючого рішення.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.