Справа № 320/15778/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.
18 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про скасування постанови,
Рух справи.
10.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 048326 від 26.03.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача безпідставно притягнуто до відповідальності, оскільки автомобіль за договором оренди транспортного засобу знаходься у користуванні фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , що підтверджено таким договором і товарно-транспортною накладною.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Приймаючі таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач хоча і є власник транспортного засобу, проте не є перевізником, оскільки суду було надано докази того, що транспортний засіб знаходився у користуванні інших осіб, і такі докази є належними, через що позивач не несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту.
Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій вказано на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати таке рішення і прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апелянт наполягає, що транспортний засіб є власністю позивача, і не вжив заходів щодо належного оформлення передачі транспортного засобу у користування інших осіб, через що, саме позивач має нести відповідальність за порушення правил внутрішнього перевезення вантажу, що регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт», і спірна постанова є правомірною.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2024 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції.
Після надходження 22.08.2024 справи до суду апеляційної інстанції, розгляд справи призначено у порядку письмового провадження.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги з огляду на таке.
Обставини справи встановлені судом.
15.02.2024 посадовими особами відділу державного накладу (контролю) Укртрансбезпеки у Рівненській області проведено на ділянці дороги Київ-Чоп (267км+100м) рейдову перевірку автомобільного транспорту під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом щодо транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Перевірку проведено на підставі направлення від 09.02.2024 №015768 (а.с.28) та з урахуванням щотижневого графіку проведення рейдових перевірок (а.с.29).
Водієм ОСОБА_3 було надано наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с.26-27), посвідчення водія (а.с.26-27) та товарно-транспортну накладну від 14.02.2024 (а.с.26), а також протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу ((а.с.27).
У вказаній товарно-транспортній накладній автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_2 (а.с.26).
За результатами перевірки складено акт №АР022028 від 15.02.2024, у якому констатовано незабезпечення перевізником водія протоколом перевірки та адаптації тахографа, наявність якого передбачена наказом №340, статтями 34 і 48 Законом України «Про автомобільний транспорт». Констатовано перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що передбачена статтею 60 такого закону (а.с.25).
Так, відповідачем зазначалося, що наданий до перевірки протокол перевірки та адаптації тахографа (а.с.27) на момент проведення перевірки був недійсним, втратив чинність 31.01.2024, позивач цей факт не заперечує.
Водій із актом ознайомлений, що підтверджується особистим підписом (а.с.25).
Власником автомобільного транспорту MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 (а.с.26-27).
Як видно із договору оренди транспортного засобу від 11.10.2023, посвідченого нотаріально, вантажний автомобіль марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (орендодавець) передав в тимчасове платне користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (орендар) на строк по 11.10.2026, з правом використання при здійсненні господарської діяльності (а.с.7-8).
Як вбачається з наказу №1 від 11.10.2023, ОСОБА_3 прийнятий на роботу (основну) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з 12.10.2023 з тривалістю робочого тижня 40 год (а.с.4)
05.03.2024 оформлено повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом (а.с.30). Повідомлення направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення (а.с.31).
Відповідач доказів отримання позивачем такого повідомлення не надав.
26.03.2024 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №048326, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» через порушення статті 48 цього ж Закону (відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографу) (а.с.23).
Вищевказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1,2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.
Статтею 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
За статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Стаття 48 цього Закону визначає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 60 Закон України «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Зокрема, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; тощо.
Надалі Міністерством транспорту та зв'язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).
За правилами пункту 1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385 перевізники - це суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
Пунктом 1.1. Положення №340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення №340). вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення № 340).
При цьому, за пунктом 1.4. це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.
Отже, законодавець, передбачивши наявність обов'язку обладнання транспортного засобу тахографом або наявність індивідуальної контрольної книжки водія для автомобільних перевізників, проте не визначив процедури дотримання цього обов'язку для категорії осіб, які не надають послуги з перевезення вантажів, а перевозять вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників.
Своєю чергою абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за відсутність на момент перевірки перевезень, зокрема, вантажів документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Абзацом 1 частини першої статті 60 Закону №2344-IIІ визначено, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.
Статтею 6 Закону України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, (надалі - Порядок № 1567).
Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до положень Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку №1567).
Державний контроль здійснюється, зокрема, шляхом проведення рейдових перевірок.
Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
При цьому графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (пункт 13 Порядку №1567).
Порядком №1567 передбачено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку №1567).
Пунктами 21, 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу. Рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. 27. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197 (надалі - Порядок № 1197) затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів,
У відповідності до пункту 3 Порядку № 1197 внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого), підставами для внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача є:
1) визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування;
2) визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем;
3) оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом;
4) користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички);
5) користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу;
6) оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.
Згідно із пунктом 36 Порядку № 1197 внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача, який користується транспортним засобом на підставі тимчасового реєстраційного талона, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою належного користувача.
Відповідно, внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність, згідно правил, встановлених статтею 14-3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ.
Саме зазначені відомості надаються уповноваженій посадовій особі відповідача на її запит при розгляді нею справи про адміністративне правопорушення.
За відсутності відомостей про належного користувача у ЄДРТЗ, уповноваженій посадовій особі відповідача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, надаються відомості про особу, за якою зареєстрований транспортний засіб.
Внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу є виключно правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви в порядку, передбаченому Порядком № 1197.
При цьому, невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Зі системного аналізу вищезазначених норм можна зробити висновок, що відповідач, як особа, яка здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, має право проводити рейдові перевірки на дотримання автомобільними перевізниками правил перевезення, зокрема на наявність необхідних документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення чи перевезення товарів.
Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 законодавство, що врегульовує спірні правовідносини зазначив, основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Матеріалами справи підтверджено, а саме договором оренди транспортного засобу від 11.10.2023, посвідченого нотаріально, вантажний автомобіль марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (орендодавець) передав в тимчасове платне користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (орендар) на строк по 11.10.2026, з правом використання при здійсненні господарської діяльності (а.с.7-8).
Водієм ОСОБА_3 під час проведення відповідачем перевірки надавались наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с.26-27), посвідчення водія (а.с.26-27) та товарно-транспортну накладну від 14.02.2024 (а.с.26), а також протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу ((а.с.27).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки належними доказами підтверджено факт того, що автомобіль за договором оренди знаходься у користуванні іншої особи, зокрема, товарно-транспортною накладною від 14.02.2024 (а.с.26), яка надавалась відповідачу під час складання акту, проте була залишена поза уваги під час прийняття відповідачем спірної постанови.
Вказане апелянтом не спростовано, внаслідок чого, всі наведені доводи апелянта не заслуговують уваги.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та встановлені обставини і надані сторонами документи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки протиправність спірної постанови підтверджена належними доказами.
Щодо решти інших доводів апелянта судова колегія зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, всі наведені апелянтом доводи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 р., залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про скасування постанови, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
Є.І. Мєзєнцев