Справа № 702/607/24
18 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Ключковича В.Ю., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Куць М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2024 року, суддя Нейло І.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Черкаській області, поліцейського СРПП ВПД №1 Уманського РУП ГУ НП в Черкаській області Цимбала Валентина Олеговича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі,-
ОСОБА_1 звернувся до Монастирищенського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Черкаській області, поліцейського СРПП ВПД №1 Уманського РУП ГУ НП в Черкаській області Цимбала Валентина Олеговича, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 09.07.2024, просив скасувати постанову серії БАБ № 177364 від 13.05.2024, винесену інспектором СРПП ВПД №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Цимбалом В.О., якою застосовано адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч.1 ст. 126 та ч. 4 ст. 126 КУпАП, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Також позивач просив поновити строк звернення до адміністративного суду та вказав на те, що копію оскаржуваної постанови отримав лише 12.06.2024, тому вважає, що пропустив строк звернення до суду з поважних причин.
Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 19 червня 2024 року позовну заява ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 липня 2024 року ОСОБА_1 було поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження у справі.
22 липня 2024 року від Головного управління Національної поліції у Черкаській області на адресу Монастирищенського районного суду Черкаської області надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог.
При цьому, разом з відзивом відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтоване відсутністю поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі та адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Черкаській області, поліцейського СРПП ВПД №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, Цимбала Валентина Олеговича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши сторін у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції, виходив із того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а підстави, вказані ним у заяві про поновлення строку визнані судом неповажними, тому наявні підстави для застосування пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України та залишення позову без розгляду.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Стаття 171 КАС України передбачає, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 122 КАС України, встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, для поновлення пропущеного строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати позовну заяву.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що отримавши позовну заяву, судом першої інстанції було прийнято ухвалу від 19 червня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, оскільки заява подана з порушенням строку на її подачу та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
09.07.2024 на виконання вищезгаданої ухвали суду, позивачем подано позовну заяву, в якій він просив поновити строк на подачу адміністративного позову.
Після усунення недоліків позовної заяви суд першої інстанції за наявності поданої позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду з відповідним адміністративним позовом та наведеними в ній обґрунтуваннями постановив ухвалу від 11 липня 2024 року, в якій клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом задовольнив та призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
22.07.2024 від Головного управління НП в Черкаській області надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 та клопотання, в якому відповідач просив залишити адміністративний позов без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, надавши відповідне обгрунтування та докази, які свідчать про відсутність поважних причин пропуску такого строку при зверненні позивача до суду з даним позовом, у т.ч. і диск з відеокамер поліцейського.
Під час судового засідання 24.10.2024 судом першої інстанції зазначене клопотання було розглянуто, ретельно досліджено всі обставини справи, заслухано пояснення позивача та представника відповідача, в т.ч. досліджено відеозапис з наданого відео реєстратора поліцейського, що підтверджується протоколом судового засідання.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 14.06.2024 звернувся до Монастирищенського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом про скасування постанови серії БАБ № 177364 від 13.05.2024, якою до нього застосовано адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч.1 ст. 126 та ч. 4 ст. 126 КУпАП.
При цьому позивач зазначає, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 12.06.2024 у Монастирищенському відділі державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, копія оскаржуваної постанови не була вручена позивачу відразу після її винесення поліцейським, оскільки він відмовився від її отримати, що підтверджується відеозаписом з бодікамери поліцейського.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач про порушення своїх прав дізнався 13.05.2024, що також підтверджує його звернення 24.05.2024 до ВПД №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області про отримання відеозапису.
Як убачається з матеріалів справи, 13.05.2024 позивач був присутній під час розгляду працівниками поліції відносно нього справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 та ч.4 ст. 126 КУпАП та мав можливість отримати оскаржувану постанову від 13.05.2024 серії БАБ №177364, проте безпідставно відмовився від її отримання.
Окрім того, матеріали справи свідчать, що копія оскаржуваної постанови направлялась позивачу за адресою його місця проживання, проте повернута до відповідача «за закінченням терміну зберігання».
Отже, матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до суду після спливу місяця з часу винесення оскаржуваної постанови, що свідчить про неналежне ставлення позивача до своїх процесуальних прав та обов'язків і порушення визначеного законом порядку звернення до суду.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на заяву ОСОБА_1 від 24.05.2024 (а.с.22), в якій він просив надати йому відео з боді камери поліцейського по факту складання постанови за вчинення правопорушення у сфері дорожнього руху, яке мало місце 13.05.2024.
Отже, звертаючись до Уманського РУП ГУ ПК в Черкаській області із заявою про надання йому відео по факту складання постанови за вчинення правопорушення 13.05.2024, позивач достовірно знав про те, що така постанова відносно нього була складена, проте не просив її направити на його адресу.
Відповідачем 24.05.2024 на адресу ОСОБА_1 було направлено відеозапис з нагрудної камери та автомобільного реєстратора який здійснювався при винесенні постанови від 13.05.2024 про накладення адміністративного стягнення на позивача відеозапис (а.с.57).
Після отримання відеозапису 24.05.2024 позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом лише 14.06.2024, тоді як достовірно знав про винесення працівником Національної поліції відносно нього постанови про накладення штрафу за порушення ПДР.
Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав та інтересів. При зверненні до суду він має довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого законом строку від дати порушення його прав, свобод та інтересів чи в інший визначений законом строк.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявності у неї можливості знати про стан свої прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів констатує, що оскаржувана постанова 13.05.2024 вручалася позивачу, однак останній відмовився від її отримання без поважних причин, тому відлік строку звернення до суду з даним адміністративним позовом має обчислюватись саме з 13.05.2024.
Отже, поновленню підлягає лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Аналогічна правова позиція щодо питання поновлення порушщеного строку була висловлена Верховним Судом у справі №120/359/24 у постанові 29 листопада 2024 року.
При цьому, практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Таким чином, суду першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, підстави для її скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши доводи позивача, викладені у заяві, прийняв законну ухвалу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2024 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Ключкович В.Ю.
Кобаль М.І.
Постанову виготовлено: 18 грудня 2024 року.