П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/24827/24
Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 у справі № 420/24827/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області , Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 06.12.2023 № 155150004898;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 період навчання в ПТУ «Одеська фабрика технічних тканин» з 01.09.1981 по 22.07.1982, а також періоди роботи в Одеській орендній фабриці технічних тканин 22.07.1982 по 29.09.1993 та призначити пенсію за віком, починаючи з дня виникнення такого права, а саме 30.11.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після досягнення 60-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у встановлений законом 3-х місячний строк, а саме 30.10.2023 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію Головне управління Пенсійного фонду України Львівській області, який був уповноважений розглянути подану заяву. Після повторного звернення позивача вже рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06.12.2023 №155150004898 (отримала лише 23.07.2024) їй знову було відмовлено у призначенні пенсії. Позивачка вважає, що у вказаній відмові їй протиправно не зараховано до загального стажу роботи ОСОБА_1 період навчання в ПТУ «Одеська фабрика технічних тканин» з 01.09.1981 по 22.07.1982, а також періоди роботи в Одеській орендній фабриці технічних тканин 22.07.1982 по 29.09.1993, а тому оскаржуване рішення є протиправним.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що позивачка має право підтвердити свій стаж іншими документами, які б свідчили про виконання ним роботи у зазначений період, або показами двох свідків у випадку неможливості отримання таких документів. Проте, жодних документів на підтвердження роботи у спірний період Позивачем до Головного управління не було надано, а отже відсутні законні підстави для зарахування періоду з 01.09.1981 по 22.07.1982 та з 23.07.1982 по 29.09.1993.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд адміністративний рішенням від 04.10.2024 у справі № 420/24827/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнив.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначенні пенсії від 06.12.2023 №155150004898.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 період навчання в ПТУ «Одеська фабрика технічних тканин» з 01.09.1981 по 22.07.1982, а також періоди роботи в Одеській орендній фабриці технічних тканин 22.07.1982 по 29.09.1993 та призначити пенсію за віком, починаючи з дня виникнення такого права, а саме з 30.11.2023.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що позивачка має право підтвердити свій стаж іншими документами, які б свідчили про виконання ним роботи у зазначений період, або показами двох свідків у випадку неможливості отримання таких документів, проте, жодних документів на підтвердження роботи у спірний період позивачкою до Головного управління не було надано.
- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.
Позивачка надала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що після досягнення 60-річного віку (29.11.2023), ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, який був уповноважений розглянути подану заяву.
Однак, своїм рішенням від 03.11.2023 № 155150004898, управлінням ПФУ відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з не врахуванням до загального стажу періоду навчання згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня дата видачі диплому.
04.12.2023 ОСОБА_1 повторно завернулась до управління та надала архівну довідку з Департаменту архівної справи та діловодства від 20.11.2023 про підтвердження періодів навчання.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, який був уповноважений розглянути подану заяву.
Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06.12.2023 № 155150004898 ОСОБА_1 знову було відмовлено у призначенні пенсії.
Відмова обґрунтована тим, що до страхового стажу не зараховані період навчання з 01.09.1981 по 22.07.1982 та період роботи з 23.07.1982 по 29.09.1993 згідно архівної довідки, оскільки зазначене ім'я « ОСОБА_2 » (рос.) та дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 » (рос.).
Вважаючи вищевказані дії відповідача протиправним позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням викладеного та того, що недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірних періодів роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня, тому твердження відповідача про наявність вказаних вище недоліків заповнення трудової книжки позивача за спірні періоди, як єдиної підстави для не зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, є необґрунтованими та безпідставними.
Водночас суд зазначив, що матеріали справи містять Атестат № 787 від 24.07.1982, було видано на ім'я ОСОБА_2 (рос.), в архівній довідці від 20.11.2023 № 2838-П-11.1-21 ім'я вказано як ОСОБА_2 , а в дужках зазначено ( ОСОБА_2 ), дата народження зазначена ІНФОРМАЦІЯ_3 , а в дужках, знову ж таки зазначено ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), крім того запис №2 трудової книжки НОМЕР_1 підтверджує період навчання позивачки в ПТУ «Одеська фабрика технічних тканин» з 01.09.1981 по 22.07.1982.
З огляду на викладене, суд виснував про безпідставність неврахування періоду навчання позивача з 01.09.1981 по 22.07.1982.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1-3 ст.24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Необхідно зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).
Відповідно до ч. 3 Постанови № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , трудовий стаж позивачки складається з наступних періодів:
- з 01.09.1981 по 22.07.1982 - навчання в ПТУ «Одеська фабрика технічних тканин»;
- з 22.07.1982 по 29.09.1993 Одеська орендна фабрика технічних тканин;
- з 26.12.2001 по 26.01.2004 - ТОВ ТБ «Коравай»;
- з 16.02.1994 по 25.12.2001 - ВАТ «Одеський каравай»;
- з 27.01.2004 по 10.03.2006 - МП «Іванна»;
- з 01.04.2009 по 30.12.2011 - ТОВ «Веста Сервіс»;
- з 16.03.2017 по 02.10.2017 - КУ «Одеська обласна туберкульознаклінічна лікарня»;
- з 05.04.2019 по 15.05.2020 - КП «Житлово-комунальний сервіс «Хмельницький»;
-з 26.05.2021 по 16.10.2023 - ТОВ «Гаврилівка».
- з 13.11.2023 по 07.04.2024 - КП «Теплопостачання міста Одеси».
Трудова книжка НОМЕР_1 було видана на ім'я ОСОБА_2 (рос.) (виправлена з ОСОБА_2 (рос.)).
Також, на титульній сторінці трудової книжки зазначено, що зміна ім'я « ОСОБА_2 » та дата народження 29.11.1963 внесено згідно паспорту НОМЕР_2 , виданим Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки, а також документації підприємства, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення відповідної документації на підприємстві. Також, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, а тим паче у документах, картках, особових справах, що ведуться на підприємстві.
Неточність в записах в трудовій книжці, архівній довідці чи особистій справі не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Апеляційний суд зазначає, що періоди роботи Пліканець Наталі Володимирівни22.07.1982 по 29.09.1993 підтверджується записами №3-4 трудової книжки НОМЕР_1 .
Водночас, суд не погоджується із незарахуванням вказаного періоду до страхового стажу, з огляду на те, що зазначене ім'я ОСОБА_2 (рос.) та дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 не відповідає паспортним даним ОСОБА_2 (рос.), з огляду на те, що записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачкою, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність стажу позивача за спірний період.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист (див. зокрема постанову Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.).
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів є правильними висновки суду першої інстанції про те, що недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірних періодів роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня, тому твердження відповідача про наявність вказаних вище недоліків заповнення трудової книжки позивача за спірні періоди як єдиної підстави для не зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу.
Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що інформація, яка внесена до трудової книжки про спірні періоди роботи, дає можливість встановити місце роботи, посади та періоди роботи позивача.
Водночас, жодних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача, відповідачем суду не надано, а тому відповідачем безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи та не вжито всіх заходів для його перевірки, в тому числі періоди роботи.
Щодо неврахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 22.07.1982.
Пунктом д частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 5 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до частини 1 статті 38 Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» № 103/98-ВР від 10.02.1998 час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Колегією суддів встановлено, що матеріали справи містять Атестат № 787 від 24.07.1982, який було видано на ім'я ОСОБА_2 (рос.).
Також, в архівній довідці від 20.11.2023 № 2838-П-11.1-21 ім'я вказано як ОСОБА_2 , а в дужках зазначено ( ОСОБА_2 ), дата народження зазначена ІНФОРМАЦІЯ_3 , а в дужках, знову ж таки зазначено (29.09.1963).
Окрім того запис №2 трудової книжки НОМЕР_1 підтверджує період навчання позивачки в ПТУ «Одеська фабрика технічних тканин» з 01.09.1981 по 22.07.1982.
Відтак, враховуючи все вищевикладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про безпідставність неврахування періоду навчання позивачки з 01.09.1981 по 22.07.1982 до страхового стажу.
За наведеного, на думку колегії суддів є правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх рішення.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 у справі № 420/24827/24- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк