П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/33012/23
Перша інстанція: суддя Дубровна В.А.,
повний текст судового рішення
складено 17.09.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
У листопаді 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (далі - позивач, ТОВ ««СТІЛЛІ») звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач), в якому просило: визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000168/2 від 20.09.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що ТОВ «СТІЛЛІ» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Подані декларантом документи для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей. Позивач вважає, дане рішення відповідача протиправним, при цьому на позивача було покладено додаткові фінансові зобов'язання у вигляді митних і інших пов'язаних платежів, що призвело до порушення його майнових прав, що стало підставою звернення до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 30.06.2023 року між фірмою «Hebei xiong'an Zubai Trading Co.,Ltd» ( Китай) (Продавець) та ТОВ «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено Контракт №7, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього контракту. Товаром за цим контрактом є взуття. (пункти 1.1., 1.2. контракту). Номенклатура товару та ціни визначаються в Інвойсах до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною. Умови поставки визначаються в Інвойсах. ( пункти 1.5. та 3.1. контракту).
Відповідно до вказаного контракту на умовах поставки FOB CN Xingang на митну територію України ввезено товар, а саме взуття чоловіче та жіноче. (а.с.9-12).
19.09.2023 року декларантом до Одеської митниці подано (МД) №23UA500020012107U7 та документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, і обраний метод її визначення, а саме, за ціною контракту.
Так, на підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом позивача були подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме, пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 07.07.2023 року; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №5HXZ від 07.07.2023 року; домашній коносамент (House bill of lading) №UTRUST23070377 від 12.07.2023 року; автотранспортна накладна (Road consignment note) №LGI11430I23 від 13.09.2023 року; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №23C4403A2168/01742 від 31.08.2023 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №0906-23/3 від 06.09.2023 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1309-23/1 від 13.09.2023 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №7 від 30.06.2023 року; договір про надання послуг митного брокера №БР-518 від 21.07.2023 року; договір (контракт) про перевезення №190722-58 від 19.07.2022 року; інші некласифіковані документи (Акт про зважування ТЗ з вантажем) №0000600738 від 19.09.2023 року.
В подальшому, митний орган повідомив декларанта, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а тому відповідно до п.5 ст.54, частини 3 статті 53 МКУ зобов'язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову. (а.с.8)
20.09.2023 року митним органом отримано лист уповноваженої особи від 19.09.2023 року №1909-2 з вимогою завершити митне оформлення та повідомленням, що у встановлений термін додаткові документи надаватись не будуть, також в якості додаткових документів на вимогу митного органу декларантом надано: рахунки на оплату №556 від 06.09.2023 року, №586 від 11.09.2023 року, №587 від 13.09.2023 року, комерційну пропозиція.
Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ та у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Одеською митницею прийнято рішення №UA500020/2023/000168/2 від 20.09.2023 року про коригування митної вартості товарів, застосувавши при визначенні митної вартості другорядний - резервний метод. (2 ґ).
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (EМД) №23UА500020012244U5 (а.с.24) за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 221715,37 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 МК України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ч.1ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Згідно з ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, серед іншого, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної ТОВ «СТІЛЛІ» митної вартості товару, заявленому у спірному випадку до декларування, Одеська митниця у п.33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000168/2 від 20.09.2023 року посилається на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких посилань митного органу, оскільки, як слідує зі змісту пп.в) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, додається до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, лише у випадку, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
За умовами пунктів 5.1. та 5.2. контракту на поставку №7 від 30.06.2023 року товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в інвойсах та не підлягають окремій оплаті. Вартість упаковки включається в ціну та не підлягає окремій додатковій оплаті.
Тобто, умовами Контракту передбачено покладення таких витрат як пакування, пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням саме на постачальника товару та при поставці товару витрати з упаковки та пакування включено до вартості товару.
На користь висновку суду про те, що вартість пакування увійшла до митної вартості товару свідчать відомості графи 37 митної декларації №23UA500020012244U5, де зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак такі витрати не є складовими митної вартості та не підлягають додатковому підтвердженню.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України до митного оформлення подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, декларантом заявлено складові митної вартості ( нарахування до ціни товару) в сумі 60951,00 грн. + 146918,90 грн. (гр.17 рішення) ( а.с.7).
На підтвердження вказаної суми витрат на транспортування до митного оформлення декларантом позивача були надані:
- договір №190722-58 від 19.07.2022 року про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, укладеного між ТОВ «СТІЛЛІ» (Замовник) та ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» (далі - Виконавець). У відповідності з цим Договором, Виконавець зобов'язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу. (пункт 1.1. договору)
- автотранспортну накладну (Road consignment note) №LGI11430I23 від 13.09.2023 року;
- довідку ТОВ « Інтернешнл КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» про транспортні витрати №0906-23/3 від 06.09.2023 року, яка містять інформацію про вартість транспортування вантажу 1*45'HQ, контейнері №PGMU9501056 за маршрутом Ксінганг, Китай - Гданьск, Польща, та складає 108418,90 грн. (64275,60 грн. за морський фрахт, 44143,30 грн. за послуги доставки територією Китаю, включаючи НРР та митне оформлення в країні відправника) без ПДВ (послуга за межами України);
- довідку ТОВ « Інтернешнл КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» про транспортні витрати №1309-23/1 від 13.09.2023 року, яка містить інформацію про вартість транспортування вантажу 1*45'HQ контейнера PGMU9501056 у тентоване авто (лінійні збори, перевезення вантажу на склад, вантажні операції, митні формальності) складає 60951,00 грн. без ПДВ (послуга за межами України). Вартість перевезення вантажу за маршрутом Гданськ, Польща - митний перехід Ягодин, Україна, складає 38500,0 грн, без ПДВ. (а.с.15, 16).
Відповідно до висновків, наведених Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 року по справі №804/16553/14, законом не визначено доказ (докази), виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення.
Оскільки вартість транспортування вантажу за вказаними довідками про транспортні витрати не містять розбіжностей з заявленими декларантом складовими митної вартості, які нараховані до фактурної вартості товару, на загальну суму 207869,90 грн. (60951,00 + 146 918,90), що не було спростовано відповідачем, судова колегія відхиляє доводи відповідача у зазначеній вище частині щодо правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та вважає таку позицію митного органу не обґрунтованою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені документи (довідки) про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів, враховуючи, що Правилами №599 наведено приблизний перелік документів, які можуть підтвердити витрати на транспортування. При цьому, положеннями МК України не визначено конкретного переліку документів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.
Щодо аргументів відповідача в частині наявності в автотранспортній накладній CMR в від 13.09.2023 року печатки фактичного перевізника іншого ніж в договорі на перевезення №190722-58 в ід 19.07.2022 року укладено з ТОВ « Інтернешнл Карго Серв іс Ейч Ді.» (International Cargo Service Н. D.), судова колегія зазначає наступне.
Як вже було зазначено вище, на підтвердження витрат на транспортування до митного оформлення декларантом позивача був наданий договір №190722-58 від 19.07.2022 року про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, укладеного між ТОВ «СТІЛЛІ» ( Замовник) та ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» (далі - Виконавець). Згідно з умовами п.2.1.2. - п.2.1.3 цього договору №190722-58, до обов'язків Виконавця входить, зокрема, укладання від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. За рахунок коштів Замовника, проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші обов'язкові платежі. Узгоджує з перевізниками, портами, залізничними станціями плани, маршрути перевезень та терміни подачі залізничного, автомобільного, морського, авіаційного транспорту для перевезення вантажів.
Отже, відповідно до умов даного договору Виконавець ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» має право залучати до перевезення інших перевізників, чим пояснюється наявність в автотранспортній накладній CMR від 13.09.2023 року печатки фактичного перевізника, відмінного від Виконавця- ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч» .
З огляду на вищевказане, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та не вбачає будь-яких розбіжностей в поданих до митного оформлення товару позивачем документах, які стосуються перевезення товару та з наданих документів можливо встановити вартість перевезення.
Щодо посилань митного органу на те, що згідно п.3.2 Контракту поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, проте такі відомості відсутні.
Як вбачається з умов пункту 3.2 та пункту 3.3 контракту №7 від 30.06.2023 року поставка товару здійснюється партіями, що сформовані на підставі замовлень покупця та наявності товару на складі продавця. Замовлення вважається прийнятим, якщо продавець виставив покупцю інвойс.
Тобто, замовлення є документом, на підставі якого постачальник складає інвойс.
Так, до митного органу позивачем був наданий інвойс №5HXZ, складений на виконання умов контракту №7 від 30.06.2023 року (а.с.13-14).
Згідно з пунктами 2.1 - 2.2 контракту №7 від 30.06.2023 року всі ціни визначаються у інвойсах продавця і встановлюються у доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції. Загальна вартість контракту є ціна всіх товарів, погоджених сторонами у інвойсах протягом дії цього контракту.
Відповідний інвойс було надано декларантом, жодні інші замовлення чи пропозиції не підлягають документальному оформленню, оскільки це не передбачено Контрактом.
Щодо доводів митного органу в частині неподання декларантом запитуваних митним органом додаткових документів, то суд вказує про таке.
Як зазначалось вище, за приписами статей 53-54 МК України чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Також, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20.03.2020 року у справі №480/4423/18).
Твердження відповідача про необхідність надання декларантом виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ) є необґрунтованою та надмірною вимогою, оскільки за змістом картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вбачається надання митному органу усіх необхідних документів, які в своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість.
Згідно сталої практики Верховного Суду формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Судова колегія зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.
За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам Митного кодексу України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не спростовані митним органом, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька