П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/26649/24
Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,
повний текст судового рішення
складено 25.10.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурії О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги адвоката Кияшко О.О. в інтересах ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року по справі за позовом адвоката Кияшко О.О. в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
У серпні 2024 року адвокат Кияшко О.О. в інтересах ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (надалі - відповідач), в якому заявив наступні позовні вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, щодо не здійснення судді у відставці ОСОБА_1 , перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року згідно довідки про суддівську винагороду №12-23/113/2024, виданої Херсонським апеляційним судом 05.08.2024 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/13628/24 від 05.07.2024 року згідно поданої нею заяви від 06.08.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2024 року згідно довідки про суддівську винагороду №12-23/113/2024, виданої Херсонським апеляційним судом 05.08.2024 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/13629/24 від 05.07.2024 року від суддівської винагороди - яка складає 283118,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду №12-23/113/2024, яка видана Херсонським апеляційним судом. Позивач звернулась до відповідача із заявою від 06.08.2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року, до якої додала всі необхідні документи і до переліку яких у відповідача не виникло зауважень на час прийняття такої заяви. Проте, у відповіді від 21.08.2024 року за №7214-6706/П-02/08-2100/24 відповідач зазначив, що позивачем не дотримано порядок звернення щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно з вимогами Порядку №3-1, а тому заява позивача розглядалась відповідно до Закону України «Про звернення громадян», тобто перерахунок не було здійснено. Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 року позовні вимоги задоволені частково наступним чином:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.08.2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 06.08.2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та прийняти рішення відповідно до пункту 7 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, адвокат Кияшко О.О. в інтересах позивача подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення такої позовної вимоги.
Відповідач також подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення такої позовної вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 09.03.2017 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Позивач звернулась до відповідача із заявою від 06.08.2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду №12-23/113/2024 виданої Херсонським апеляційним судом.
Листом №7214- 6706/П-02/8-2100/24 від 21.08.2024 року відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що позивачем не дотримано порядок звернення щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно із вимогами Порядку №3-1, тому заява розглядалась відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці запропоновано звернутися із заявою до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України, або через вебпортал, або Портал Дія з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Позивач не погодилась з правомірністю такої відповіді звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з наступних узагальнених доводів та висновків:
- в матеріалах справи відсутнє рішення органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, що свідчить про те, що заява позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання є нерозглянутою;
- вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком №3-1, суд першої інстанції заначив, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника, а тому відповідач допустив протиправну бездіяльність та надмірний формалізм, відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, чим порушив права та інтереси позивача;
- розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих особою для призначення/перерахунку пенсії повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення, зокрема, рішенням про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, але в даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання і суперечить нормам законодавства.
В апеляційній скарзі позивача наведені доводи, суть яких зводиться до того, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року згідно довідки про суддівську винагороду №12-23/113/2024, виданої Херсонським апеляційним судом 05.08.2024 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/13628/24 від 05.07.2024 року, але відповідач своєю відповіддю від 21.08.2024 року №7214- 6706/П-02/8-2100/24 фактично порушив таке право позивача, а суд першої інстанції застосував такі способи захисту, які не відновлюють таке право, а надають відповідачу можливість і надалі порушувати право позивача на проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ зазначено, що заява позивача про перерахунок від 06.08.2024 року була подана у довільній формі без дотримання форми, передбаченої порядком 7-2 та без дотримання встановленої законодавством процедури, а тому відповідач правомірно надав позивачу лист-роз'яснення від 21.08.2024 року №7214-6706/П-02/8-2100/24, а тому жодних протиправних дій чи бездіяльності відповідачем не допущено. Також апелянт вказує на відсутність правових підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з 01.01.2024 року.
Надаючи оцінку доводам апелянтів та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як вже зазначено вище, звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено результатами розгляду відповідачем заяви позивача від 06.08.2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, які викладені в листі №7214-6706/П-02/8-2100/24 від 21.08.2024 року, згідно якого ГУ ПФУ не вирішило по суті питання про право позивача на такий перерахунок, а відмовила у вирішенні такого питання по суті виключно з причин недотримання позивачем процедури звернення з такою заявою.
Оцінюючи правомірність відмови листом ГУ ПФУ №7214-6706/П-02/8-2100/24 від 21.08.2024 року у вирішенні по суті заяви позивача від 06.08.2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, колегія суддів виходить з наступного обсягу нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Частиною 1 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина 4 статті 142 Закону №1402-VIII).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1 (зі змінами та доповненнями) затверджений Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого (надалі - Порядок №3-1).
Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку №3-1, заява про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (додаток 1) подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.
Заява про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання подається до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр), або вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал), або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Відповідно до п.1 розділу IV Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини 2 статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України. Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку (п.6 розділу IV Порядку №3-1).
Пунктом 1 розділу III Порядку №3-1 встановлено, що заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання реєструється в електронному журналі звернень органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання. Приймання, розгляд та опрацювання заяви та документів, необхідних для призначення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання, органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, здійснюється відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Пунктом 7 розділу IV Порядку №3-1 встановлено, що документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
До позовної заяви долучена копія заяви позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 06.08.2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 року.
Як вже заначено вище, форма заяви про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання передбачена у додатку 1 до Порядку №3-1.
Проаналізувавши зміст форми заяви про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання згідно додатку 1 до Порядку №3-1 та зміст поданої позивачем заяви від 06.08.2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів визначає, що заява позивача дійсно викладена на за формою, яка передбачена додатком 1 до Порядку №3-1, але заява позивача містить в собі всю необхідну інформацію, яка передбачена вказаним додатком, і яка надає органу пенсійного фонду можливість вирішити таку заяву по суті.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється або (1) на підставі списків, згідно яких відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку, або (2) за зверненням судді у відставці шляхом подання до пенсійного органу заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці, видану компетентним органом.
Оскільки позивач особисто звернулась до відповідача з письмовою заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, про що свідчить відповідний штамп ГУ ПФУ в Херсонській області на копії заяви позивача про перерахунок з датою надходження - 06.08.2024 року, і дана заява була прийнята органом пенсійного фонду і не була повернута, то виходячи з наведених вище положень пункт 6 розділу IV Порядку №3-1, згідно якого заява про перерахунок приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності всіх необхідних документів, слід дійти висновку, що на момент прийняття заяви позивача від 06.08.2024 року у ГУ ПФУ в Херсонській області не було зауважень щодо змісту та повноти пакету документів, якій був поданий позивачем для проведення перерахунку.
Виходячи з цього, на виконання пунктом 7 розділу IV Порядку №3-1 відповідач повинен був прийняти рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відмова ГУ ПФУ листом №7214-6706/П-02/8-2100/24 від 21.08.2024 року у вирішенні по суті заяви позивача від 06.08.2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді є неправомірною, про що також вірно зазначив і суд першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з обраними судом першої інстанції способами захисту та відновлення прав позивача у даному спорі, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.5 КАС України чітко визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Позивач звернулась до суду з даним позовом з метою захисту свого права на належний рівень соціального забезпечення як судді у відставці, яке, як встановлено вище, не було забезпечено органом пенсійного фонду шляхом своєчасного розгляду заяви позивача про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Отже, єдина мета звернення позивача до суду за даним позовом полягає в тому, щоб змусити відповідача, як орган, що призначає йому щомісячне довічне грошове утримання, здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року згідно довідки про суддівську винагороду №12-23/113/2024, виданої Херсонським апеляційним судом 05.08.2024 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/13628/24 від 05.07.2024 року.
Колегія суддів звертає увагу, що звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Тобто, правова зацікавленість позивача у даному спорі полягає не в забезпечені дотримання відповідачем законності самої процедури розгляду її заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, а в проведенні відповідачем такого перерахунку.
Застосування адміністративним судом такого способу захисту як, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вирішити по суті питання, щодо якого звернувся позивач, може мати місце в тих випадках, коли при вирішенні такого питання суб'єкт владних повноважень наділений дискреційними повноваженнями, що дозволяють йому на власний розсуд обирати з такого питання між двома чи більшою кількістю альтернативних рішень, кожне з яких буде правомірним.
Такий підхід закріплений в частині 4 ст.245 КАС України.
Однак у спірних правовідносинах відповідач не наділений такими повноваженнями, оскільки при наявності у позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року відповідач зобов'язаний такий перерахунок провести.
Вже у відзиві на позов відповідач чітко визначив свою позицію, що позивач не має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року. Аналогічну позицію відповідач виклав також і в апеляційній скарзі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що застосування судом першої інстанції такого способу захисту, як зобов'язання відповідача розглянути по суті заяву позивача про перерахунок від 06.08.2024 року відповідно до вимог Порядку №3-1, тобто дотриматися лише процедури розгляду такої заяви, не є ефективним і не призведе до реального захисту та відновлення тих прав та інтересів позивача, які є предметом захисту у цій справі, оскільки відповідач у цьому спорі взагалі заперечує право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року.
Виходячи з цього, обрання судом у цьому спорі належного та ефективного способу захисту залежить від того, чи має позивач право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні відповіді на дане питання не надав.
Надаючи відповідь на це питання, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та Законом України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною 1 статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону №1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону України №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до ч.ч.4-5 ст.142 Закону №1402-VI у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
З 30.09.2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон №1401-VIII).
Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1 - 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Водночас, статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Статтею 7 Законів України «Про державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2023 рік» та «Про державний бюджет України на 2024 рік», також встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні, в той час як прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 становить 3028 гривень.
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас Закони України «Про державний бюджет України…» за 2021-2024 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII.
Означені Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII (постанови від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі №360/503/21, від 02.06.2023 року у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 року у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 року у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 року у справі №240/2978/22).
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), на підставі статті 7 Закону №1982-IX та ст.7 Закону №2710-IX, є неправомірною.
Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII, тому норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.07.2023 року по справі №240/3795/22.
Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи.
А відтак, у зв'язку зі зміною розміру грошової винагороди судді з 01.01.2024 року, позивач правомірно отримала оновлену довідку Херсонського апеляційного суду №12-23/113/2024 від 05.08.2024 року про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 року, згідно якої станом на 01.01.2024 року суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 283118,00 грн..
Крім того, судова колегія зауважує, що право позивача на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці фактично встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 року у справі №420/13628/24, яке набрало законної сили.
Посилання пенсійного органу на відсутність у рішенні у справі №420/13628/24 жодних зобов'язань у його відношенні, колегія суддів відхиляє, оскільки наведене не впливає на визначене судом право ОСОБА_1 на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі оновленої довідки.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року згідно довідки про суддівську винагороду №12-23/113/2024, виданої Херсонським апеляційним судом 05.08.2024 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/13628/24 від 05.07.2024 року.
Відповідно, наявність у позивача такого права з урахуванням викладених вище висновків суду щодо належності поданої позивачем заяви від 06.08.2024 року про перерахунок довічного грошового утримання з 01.01.2024 року, покладає на відповідача обв'язок здійснити такий перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2024 року згідно довідки про суддівську винагороду №12-23/113/2024 виданої Херсонськім апеляційним судом 05.08.2024 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/13629/24 від 05.07.2024 року від суддівської винагороди, яка складає 283118,00 грн..
Вирішуючи питання про способи судового захисту, які підлягають застосуванню у даному спорі, колегія керується приписами пункту 2 розділу I та пункту 1 розділу IV Порядку №3-1, які містять наступні положення:
- заява про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (додаток 1) подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи;
- перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання;
- перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Відповідно до п.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 року №28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 21.12.2022 року №28-2) Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.09.2022 року у справі №9901/276/19 виклала правову позицію, згідно якої протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Враховуючи, що позивач з 09.03.2017 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області, то саме цей територіальний орган Пенсійного фонду України, як орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, і повинен забезпечити відновлення права позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року.
Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області порушило право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року, відмовивши листом №7214-6706/П-02/8-2100/24 від 21.08.2024 року у вирішенні по суті заяви позивача від 06.08.2024 року про проведення такого перерахунку, то в даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача щодо не здійснення такого перерахунку, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість позову в частині визнання протиправної бездіяльності відповідача.
Відповідно, належним та ефективним способом захисту та відновлення прав позивача у даному спорі має бути зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2024 року згідно довідки про суддівську винагороду №12-23/113/2024 виданої Херсонськім апеляційним судом 05.08.2024 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/13629/24 від 05.07.2024 року, від суддівської винагороди, яка складає 283118,00 грн..
Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, внаслідок невірного застосування норм матеріального права, з прийняттям по справі нової постанови про задоволення позовних вимог.
За таких обставин, апеляційна скарга адвоката Кияшко О.О. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Сплачені позивачем суми судового збору за подання позову (968,96 грн., що підтверджується квитанцією №4045-4304-7088-5062 від 22.08.2024 року) та апеляційної скарги підлягають (1453,44 грн., що підтверджується квитанцією №3076-0409-4632-9606 від 29.10.2024 року) підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Що стосується заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10000,00 грн. та в суді апеляційної інстанції в розмірі 6500,00 грн., то оцінка судом таких витрат здійснюється гідно положень статті 139 КАС України на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) з урахуванням таких критеріїв: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, згідно частин 6 та 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не подавав клопотань щодо зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу з обґрунтуваннями їх неспівмірності.
До матеріалів справи долучені докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги від 01.04.2024 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №323; ордер на надання правничої допомоги у Одеському окружному адміністративному суді серії ВТ №1047706 від 22.08.2024 року; детальний розрахунок надання послуг адвокатом; докази на підтвердження сплати авансу в розмірі 10000,00 грн. (квитанція банку та знімок екрану від 07.08.2024 року); ордер на надання правничої допомоги у П'ятому апеляційному адміністративному суді серії ВТ №1047695 від 29.10.2024 року; акт виконаних робіт від 29.10.2024 року; докази на підтвердження сплати авансу в розмірі 5000,00 грн. (квитанція банку від 15.10.2024 року та квитанція до прибуткового касового ордера №23-П від 28.10.2024 року).
Згідно детальному розрахунку надання послуг адвокатом, консультація та підготовка документів у паперовій формі, отримання довідки та подання до ГУ ПФУ - 1 година, вартість - 1000,00 грн. за годину; підготовка позовної заяви, збір доказів та подання до суду першої інстанції - 4 години, вартість - 2000,00 грн. одна година, усього 8000,00 грн.. Усього 9000,00 грн..
Згідно акту виконаних робіт від 29.10.2024 року, пошук у реєстрі судових рішень інформації щодо судової практики - 0,30 години, вартість - 1000,00 грн. одна година, усього 500,00 грн.; підготовка, формування матеріалів справи та подання апеляційної скарги - 2 години, 3000,00 грн. за годину, усього - 6000,00 грн.. Усього 6500,00 грн..
Отже, враховуючи надані представником позивача докази витрат на правничу допомогу та враховуючи категорію, складність справи, стандартність спірних правовідносин по яким є усталена практика, що підтверджується тим, що розгляд справи судом першої інстанції проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження, без необхідності надання додаткових доказів, колегія суддів вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 15500,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору та затраченого адвокатом часу.
Керуючись ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу адвоката Кияшко О.О. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, щодо не здійснення судді у відставці ОСОБА_1 , перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2024 року згідно довідки про суддівську винагороду №12-23/113/2024, виданої Херсонськім апеляційним судом 05 серпня 2024 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/13628/24 від 05 липня 2024 року згідно поданої нею заяви від 06 серпня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року згідно довідки про суддівську винагороду №12-23/113/2024 виданої Херсонськім апеляційним судом 05 серпня 2024 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/13629/24 від 05 липня 2024 року, від суддівської винагороди - яка складає 283118,00 грн..
Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 212995057) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15500 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп..
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька