П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/18865/24
Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,
повний текст судового рішення
складено 16.09.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
У червні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНН» (далі - позивач, ТОВ «ДАНН») звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару №UA500080/2024/000053/2 від 11.06.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500080/2024/000204 від 11.06.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що метою митного оформлення придбаного товару, позивачем було подано до митного органу митну декларацію та інші необхідні документи із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору. Проте, митний орган оформив картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає прийняті рішення митного органу протиправними та такими що підлягають скасуванню, оскільки винесені з порушенням положень Митного кодексу України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2024 року між ТОВ «Данн.» як покупцем та компанією Alltag und Geratetechnik GmbH (Швейцарія) як продавцем укладено договір поставки товару №AUG-00D/2. Сторонами погоджено поставку товару на територію України згідно специфікації №38120 від 30.05.2024 року до Договору.
Декларант позивача здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією 24UA500080007006U5, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ.
Проте відповідачем прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2024/000053/2 від 11.06.2024 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:
1) згідно п.3.1 та п.3.2 зовнішньоекономічного контракту асортимент та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях. Водночас, в комерційному інвойсі і специфікації до контракту відсутня інформація щодо торгівельної марки, виробника, моделей та артикулів, що може вплинути на вартість товару та не дає можливості ідентифікувати товар з заявленою поставкою;
2) у пакувальному листі відсутнє посилання на інвойс чи специфікацію, що викликає сумніви щодо його відповідності поданим комерційним документам.
Враховуючи вищезазначене, відповідно до п.3 ст.53 МК України декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прайс-листи продавця; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
На вимогу митниці позивачем були надані прайс б/н від 29.05.2024 року, експертне дослідження №375/24 від 10.06.2024 року, експортна декларація №310120240424845780 від 24.04.2024 року і комерційна пропозиція продавця.
Однак, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості №№UA500080/2024/000053/2 від 11.06.2024 року.
В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що в прайс-листі продавця від 29.05.2024 року б/н та в комерційній пропозиції, відсутня інформація щодо моделей та артикулів, якості (матеріал виготовлення), торгівельної марки та виробника товару, і умови поставки в якому EXW - не відповідають умовам поставки - CPT в наданій копії митної декларації країни відправлення від 24.04.2024 року №310120240424845780; експертне дослідження від 10.06.2024 №375/24, у висновку якого зазначене посилання на скрін з інтернет сайту з ринковими цінами на товар без зазначення якісних характеристик і торгівельної марки за пропозиціями інших виробників.
Відповідач в рішенні вказав, що згадані вище обставини не дають можливості ідентифікувати додатково надані декларантом документи як такі, що відповідають заявленій до митного оформлення партії товару.
Як зазначив відповідач в оскаржуваному рішенні, за результатами проведеної шляхом обміну електронними повідомленнями консультації між митним органом і декларантом, згідно ч.6 ст.54 МК України та ч.2 ст.58 МК України заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок виявлених розбіжностей та не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена митним органом згідно з положеннями статей: 59 МК України - у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами; 60 МКУ - у митного органу немає документально підтвердженої інформації щодо якості товару з заявленою торгівельною маркою, що унеможливлює його порівняння з раніше заявленими торговими марками та репутацією цих товарів на ринку; 62, 63 МК України - у митного органу відсутня інформація, необхідна для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 11.06.2024 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2024/0000204.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст.53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.
Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Так, як зазначено вище, однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів стала відсутність в комерційних документах до контракту інформації щодо торгівельної марки, виробника, моделей та артикулів, що, на думку відповідача, може вплинути на вартість товару та не дає можливості ідентифікувати товар з заявленою поставкою.
З цього приводу необхідно зазначити наступне.
Як вже було встановлено вище, відповідно до п.п.3.1-3.2 Договору сторони погоджують та визначають обсяги та асортимент товару у специфікаціях, права та обов'язки покупця і продавця щодо кількості товару зазначаються у специфікації.
Відповідно до Специфікації №38120 до Договору, підписаної 01.02.2024 року, сторонами договору узгоджено поставку товару:
- драйвер для світильника - 100 штук, за ціною 0,24 дол. США, всього 24,00 дол. США;
- бра світлодіодне - 630 штук, за ціною 0,76 дол. США, всього 278,80 дол.США;
- люстра світлодіодна - 5209 штук, за ціною 4,42 дол.США, всього 23023,78 дол.США;
- люстра - 120 штук, за ціною 5,55 дол.США, всього 666,00 дол.США.
Всього за специфікацією на суму 24192,58 дол. США. (п.1 специфікації).
Отже, з наведеного слідує, що специфікація складена у відповідності до умов Договору та містить ту інформацію, яка передбачена умовами Договору, а саме: обсяг та асортимент товару.
Щодо конкретної характеристики придбаного товару, матеріалами справи підтверджено, що у пункті 31 митної декларації №24UA500080007006U5 міститься інформація про виробника та торгову марку товару.
Такі обставини спростовують вище зазначену підставу для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Також є безпідставними твердження митниці щодо відсутності специфікації, адже як слідує з матеріалів позову специфікація №38120 до Договору поставки, підписана 01.02.2024 року надавалась до митного оформлення, та як вже зазначено вище, складена у відповідності до умов Договору та містить ту інформацію, яка передбачена умовами Договору.
Крім цього колегія суддів не погоджується з твердженнями митного органу, що у пакувальному листі відсутнє посилання на інвойс чи специфікацію, що викликає сумніви щодо його відповідності поданим комерційним документам, оскільки законодавством не встановлено вимог до оформлення пакувального листа (є документом довільної форми). Пакувальний лист - це документ, у якому відображаються всі види й сорти товару, наявного в кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного сорту (число одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця).
Пакувальний лист №112/05/2024 від 30.05.2024 року дійсно не містить посилання на інвойс чи специфікацію, однак у ньому зазначено номер Договору, на підставі якого здійснюється поставка, номер контейнеру, що відповідає номеру, зазначеному в автотранспортній накладній №38120 від 06.06.2024 року та коносаменту №ZIMUSHH31230776 від 24.04.2024 року, а також наведено перелік товарів, який відповідає інвойсу та специфікації.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що досліджуючи наведені документи в сукупності можливо встановити відповідність та відношення пакувального листа №112/05/2024 від 30.05.2024 року до поданих декларантом комерційних документів.
Також відповідач в оскаржуваному рішенні посилається на те, що в прайс-листі продавця від 29.05.2024 року б/н, відсутня інформація щодо моделей та артикулів, якості (матеріал виготовлення), торгівельної марки та виробника товару, і умови поставки в якому EXW - не відповідають умовам поставки - CPT в наданій копії митної декларації країни відправлення від 24.04.2024 №310120240424845780.
З цього приводу судова колегія зауважує, що прайс-лист не є основним документом відповідно до ч.2 ст.53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів. Прайс-лист уявляє собою довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Та крім цього, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.
Таким чином, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Також необхідно зазначити, що Верховний Суд в постанові від 25.06.2020 року по справі №П/811/687/16 зауважив, що прайс-лист не є обов'язковим документом, що передбачений частиною 2 статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.
У постанові від 24.01.2019 року по справі №826/2277/16 Верховний Суд вказав, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.
Таким чином, вищевказані зауваження відповідача стосовно форми та змісту прайс-листа є безпідставними, оскільки враховуючи наведене, можна дійти висновку, що зміст та форма прайс-листа не впливають на визначення митної вартості товару.
Також враховуючи наведене, колегія суддів не приймає і доводи відповідача щодо відсутності у комерційній пропозиції дати та зазначення умов поставки EXW Китай, а також посилання на скріншоти з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар з зазначенням іншої торговельної марки в експертному дослідженні від 10.06.2024 року №375/24.
Так, слід зазначити, що комерційна пропозиція - це документ довільної форми продавця інформаційного характеру, який не може слугувати підставою для коригування митної вартості та в розумінні ч.2 ст.53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Також колегія суддів зазначає, що відповідачем не пояснено яким чином використання скріншотів з інтернет-сайтів з ринковими цінами на товар в експертному досліджені від 10.06.2024 року №375/24 впливає на ціну поставленого товару або ускладнює ідентифікацію товару, враховуючи те, що дослідження проведено відносно товару та документів на нього, який було фактично імпортовано і документи на який надано до митного органу.
Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, згідно з положеннями МК України є додатковим документом, який надаватиметься на вимогу митного органу, у разі якщо документи зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто можна зробити висновок, що визначальними при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів є документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, а висновок експерта в будь-якому разі носитиме інформаційний характер, оскільки є джерелом інформації, та враховуючи, що всі документи мають інформаційний характер, відповідачем не зазначено об'єктивних підстав, за яких саме надані позивачем висновки не могли бути прийняті до уваги під час перевірки правильності визначення митної вартості.
Крім цього, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином, вказані обставини вплинули на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 25.08.2023 року по справі №826/3098/16 дійшов висновку, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що подаються декларантом на вимогу митного органу у випадку виникнення сумнівів у правильності задекларованої митної вартості товарів, однак сама по собі наявність або відсутність таких висновків чи інформації не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів за умови подання декларантом усіх наявних та підтверджуючих заявлену митну вартість документів, визначених частиною 2 ст.53 МК України.
Також колегія суддів, стосовно витребування митним органом додаткових документів, вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 року у справі №804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій постанові Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
З цього приводу колегія суддів зазначила, що якщо позивачем надані документи, які підтверджують митну вартість товару, що заявлена у митній декларації, вимога щодо надання додаткових документів і посилання на ненадання таких документів, як на підставу для відмови у митному оформленні товару, за заявленою позивачем митною вартістю, є безпідставними.
Також необхідно зазначити, що відомості, які містяться в ЄАІС Держмитслужби, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Разом з тим, Верховним Судом сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (Постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Враховуючи наведені висновки та обставини справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що декларантом до митного органу подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість імпортованого товару визначену за ціною договору.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих до митниці документів було достатньо для прийняття рішення про розмитнення товару за ціною Договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.
Враховуючи все наведене, колегія суддів робить висновок, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, та безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2024/000053/2 від 11.06.2024 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2024/000204 є протиправним та підлягають скасуванню.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька