П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/14438/23
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
Дата і місце ухвалення 30.04.2024 р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Градовського Ю.М.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 431 355,07 грн.,-
У листопаді 2023 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просив суд про стягнення з відповідача податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в сумі 431355,07 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 позов Головного управління ДПС у Миколаївській до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Держави, а саме до місцевого бюджету, податковий борг у сумі 431355, 07 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було повідомлено відповідача про розгляд даної справи, при цьому вказані порушення процесуального законодавства призвели до того, що суд не мав можливості об'єктивно розглянути справу та прийняти обґрунтоване та законне рішення. Апелянт також зазначає, що у травні 2022 року зверталась до ОДПІ м. Очакова про відстрочення податкового боргу, додавши розпорядження коменданта оборони м. Очакова від 29.05.2022 року №8 «Про забезпечення надійної охорони та оборони м. Очаків, збереження життя та здоров'я населення», яким було фактично заборонено діяльність бізнесу. Апелянт звертає увагу, що Законом України №3050-ІХ від 11 квітня 2023 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», звільнено від сплати ряду податків тих платників, майно яких знаходиться на територіях, що відносяться до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції №309 від 22.12.2022р., до яких відноситься і відповідач.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно картки особового рахунку платника податків за відповідачем рахується податкова заборгованість в сумі 431355,07 грн., яка складається з податкового повідомлення - рішення (форма 'Ф') №557308-2407-1423 від 05.08.2021 року, за період 2021 року, строк сплати 29.10.2021 року, у сумі 66 042,50 грн, сплачено відповідачем 26 000,00 грн., сума залишку 40 042,50 грн.; податкового повідомлення - рішення (форма 'Ф') № 17613-2411-1423 від 30.12.2022 року, за період 2022 року, строк сплати 27.08.2023, у сумі 94 494,08 грн.; податкового повідомлення - рішення (форма 'Ф') №17611-2411-1423 від 30.12.2022 року, за період 2022 року, строк сплати 27.08.2023 року, у сумі 87 511,76 грн; податкового повідомлення - рішення (форма 'Ф') № 108500-2411-1423 від 26.05.2023, за період 2023 року, строк сплати 18.09.2023 року, у сумі 100 638,53 грн, податкового повідомлення - рішення (форма 'Ф') № 108510-2411-1423 від 26.05.2023 року, за період 2023 року, строк сплати 18.09.2023, у сумі 108 668, 20 грн.
Вказана заборгованість утворилася в результаті не сплати донарахованих ГУ ДПС у Миколаївській області сум грошового зобов'язання та підтверджується карткою особового рахунку та податковими повідомленнями-рішеннями. Загальна сума боргу становить 431 355,07 грн.
Вважаючи заборгованість узгодженою та такою, що підлягає стягненню в судовому порядку, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку та надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Положеннями ч.3, 6 ст. 171 КАС України встановлено, що якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно вимог ст. 174 КАС України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів (крім випадків, якщо позивачем є суб'єкт владних повноважень, а також якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет).
Необхідно зазначити, що будь-яких доказів на підтвердження факту обізнаності відповідача про відкриття провадження по справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області матеріали справи не містять.
Так, відповідно до копії паспорта відповідача, наданого до суду апеляційної інстанції, з березня 1997 року по вересень 2005 року ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . З квітня 2007 року і по теперішній час ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Натомість, як позовна заява, так і поштова кореспонденція направлялись позивачу за адресою: АДРЕСА_3 , яка не є зареєстрованим місцем проживання (перебування) відповідача.
Більш того, проігнорувавши вимоги ч.3, 6 ст. 171 КАС України, суд першої інстанції не з'ясував вірної адреси відповідача, внаслідок чого допустив порушення норм процесуального права.
Таким чином, суд першої інстанції порушив право відповідача на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати суду докази та навести доводи, чим порушив вимоги статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Наведені положення процесуального закону, обставини справи щодо неналежного повідомлення відповідача про факт розгляду справи свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що за частиною третьою статті 317 КАС України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.
Разом з тим, щодо суті спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 14.1.137 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу.
У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Правовими положенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України.
Згідно пунктів 58.1, 58.2, 58.3 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 42.2. статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Також, податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПК України).
Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що ані податкове повідомлення-рішення, ані податкова вимога не направлялися ГУ ДПС у Миколаївській області за місцем проживання/реєстрації ОСОБА_1 .
Так, матеріалами справи встановлено, що податкові повідомлення-рішення, а також податкова вимога направлялись відповідачеві за наступною адресою: АДРЕСА_4 .
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, з квітня 2007 року і по теперішній час ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, щодо реєстрації відповідача за адресою, за якою направлялись податкові повідомлення-рішення та податкова вимога або ж доказів звернення її до податкового органу із заявою про зміну даних, які вносяться до облікової картки у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Колегія суддів вважає, що оскільки позивач є територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, у якому, серед іншого, фіксується місце проживання фізичних осіб - платників податків, не отримання ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення сталося через помилку допущену контролюючим органом, а тому, вказане повідомлення-рішення вважається таким, що не вручене платнику податків.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для надсилання податкової вимоги у порядку пункту 59.1 статті 59 ПК України та стягнення податкового боргу згідно з положеннями пункту 87.11 статті 87 ПК України, оскільки внаслідок того, що відповідачем не отримано податкові повідомлення-рішення, сума заявленої до стягнення заборгованості не набула характеру узгодженого податкового зобов'язання.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 431355,07 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 19.12.2024 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька