П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/3090/24
Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2024р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 про зарахування до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності від 2 жовтня 2023р.;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності від 2 жовтня 2023р. та прийняти рішення про зарахування або про відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності з 19 січня 1998р. по 21 січня 2005р..
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 25.10.2008р. отримує пенсію за віком відповідно до приписів ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
2.10.2023р. позивачка звернулась із заявою до ГУ ПФУ в Одеській області, у якій просила зарахувати до її стажу період провадження підприємницької діяльності з 19.01.1998р. по 21.01.2005р. та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням вищевказаного стажу.
Однак, листом від 20.11.2023р. за №38118-34596/М-02/8-1500/23 пенсійний орган повідомив, що до страхового стажу не зарахований період введення підприємницької діяльності з 26.01.1998р. по 30.06.2000р., оскільки згідно із довідкою від 5.02.2009р. №2163/07 страхові внески не сплачувались, та з 2005 рік - відсутні дані в системі персоніфікованого обліку. Крім того, зазначено, що період ведення підприємницької діяльності з 1.07.2000р. по 31.12.2003р. можливо зарахувати до страхового стажу на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку, або патенту про сплату фіксованого розміру, або довідки про сплату страхових внесків.
Позивачка вважаючи, що пенсійним органом порушено порядок розгляду заяв, у зв'язку з чим не прийнято відповідного рішення про зарахування або про відмову у зарахуванні спірних періодів роботи, звернулася до суду з цим позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 про зарахування до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності від 2 жовтня 2023р..
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності від 2 жовтня 2023р. та прийняти рішення про зарахування або про відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності з 19 січня 1998р. по 21 січня 2005р..
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,2грн..
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою до заяви про зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності та перерахунок пенсії з урахуванням цього страхового стажу було додано низку документів, передбачених наведеними нормативними актами, які підтверджують, зокрема, реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця з 26.01.1998р. по 21.01.2005р., сплату позивачем як підприємцем фіксованого податку. Однак, відповідач всупереч приписам ч.5 ст.45 Закону №1058-IV не розглянув заяву позивачки від 2.10.2023р. належним чином та не прийняв за цією заявою обґрунтованого рішення.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що з 25.10.2008р. позивачка отримує пенсію за віком згідно із ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
2.10.2023р. ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про зарахування до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності та здійснення перерахунку пенсії з урахування зарахованого стажу (а.с.12-13).
Листом Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області №38118-34596/M-02/8-1500/23 від 20.11.2023р. повідомлено позивачку, що до страхового стажу не зарахований період ведення підприємницької діяльності з 26.01.1998р. по 30.06.2000р., оскільки згідно із довідкою від 5.02.2009р. №2163/07 страхові внески не сплачувались, та за 2005 рік відсутні дані в системі персоніфікованого обліку. Отже, період ведення підприємницької діяльності з 1.07.2000р. по 31.12.2003р. можливо зарахувати до страхового стажу на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку, або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про сплату страхових внесків (а.с.30-31).
Вважаючи таку бездіяльність пенсійного органу, яка полягає у не наданні оцінки поданій заяві та додаткам до неї, не прийнятті відповідного рішення про зарахування або про відмову в зарахуванні до страхового стажу періодів підприємницької діяльності з 19.01.1998р. по 21.01.1995р., позивачка звернулася до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Статтею 1 Закону України від 9 липня 2003р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
На підставі ст.20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з ч.1 ст.21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Абзацом 5 ч.5 ст.21 Закону №1058-IV визначено, що відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Згідно з п.1 ч.2 ст.22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду;
обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.
На підставі ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з п.п.1 п.3-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено,
періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1) встановлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 1 січня 2004р. можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004р., в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патенту, або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Статтею 44 Закону №1058-ІV передбачено порядок призначення (перерахунку) пенсії.
Так, в редакції статті, що діяла на момент звернення позивачки до пенсійного органу, передбачено частиною 1, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до п.1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший - подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Пунктом 4.1 розділу IV Порядку передбачено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2 Порядку).
Відповідно до п. 4.3. Порядку рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати (п. 4.7. Порядку).
Як вбачається з матеріалів справи, у своїй заяві позивачка просила зарахувати до її страхового стажу періоди провадження підприємницької діяльності з 19.01.1998р. по 21.01.2005р..
При цьому, до заяви ОСОБА_1 додала копії наступних документів: паспорт, картку платника податків, Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 від 26.01.1998р., Довідку ДПІ у Приморському районі ДПАУ за №143 від 25.01.2007р., лист ГУ ДПС в Одеській області за №34149/6/15-32-24-07-10 від 21.07.2023р., Довідку відділу документального та інформативного забезпечення управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради за №1630-23 від 17.10.2023р., лист відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради за №з-314-23 від 17.10.2023р., лист Спеціалізованої ДПІ у Приморському районі м.Одеси за №289/17-0112/1965515465 від 2.06.2005р., повідомлення про внесення до ЄДРЮОФОП запису щодо припинення підприємницької діяльності (а.с.11-13).
Направлення даної заяви з додатками підтверджується накладною АТ «Укрпошта» за №6505811193298, описом вкладення до поштового відправлення №6505811193298 та фіскальним чеком від 2.11.2023р. (а.с.28-29).
Водночас, пенсійним органом за результатами розгляду не прийнято рішення про зарахування до страхового стажу позивачки спірного періоду провадження підприємницької діяльності та, відповідно, перерахунку пенсії або про відмову в зарахуванні до страхового стажу періодів підприємницької діяльності.
Судова колегія зауважує, що зміст заяви позивачки від 2.10.2023р. очевидно дає змогу оцінити намір заявниці.
Разом з тим, відповідач листом за №38118-34596/M-02/8-1500/23 від 20.11.2023р. повідомив позивачку, що до страхового стажу не зарахований період ведення підприємницької діяльності з 26.01.1998р. по 30.06.2000р., оскільки згідно із довідкою від 5.02.2009р. №2163/07 страхові внески не сплачувались, та за 2005 рік відсутні дані в системі персоніфікованого обліку. Отже, період ведення підприємницької діяльності з 1.07.2000р. по 31.12.2003р. можливо зарахувати до страхового стажу на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку, або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про сплату страхових внесків.
Отже, оскільки заяву ОСОБА_1 від 2.10.2023р. не було розглянуто відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем не прийнято рішення про зарахування до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності або про відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності з 19 січня 1998р. по 21 січня 2005р., тому наявні підстави для визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 про зарахування до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності від 2 жовтня 2023р. та зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності від 2 жовтня 2023р. та прийняти рішення про зарахування або про відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності з 19 січня 1998р. по 21 січня 2005р..
Щодо посилань пенсійного органу на те, що позивачка не зверталася до Головного управління із заявою в розумінні Закону №1058-ІV, оскільки така заява була направлена до ПФУ з електронним зверненням від 2.10.2023р. в порядку ЗУ «Про звернення громадян», то судова колегія зазначає, що такі доводи апелянта є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в матеріалах даної справи містяться докази направлення позивачкою заяви разом із відповідними додатками засобами поштового зв'язку на адресу ГУ ПФУ в Одеській області.
Крім того, копія пенсійної справи позивачки за №951050832760, яка наявна у матеріалах справи, також не містить доказів про електронне звернення ОСОБА_1 від 2.10.2023р. в порядку ЗУ «Про звернення громадян».
Отже, вищевикладене свідчить про довільне трактування пенсійним фондом фактичних обставин справи і норм матеріального права.
Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 13.02.2020р. у справі №520/3571/17, то колегія суддів зазначає, що у справі №520/3571/17 спірним питанням було порушення відповідачем вимог ЗУ «Про звернення громадян» і позивач фактично не погоджувався зі змістом наданої відповіді.
Відтак, обставини у справі №520/3571/17 та справі, що розглядається, не є подібними.
Отже, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для задоволення позовних вимог.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко