Справа № 496/4270/24
Провадження № 1-кп/496/511/24
10 грудня 2024 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілої - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акту прокурору за матеріалами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
В провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває вказане вище кримінальне провадження.
Під час проведення підготовчого судового засідання від захисника обвинуваченого надійшло клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, у якому вона посилається щодо невідповідності обвинувального акту статусу офіційного документу згідно з ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем. Затвердження прокурором обвинувального акту щодо обвинувачених та не скріплення його печаткою є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу. Підставою повернення обвинувального акта, зокрема, недотримання п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, коли в обвинувальному акті не повністю викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, а також відсутній такий елемент, як формулювання обвинувачення. Замість цього обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що є недопустимим. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.
Формуючи підозру, а потім складаючи обвинувальний акт, слідчий за погодженням процесуального керівника, фактичні обставини справи не виклав, а саме те, що 25.04.2024 року о 10.00 годині на розі вулиць Маякська дорога та Б.Хмельницького у с. Великий Дальник сталася дорожньо-транспортна пригода, на місце якої прибули інспектор ВРПП ОРУП-2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Прибувши на місце пригоди, один з інспекторів перекрив напрямок руху автомобілів з с. Маяки в сторону Одеси, з іншої сторони рух транспорту перекритий не був, таким чином було допущено Інструкцію з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби, а саме не була забезпечена безпека дорожнього руху, по що свідчить рапорт інспектора ДПС. В момент, коли з проїзної частини автодороги Одеса-Маяки стягували пошкоджений у попередній дорожній пригод автомобіль, інспектор ДПС ОСОБА_10 , з врахуванням, що горів червоний сигнал світлофора, дав рукою вказівку водієві автомобіля під керуванням ОСОБА_7 , який зупинився перед в'їздом на перехрестя автодороги Маякська дорога по вул. Б.Хмельницького, продовжити рух та перетнути автодорогу, щоб звільнити дорогу по вул. Б.Хмельницького та не заважати стягнути з автодороги Маякська дорога пошкоджений автомобіль у першій дорожньо-транспортній пригоді. Доказами цих фактичних обставин події є відомості з камер відео нагляду. ОСОБА_7 , згідно вимог Правил дорожнього руху, був зобов'язаний виконати вимоги інспектора патрульної поліції, тому почав перетинати перехрестя доріг, тим більше в полі його зору знаходилась колона автомобілів, яка рухалась з с. Маяки по напрямку до м. Одеси і рух якої інспектором ДПС був призупинений до того часу, коли проїзджу частину буде звільнена від пошкоджених автомобілів. Таким чином інспектором ДПС не було забезпечення безпечного й безперебійного руху транспортних засобів, що призвело до тяжких наслідків, а саме при перетині перехрестя Маякська дорога вул. Б.Хмельницького відбулось зіткнення автомобіля Mersedes Sprinter під керуванням ОСОБА_11 з автопоїздом у складі тягача марки «Renault Magnym», яким керував водій Ручка, внаслідок чого пасажир автомобіля автопоїздом у отримав тяжкі тілесні ушкодження. Слідчим не надана правова кваліфікація дій водія автопоїзда у складі тягача марки «Renault Magnym», Ручка, який в населеному пункті с. Великий Дальник, не зважаючи на попереджувальний знак швидкості руху у населеному пункті 40 км, встановлений на автодорозі перед вказаним населеним пунктом, перевищив скорість руху на 30 км, їхав зі швидкістю приблизно 70 км на годину, в результаті чого і відбулось зіткнення з автомобілем Mersedes Sprinter під керуванням ОСОБА_12 . Швидкість руху в цьому населеному пункті встановлена 40 км, що підтверджується схемою дорожнього руху, отриманою з Автодору. При проведенні комп'ютерно технічної та автомеханічної експертизи обставин зіткнення автомобілів «Mersedes Sprinter» та «Renault Magnym» слідчим були надані експертам недостовірні дані про обмеження швидкості руху у населеному пункті Великий Дальник, а саме, що рух в населеному пункті обмежений до 40 км на годину, а не 50 км на годину, що послужило недостовірному висновку про можливість уникнути зіткнення автомобілів при умові, коли б водій автомобіля «Renault Magnym» рухався зі швидкістю 40, а не 70 км на годину. Тому захисник зазначає, що в обвинувальному акті не викладені усі фактичні обставини дорожньої транспортної пригоди, що є грубим порушенням вимог діючого КПК України, на підставі чого вказаний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, на чому також наполягав обвинувачений у підготовчому судовому засіданні.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні заперечував проти заявленого клопотання захисника та вважав, що відсутні підстави для повернення обвинувального акту, формулювання обвинувачення відповідає вимогам закону з дотриманням положень ст.. 291 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні потерпіла та її представник залишили вирішення питання про повернення обвинувального акту прокурору на розсуд суду.
Заслухавши думку сторін по справі, вивчивши матеріали справи, дослідивши клопотання захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акту, суд приходить до наступного.
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього кодексу.
На підставі п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що закріплено статтею 8 КПК України.
Частиною 5 ст. 9 КПК України встановлено, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що не розглядає помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо тільки такі помилки не порушили права та свободи, що охороняються Конвенцією коли, як виняток, можна стверджувати, що помилки становлять несумісну зі статтею 6 Конвенції «несправедливість».
Статтею 13 Європейської конвенції з прав людини передбачено право особи на ефективний засіб правового захисту в разі порушення його прав, також і в тому разі, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Вимоги до обвинувального акту викладені у ст. 291 КПК України, отже обвинувальний акт може бути повернутим прокурору лише з мотивів його невідповідності вимогам вказаної статті.
Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Інших вимог до обвинувального акта, ніж перелічені вище, чинний КПК України не передбачає.
Дослідивши зміст обвинувального акту у кримінальному провадженні, клопотання захисника, суд приходить до висновку, що окремі недоліки з перелічених у клопотанні знаходять своє підтвердження у підготовчому судовому засіданні.
На підставі п.п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Суд погоджується з твердженням захисника обвинуваченого, що зазначені норми закону органом досудового розслідування не дотримані, оскільки в обвинувальному акті по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, різняться та не узгоджуються між собою такі відомості, як в обвинувальному акті не повністю викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, крім того, формулюючи підозру та складаючи обвинувальний акт, слідчий за погодженням процесуального керівника, не повністю виклав обставини справи дорожньо-транспортної пригоди, що має суттєво значення для повного та всебічного розгляду справи, про що також свідчить досліджений у підготовчому судовому засіданні відеодоказ щодо подій ДТП, що інкримінується обвинуваченому. Вказаний відеодоказ був досліджений судом у підготовчому судовому засіданні з урахуванням думки учасників даної справи, з метою пересвідчитися щодо повноти формулювання обвинувачення, що було викладено у обвинувальному акті.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, недоліки якого унеможливлюють призначення судового розгляду, на чому також наполягав обвинувачений та його захисник.
На переконання суду, обвинувальний акт в цій частині має узгоджуватись між собою та не містити суперечностей. При цьому виявлені суперечності не можуть бути усунені на стадії підготовчого судового засідання та під час судового розгляду даного кримінального провадження.
Статтею 314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних чи інших помилок, а також внесення якихось додаткових відомостей до обвинувального акта чи реєстру після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні. Законом також не передбачено поділу недоліків обвинувального акту чи реєстру на суттєві та не суттєві, чи такі, що перешкоджають або не перешкоджають розгляду справи по суті. Статтею 291 КПК України чітко передбачено категоричний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт. Статтею 109 КПК України чітко передбачено категоричний перелік відомостей, які має містити реєстр матеріалів досудового розслідування. Виключень щодо можливості визнання несуттєвими недотримання прокурором чи слідчим будь-якої з вказаних вимог, законом не передбачено.
Таким чином, дослідивши всі представлені до суду дані та надавши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимозі, встановленій п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору - задовольнити.
Обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12024162250000294 від 25.04.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повернути прокурору для усунення недоліків вказаних в мотивувальний частині ухвали суду.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1
З урахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, тому з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту ухвали суду, яке було виготовлено 17 грудня 2024 року.