(заочне)
20 грудня 2024 рокуСправа № 495/4609/24
Номер провадження 2/495/2824/2024
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Шевчук Ю.В.,
за участю секретаря Бучка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , про встановлення факту не проживання спадкодавця зі спадкоємцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , в якому просить встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент і в день смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно не проживав за адресою: АДРЕСА_1 , більше восьми років, та визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
Позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , про що Виконавчим комітетом Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 25 листопада 2021 року було складено відповідний актовий запис №94 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .
За фактом смерті Державним нотаріусом другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеській області було відкрито спадкову справу №304/2021.
З метою встановлення місця відкриття спадщини та спадкоємців, які прийняли спадщину, шляхом постійного проживання із спадкодавцем, на час відкриття спадщини, нотаріусу було надано довідку від 25.11.2021 за №94 видану Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області відповідно до приписів ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Крім того, було надано довідку оформлену на підставі домової книги на будинок АДРЕСА_1 .
Як вбачається з домової книги на житловий будинок, що на день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 разом з померлим були зареєстровані: дружина, ОСОБА_1 ; син, ОСОБА_2 ; син, ОСОБА_3 .
Разом з померлим за вказаною адресою був зареєстрований, але понад 8 років, фактично не проживав, син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У зв'язку із реєстрацією Відповідача разом із померлим, відповідно до приписів ч. 3 ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_2 згідно чинного законодавства вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька. ОСОБА_2 8 років тому поїхав до російської федерації і там постійно проживає.
Згідно відповіді Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області від 03.04.2022 за №63/4254, ОСОБА_2 у 2013 році перетнув державний кордон України і надати більш свіжу інформацію відносно Відповідача не має можливості у зв'язку із тим, що інформація в базах даних зберігається лише 5 років. Отже, ОСОБА_2 з 2013 року не повертався до України та знов державний кордон не перетинав.
Додатково актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 03.02.2022 складений депутатом сільської ради Морозовим I.O., підтверджується той факт, що ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_4 не проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
На момент смерті чоловіка ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 проживала лише із сином ОСОБА_3 .
У зв?язку із повномаштабним вторгненням російської федерації на територію України, будь-які дипломатичні, поштові, телефонні зв'язку між російською федерацією та Україною розірвано. На території України, в тому числі в нотаріаті, не приймаються будь-які документи, які були оформлені або надіслані з території російської федерації.
До моменту звернення до суду із даним позовом ОСОБА_1 чекала 3 роки з моменту відкриття спадкової справи, чекала на повернення сина для того, що оформити спадщину, але ОСОБА_2 так і не зміг приїхати.
ОСОБА_2 позбавлений можливості прийняти спадщину або відмовитись від спадщини, яка відкрилась після смерті батька, на користь своєї матері ОСОБА_1 . Враховуючи ситуацію сьогодні, ОСОБА_2 позбавлений можливості оформити та направити до України нотаріальну заяву про відмову від спадщини на користь матері ОСОБА_1 .
У зв'язку із чинним законодавством щодо фактичного прийняття частки після смерті батька, ОСОБА_2 позбавлений можливості приїхати до України та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого батька.
Позивачу державний нотаріус не відмовляв їй у видачі свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка на її частину. Натомість, Позивачка не має можливості оформити ту частину спадщини від якої не міг відмовитись її син ОСОБА_2 , так як постійно проживає за межами території України.
Інший син ОСОБА_3 відмовився у нотаріальному порядку від своєї частини спадщини, яка відкрилась після смерті батька, на користь матері ОСОБА_1 .
До складу спадщини, яка відкрилась після смерті чоловіка ОСОБА_4 входить земельна ділянка за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Даний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.10.2004 року зареєстрований в реєстрі за №4161.
Тому позивачка, для захисту свого права на оформлення спадщини після смерті свого чоловіка, змушена звернутися до суду для встановлення факту непроживання відповідача ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що для нотаріального оформлення спадщини буде визнанням його таким, що не прийняв спадщину.
Рух справи у суді
23 травня 2024 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
23 липня 2024 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.
23 липня 2024 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області витребувано докази у справі.
14 жовтня 2024 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області витребувано докази у справі.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бондаренко Г.Є. у судове засідання не з'явилась, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення поштових повідомлень, які повернуті до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання, та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки суду невідомі, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.
В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої та другої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Як визначено частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи, що відповідач, належно повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, не прибуває на виклики у судові засідання, про причини неявки суду не відомі; правом подачі відзиву не скористався; позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив розгляд справи здійснювати у заочному порядку на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Як вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , про що Виконавчим комітетом Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 25 листопада 2021 року було складено відповідний актовий запис №94 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ./а.с.11/
За фактом смерті Державним нотаріусом другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеській області було відкрито спадкову справу №/304/2021./а.с.39-45/
З метою встановлення місця відкриття спадщини та спадкоємців, які прийняли спадщину, шляхом постійного проживання із спадкодавцем, на час відкриття спадщини, нотаріусу було надано довідку від 25.11.2021 за №94 видану Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області відповідно до приписів ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Крім того, було надано довідку оформлену на підставі домової книги на будинок АДРЕСА_1 .
Як вбачається з домової книги на житловий будинок, що на день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 разом з померлим були зареєстровані: дружина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 ; син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ; син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 ./а.с.14-15/
Разом з померлим за вказаною адресою був зареєстрований, але понад 8 років, фактично не проживав, син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_2 є сином померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний факт підтверджується свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ./а.с.17/
У зв'язку із реєстрацією Відповідача разом із померлим, відповідно до приписів ч. 3 ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_2 згідно чинного законодавства вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька. Відповідач ОСОБА_2 8 років тому поїхав до російської федерації і там постійно проживає.
Згідно відповіді Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області від 03.04.2022 за №63/4254, ОСОБА_2 у 2013 році перетнув державний кордон України і надати більш свіжу інформацію відносно Відповідача не має можливості у зв'язку із тим, що інформація в базах даних зберігається лише 5 років. Отже, ОСОБА_2 з 2013 року не повертався до України та знов державний кордон не перетинав./а.с.18/
Додатково актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 03.02.2022 складений депутатом сільської ради Морозовим I.O., підтверджується той факт, що ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_4 не проживав за адресою: АДРЕСА_1 ./а.с.19/
На момент смерті чоловіка ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 проживала лише із сином ОСОБА_3 .
У зв'язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, будь-які дипломатичні, поштові, телефонні зв'язку між російською федерацією та Україною розірвано. На території України, в тому числі в нотаріаті, не приймаються будь-які документи, які були оформлені або надіслані з території російської федерації.
До моменту звернення до суду із даним позовом ОСОБА_1 чекала 3 роки з моменту відкриття спадкової справи, чекала на повернення сина для того, що оформити спадщину, але відповідач ОСОБА_2 так і не зміг приїхати.
Відповідач ОСОБА_2 позбавлений можливості прийняти спадщину або відмовитись від спадщини, яка відкрилась після смерті батька, на користь своєї матері ОСОБА_1 . Враховуючи ситуацію сьогодні, ОСОБА_2 позбавлений можливості оформити та направити до України нотаріальну заяву про відмову від спадщини на користь матері.
Позивачу державний нотаріус не відмовляв у видачі свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка на її частину. Натомість, Позивачка не має можливості оформити ту частину спадщини від якої не міг відмовитись її син ОСОБА_2 так як постійно проживає у російській федерації або отримати свідоцтво.
Інший син ОСОБА_3 відмовився у нотаріальному порядку від своєї частини спадщини, яка відкрилась після смерті батька, на користь матері ОСОБА_1 ./а.с.41/
До складу спадщини, яка відкрилась після смерті чоловіка ОСОБА_4 входить земельна ділянка за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Даний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.10.2004 року зареєстрований в реєстрі за №4161.
Відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_5 , які на підставі п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» отримані адвокатом Бондаренко Г.Є., вбачається, що ОСОБА_5 є домогосподаркою, та постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Із сім'єю ОСОБА_1 , її померлим чоловіком, синами, особисто знайома із 1996 року, так як вони є сусідами. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , на день смерті із померлим були дружина ОСОБА_1 , молодший син ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_6 . Їй відомо, що ОСОБА_2 більше десяти років не проживає разом із ОСОБА_7 та померлим батьком ОСОБА_8 за їх місцем проживання. Приблизно у 2014 році, ОСОБА_2 поїхав на заробітки до російської федерації, з 2014 року ні разу до дому до батьків не приїжджав.
Відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_9 , які на підставі п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» отримані адвокатом Бондаренко Г.Є., вбачається, що гр. ОСОБА_9 є сусідкою ОСОБА_1 , з 1998 року вона знає сім'ю ОСОБА_1 , її померлого чоловіка та синів. Вона добре знає ОСОБА_2 , оскільки вони разом щоденно виганяли корів на пасовище і ввечері їх забирали. В літку 2024 року ОСОБА_2 поїхав до російської федерації, з 2014 року він жодного разу не приїжджав до дому, а з 2016 року взагалі перестав дзвонити батькам. Коли ОСОБА_9 бувала у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в гостях, ще задовго до смерті ОСОБА_4 , речей ОСОБА_2 у будинку не було.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Виходячи з вимог ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу на спадкування за законом мають право діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.3 ст.1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
За змістом ч.3 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину лише спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Виходячи з точного змісту даної норми матеріального права, яка має своїм безпосереднім предметом регулювання встановлення юридичного факту, який тягне за собою прийняття спадщини слід зазначити, що якраз такого факту не відбулося. Відповідач на протязі восьми років, в зазначеному будинку не проживав, у зв'язку з чим за законом ОСОБА_2 не може являтися таким, що прийняв спадщину на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Статтею 29 ЦК України в редакції, чинній на час відкриття спадщини, встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, державна реєстрація відповідача у даному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті батька ОСОБА_4 , за адресою реєстрації, оскільки документально спростована належними та допустимими доказами, а саме актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 03 лютого 2022 року та письмовими поясненнями сусідів.
Відповідач, не проживаючи разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, та не подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, у встановлений законом строк, не може вважатися таким, що прийняв спадщину.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21.10.2020 року у справі № 569/15147/17(провадження № 61-39308св18) та у Постанові Верховного Суду у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №204/2707/19(провадження №61-15380св20 від 28.04.2021 року. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч.1 ст.1272 ЦК України).
Згідно із п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 « Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та(або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.2, 5, 10, 13,76-81, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , про встановлення факту не проживання спадкодавця зі спадкоємцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент і в день смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно не проживав за адресою: АДРЕСА_1 , більше восьми років.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також встановлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст заочного рішення суду складений 20.12.2024.
Суддя Юлія ШЕВЧУК