19 грудня 2024 року № 320/20401/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 05.02.2024 про відміну рішення ГУ ДМС України в місті Києві від 11.11.2015 про оформлення набуття громадянства України громадянину республіки Таджикистан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Республіки Таджикистан, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Ухвалою від 16.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки при його прийнятті відповідачем порушені приписи чинного законодавства. Крім того, наголошує на порушенні порядку прийняття такого рішення.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що у межах спірних правовідносин він діяв у відповідності до вимог законодавства.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2024 від Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у місті Києві та Київській області позивач отримав лист відповідно до якого стало відомо, що 05.02.2024 ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області відмінено рішення ГУ ДМС України в місті Києві від 11.11.2015 про оформлення йому набуття громадянства України на підставі пункту 10 статті 6 Закону України «Про громадянство України» та Угоди між Україною та Республікою Таджикистан про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають у Республіці Таджикистан, та громадянами Республіки Таджикистан, які постійно проживають в Україні, оскільки відповідно до листа Компетентних органів за інформацією Інтерполу ОСОБА_1 перебуває у розшуку як громадянин Республіки Таджикистан, який документований паспортом громадянина Республіки Таджикистан № НОМЕР_2 . Проте, відповідно до положень вищевказаної угоди, протягом двох місяців після набуття громадянства України, громадянство Республіки Таджикистан ним мало бути припинено, чого не відбулось.
На підставі вказаного рішення від 05.02.2024 було визнано недійсним паспорт громадянина України № НОМЕР_3 виданий 27.10.2022 органом 8027 та паспорти громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 виданий 15.11.2022 органом 8027 та № НОМЕР_5 виданий 09.08.2017 органом 8027 на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Аналогічну відповідь, в подальшому було отримано і на адвокатський запит, що був направлений до ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області в інтересах позивача його представником.
У Вказаному листі ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області на адвокатський запит, щодо надання документів, що стали підставою для відміни громадянства позивача, було зазначено:
« 05 лютого 2024 року ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області відмінено рішення ГУДМС України в місті Києві від 11.11.2015 року, оскільки відповідно до листа Департаменту захисту національної державності Служби Безпеки України від 27 листопада 2023 року №5.6.3.2-23287 за інформацією Інтерполу ОСОБА_1 розшукується, як громадянин Республіки Таджикистан, який документований паспортом громадянина Республіки Таджикистан № НОМЕР_2 . Проте, відповідно до положень вищевказаної угоди, протягом двох місяців після набуття громадянства України, громадянство Республіки Таджикистан ОСОБА_1 мало бути припинено, чого не відбулось за ініціативи останнього.
Пунктом 70 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 визначено, що установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, тому надати копії інших документів, які слугували підставою для прийняття рішення про відміну оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 не вбачається можливим.».
Таким чином, відповідач зазначив, що підставою відміни рішення ГУ ДМС України в місті Києві від 11.11.2015 про оформлення йому набуття громадянства України став Лист Департаменту захисту національної державності Служби Безпеки України від 27.11.2023 №5.6.3.2-23287 за інформацією з якого ОСОБА_1 розшукується, як громадянин Республіки Таджикистан, а отже позивач за своєї ініціативи, на думку відповідача, не припинив громадянство Республіки Таджикистан. Крім того, у наданні копії листа Департаменту захисту національної державності Служби Безпеки України від 27.11.2023, позивачу було відмовлено.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про громадянство України» іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх заявою прийняті до громадянства України.
Умовами прийняття до громадянства України серед іншого є, зокрема, подання:
особою без громадянства - декларації про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав.
Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які е громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.
Для прийняття до громадянства України замість зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) може бути подано:
б) іноземцем, який постійно проживає в Україні та є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України, - заяву про зміну громадянства;
До громадянства України не приймається особа, яка:
1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
2) засуджена в Україні за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави;
3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.
Згідно статті 17 Закону України «Про громадянство України» громадянство України припиняється:
1) внаслідок виходу з громадянства України;
2) внаслідок втрати громадянства України;
3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Стаття 19 Закону України «Про громадянство України» встановлює підстави для втрати громадянства України.
Зокрема, набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, у тому числі невиконання зобов'язань, взятих особою в зобов'язанні припинити іноземне громадянство, у зобов'язанні про складання іспитів з основ Конституції України, історії України та на рівень володіння державною мовою;
Відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України» рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7,8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України встановлюється Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, що затверджений Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (Далі - Порядок).
Відповідно до пункту 45 Порядку для прийняття до громадянства України особа (за винятком іноземців та осіб без громадянства, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні; які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки та отримали дозвіл на імміграцію; які отримали дозвіл на імміграцію та перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті; які отримали дозвіл на імміграцію відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію" і перебувають з громадянином України понад два роки у шлюбі або перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті; які мають визначні заслуги перед Україною та прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України) подає такі документи:
а) заяву про прийняття до громадянства України (в двох примірниках);
б) три фотокартки (розміром 35 х 45 мм);
в) один із таких документів:
- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;
- зобов'язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
г) один із таких документів:
- документ, що підтверджує безперервне проживання особи на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років, - для особи, яка в'їхала в Україну іноземцем (копія паспортного документа);
- документ, що підтверджує безперервне проживання особи на законних підставах на території України протягом останніх трьох років, разом із документом, який підтверджує, що особа в'їхала в Україну особою без громадянства, - для особи, яка в'їхала в Україну особою без громадянства (копія паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, або копія проїзного документа особи без громадянства, або копія посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон);
д) один із таких документів:
- копію документа, що підтверджує отримання дозволу на імміграцію в Україну;
- копію паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про прописку на території України або для іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України "Про імміграцію", - копію посвідки на постійне проживання;
е) один із таких документів:
- документ про володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування, який видається в Україні керівником навчального закладу, місцевим органом виконавчої влади України або виконавчим органом місцевого самоврядування;
- копію атестата чи витяг із залікової відомості диплома - для особи, яка має документ про закінчення навчального закладу з вивченням української мови;
- документ, що підтверджує інвалідність, - для особи, яка має фізичні вади (сліпа, глуха, німа);
- документ про наявність законних джерел існування протягом останніх шести місяців на момент подання заяви про прийняття до громадянства України. У разі подання особою документа про наявність власних фінансових заощаджень сума коштів на банківському рахунку повинна бути не менше ніж дванадцять прожиткових мінімумів на одну особу (виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на момент подання заяви про прийняття до громадянства України).
Для прийняття до громадянства України особа, яка перебуває у шлюбі з громадянином України понад два роки та отримала дозвіл на імміграцію, подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в», «д» - «є» пункту 45 цього Порядку, а також:
а) копію документа, що підтверджує перебування чоловіка (дружини) особи у громадянстві України;
б) документ, що підтверджує перебування особи у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки.
Відповідно до пункту 49-1 іноземець разом із заявою про прийняття до громадянства України подає документ (або документи - за наявності в іноземця громадянства кількох держав), виданий уповноваженим органом іноземної держави, про відсутність підстав, передбачених пунктами 1 і 3 частини п'ятої статті 9 Закону, за наявності яких особа не приймається до громадянства України (документ про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид).
Особа без громадянства подає документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави, на території якої постійно проживала особа до прибуття в Україну.
Як вбачається з матеріалів справи на не заперечується позивачем, на виконання вимог Закону України «Про громадянство України» та Порядку позивачем було подано повний перелік документів, що вимагається вказаними вище нормативними актами.
Як наслідок, після перевірки вказаних документів, що були надані позивачем 11.11.2015 було прийнято рішення ГУ ДМС України в місті Києві про оформлення набуття громадянства України громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Більш того, вказаний паспорт було видано позивачу після того, як ним у відповідності до пункту 45 вказаного вище Порядку було здано паспортний документ виданий Республікою Таджикистан на його ім'я та подано заяву про зміну громадянства.
Таким чином, позивач після здачі до органу ГУ ДМС України в місті Києві паспортного документу виданого Республікою Таджикистан та написавши відповідну заяву про зміну громадянства, фактично виконав всі дії, що передбачені законодавством України для набуття громадянства України, адже відповідний спрощений порядок набуття громадянства встановлений, в тому числі і Угодою між Україною і Республікою Таджикистан про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Таджикистан, і громадянами Республіки Таджикистан, які постійно проживають в Україні від 06.07.2001 (далі також - Угода).
Відповідно до статті 1 Вказаної угоди кожна Договірна Сторона надасть постійно проживаючим на законних підставах на її території громадянам іншої Договірної Сторони спрощений порядок набуття громадянства, а своїм громадянам, які постійно проживають на законних підставах на території іншої Договірної Сторони, спрощений порядок припинення громадянства при наявності однієї з таких умов:
а) якщо заявник або хоча б один з його батьків (усиновителів), дід чи баба народилися або постійно на законних підставах проживали на території Договірної Сторони, громадянство якої набувається;
б) за наявності у заявника хоча б одного з постійно проживаючих на законних підставах на території Договірної Сторони, громадянство якої набувається, близьких родичів, які є її громадянами: чоловіка (дружини), одного з батьків (усиновителів), дитини (у тому числі усиновленої), сестри, брата, діда чи баби, онука (онуки).
Відповідно до статті 2 вказаної Угоди протягом десяти днів після оформлення набуття особою нового громадянства компетентні органи Договірної Сторони, громадянство якої набуто, видають особі документ, що підтверджує набуте громадянство, вилучають документ, який підтверджує громадянство, що припиняється, і надсилають його по дипломатичних каналах Договірній Стороні, громадянство якої припиняється, разом із повідомленням про факт оформлення набуття громадянства із зазначенням його дати.
Протягом двох місяців після одержання повідомлення про оформлення набуття особою нового громадянства Договірна Сторона, громадянство якої припиняється, оформлює припинення громадянства і сповіщає про це Договірну Сторону, громадянство якої набувається.
Дата оформлення набуття громадянства однієї з Договірних Сторін буде датою припинення громадянства іншої Договірної Сторони.
Договірні Сторони звільняють зазначених у пункті 1 статті 1 цієї Угоди осіб від сплати всіх обов'язкових зборів і мит, пов'язаних із набуттям і припиненням громадянства Договірних Сторін відповідно до цієї Угоди.
Отже, як і було наведено вище, позивач, здавши паспортний документ виданий на його ім'я Республікою Таджикистан та отримавши оформлений паспорт громадянина України виконав всі залежні від нього дії з метою припинення громадянства Республіки Таджикистан, а дата набуття громадянства України буде датою припинення громадянства Республіки Таджикистан (відповідно до статті 3 Угоди).
Як наслідок, позиція відповідача про те, що відповідно до положень вищевказаної угоди, протягом двох місяців після набуття громадянства України, громадянство Республіки Таджикистан ОСОБА_1 мало бути припинено, чого не відбулось за ініціативи останнього, є безпідставною, адже позивач вчинив всі передбачені законом дії для вступу в громадянство України та відмови від громадянства Республіки Таджикистан.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України» рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7,8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Відповідно до пункту 88 Порядку для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону територіальними органами Державної міграційної служби України, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:
а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;
б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п'ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація територіального органу Державної міграційної служби України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п'ятої статті 9 Закону; частина п'ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.
Так, відповідачем не встановлено та, відповідно, не наведено жодного факту, який би свідчив про те, що громадянство України позивачем набуто внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, а твердження відповідача, щодо навмисного не вчинення дій позивачем, щодо відмови від громадянства Республіки Таджикистан (що стало підставою прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) було спростовано вище.
Крім того, при вирішенні даної справи судом також береться до уваги те, що позивачем було направлено скаргу до Генеральної прокуратури Республіки Таджикистан.
08.07.2024 на підставі вказаної скарги Генеральною прокуратурою Республіки Таджикистан було переглянуто матеріали кримінальної справи та винесено постанову про закриття кримінальної справи.
Відповідно до вказаної постанови, кримінальна справа №30632 відносно ОСОБА_1 була закрита, а міжнародний розшук відносно ОСОБА_1 було припинено.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що вказана кримінальна справа відносно позивача була порушена 02.02.2022, що свідчить про те, що станом на 11.11.2015 (дата оформлення набуття громадянства України громадянину республіки Таджикистан ОСОБА_1 ), позивач не перебував у міжнародному розшуку та не переслідувався правоохоронними органами, а отже твердження відповідача, що громадянство України позивачем було набуто на підставі подання неправдивих відомостей не відповідає дійсності.
Вказаний факт, в тому числі підтверджується і матеріалами справи про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , що були надані суду відповідачем.
Зокрема, у вказаних матеріалах наявна інформаційна довідка (Особова справа з бази розшуку Інтерпол) відповідно до якої сповіщення про розшук ОСОБА_1 було зареєстровано 19.08.2022 року, тобто, як і було вказано вище, станом на 11.11.2015, позивач не перебував у міжнародному розшуку та не переслідувався правоохоронними органами України та інших держав.
Більш того, в матеріалах особової справи про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 наявний лист адресований на ім'я В.о. начальника відділу Укрбюро Інтерполу ГУ МВС України в місті Києві Бирсі Д.В. від 05.11.2015, щодо перевірки осіб за заявами про прийняття та підтвердження належності громадянства України.
Згідно вказаного листа Дніпровським РВ ГУ ДМС України в місті Києві проводилась перевірка іноземців, що звернулись із заявою про прийняття до громадянства України, зокрема гр. Республіки Таджикистан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказана перевірка, у тому числі, була проведена відділом Укрбюро Інтерполу ГУ МВС України в місті Києві, про що на вказаному листі було проставлено відповідний штамп від 05.11.2015 про те, що гр. Республіки Таджикистан ОСОБА_1 у міжнародному розшуку не перебуває.
Таким чином, вказані обставини додатково спростовуються мотиви прийняття оскаржуваного позивачем рішення.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211, 20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 05.02.2024 про відміну рішення ГУ ДМС України в місті Києві від 11.11.2015 про оформлення набуття громадянства України громадянину республіки Таджикистан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Республіки Таджикистан, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 1 211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.