17 грудня 2024 року м. Київ № 320/3641/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у м. Києві від 17.05.2019 № Ф-244757-17, № Ф-244757/17У та зобов'язання виключити з інтегрованої картки платника податків суму боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 16757,84 грн, як незаконно нараховану.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що нарахована недоїмка зі сплати єдиного внеску, як ФОП є необґрунтованою, а отже, оскаржувана вимога про сплату боргу
(недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню, а заборгованість, яка рахується станом на теперішній час, підлягає виключенню з інтегрованої картки платника (далі - ІКП), як незаконно нарахована.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
04.05.2024 до суду від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що з 01.01.2017 Законом № 2464 обов'язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження діяльності.
За даними інформаційної системи «ІКС Податковий блок», ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (ДПІ в Дніпровському районі), з 30.03.2001 (дата взяття на облік).
Згідно даних інтегрованої картки платника ОСОБА_1 за кодом платежу: 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність), у зв'язку з тим, що сплата по єдиному соціальному внеску згідно вищезазначених нарахувань не здійснена, то в картці платника обліковувалась недоїмка в сумі 16757.84 грн. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Таким чином, засобами інформаційної системи ДПС в автоматичному режимі сформовано та направлено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 17.05.2019 № Ф-244757-17, яка повернута за закінченням встановленого строку зберігання.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 стало відомо, що 02.03.2023 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № 71150433, де боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем ГУ ДПС у місті Києві за виконавчим документом - постанова (вимога) про сплату ЄСВ № Ф-244757-17У від 17.05.2019.
У день, коли позивачка дізналась про наявність такої заборгованості, а саме 17.05.2023 ОСОБА_1 погасила заборгованість за цим виконавчим провадженням через необхідність швидкого розблокування карткових рахунків, однак остання не згодна з таким нарахування єдиного соціального внеску.
Представник позивача звернулася до контролюючого органу з адвокатським запитом про отримання інформації щодо підстав та періоду нарахування боргу.
Листом від 16.10.2023 № 96066/6/26-15-13-07-08 ГУ ДПС у місті Києві повідомлено, що за даними інформаційної системи податкового органу за період з 01.10.2018 (IV квартал 2018 року) по 30.11.2020 (IV квартал - жовтень, листопад) в ІКП ОСОБА_1 по коду бюджетної класифікації 71040000 відбулися автоматичні нарахування з єдиного внеску на загальну суму 21969,20 грн.
Станом на 30.04.2019, в ІКП ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковувалась заборгованість з єдиного внеску в сумі 5211,36 гривень.
Контролюючим органом в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 17.05.2019 № Ф-244757-17 та направлено на адресу платника: АДРЕСА_1 .
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення листа, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 № Ф-244757-17 повернута з поштового відділення, у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання та вважається ГУ ДПС у місті Києві врученою 26.06.2019.
Головним управлінням ДПС у м. Києві, керуючись ч. 5 розд. VI Інструкції № 499, узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 № Ф-244757-17У було направлено до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для стягнення заборгованості у примусовому порядку.
Крім цього, Головним управлінням ДПС у м. Києві повідомлено, що станом на 13.10.2023, в ІКП ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного внеску в сумі 16757,84 грн.
Позивач не погоджується з вимогою про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-244757-17У від 17.05.2019 та вважає її протиправною та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом № 2464.
До вказаного Закону з 01.01.2017 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.
За визначенням ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно положень ст. 2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до норм п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до змісту абз. 1 п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого), ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Таким чином, єдиний соціальний внесок розраховується, виходячи із суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, за ставкою 22 відсотки.
Наведене свідчить, що особа, зареєстрована, як фізична особа-підприємець, проте, не веде господарську діяльність та не отримує доходів, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Судом досліджено, що за даними інформаційної системи податкового органу за період з 01.10.2018 (IV квартал 2018 року) по 30.11.2020 (IV квартал - жовтень, листопад) в ІКП Таран Н.Г. по коду бюджетної класифікації 71040000 відбулися автоматичні нарахування з єдиного внеску.
Водночас, суд бере до уваги те, що 14.09.2007 ОСОБА_1 , відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів» від 31.08.2007 № 804/2007 була зарахована на посаду судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області на 5 років.
12.04.2012 ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів» від 12.03.2012 № 194/2012 була зарахована на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва за переведенням з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
16.08.2012 ОСОБА_1 була зарахована на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва безстроково відповідно до Постанови Верховної Ради України від 05.07.2012 № 5120-VІ, на якій позивач перебуває і до теперішнього часу.
Таким чином, за період, який був визначений податковим органом в оскаржуваних вимогах та відображений в ІКП позивача, остання була суддею, за яку, відповідний суд сплачував ЄСВ у встановленому розмірі з суддівської винагороди.
У позовній заяві позивачка наголосила та надала суду докази того, що є працівником (статус судді) у спірний період, одержувала дохід у вигляді грошової винагороди, та її роботодавець (суд, де позивач здійснює правосуддя) за основним місцем роботи належним чином виконував вимоги законодавства щодо нарахування та своєчасності сплати за позивача, як судді, ЄСВ у розмірі більшому за розмір мінімального страхового внеску. У той же час, як фізична особа-підприємець позивачка у періоді, за який відповідач здійснив нарахування ЄСВ, доходів від здійснення підприємницької діяльності не отримувала. Протилежного суду не доведено.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що у позивача був відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску за період, охоплений оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки).
За п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
За правилами ч. ч. 1-4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Водночас, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б підтверджували, що у період за який нараховано внесок, позивач займалась підприємницькою діяльністю та отримувала будь-який дохід, а також, що суд, в якому позивач здійснює правосуддя, не перераховував відповідні відрахування від суддівської винагороди.
Також, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б підтверджували проведення будь-яких перевірок у відношенні позивача, які б могли бути підставою для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки); відповідач не надав суду документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач сформував оскаржувані вимоги незаконно та за відсутності правових підстав, з огляду на що, суд дійшов висновку, що оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки), є протиправними та підлягають скасуванню, що є належним та ефективним способом захисту прав позивача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків суму боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 16757,84 грн, як незаконно нараховану, суд вважає, що в цій частині вимог слід відмовити, позаяк, у зв'язку із визнанням протиправною та скасування вимоги про сплату боргу/недоїмки в судовому порядку, відповідач має провести відповідні корегування в ІКП позивача, що є дискрецією податкового органу, а суд не має втручатись у внутрішні процедури обліку платежів контролюючого органу.
Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено правомірності нарахування позивачу сум ЄСВ за оскаржуваними вимогами.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 17.05.2019 № Ф-244757-17, № Ф-244757/17У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.