19 грудня 2024 року м.Київ № 320/16837/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви (повідомлення) ОСОБА_1 про наявність підстав, що надають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву (повідомлення) Вих. №08122023-2М від 08.12.2023 року ОСОБА_1 про наявність підстав, що надають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову під час мобілізації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо посилання на особисте фізичне прибуття з підтвердними документами для отримання відстрочки є неправомірними, оскільки чинним законодавством не встановлено такого обов'язку для отримання відстрочки від мобілізації.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
08.12.2023 року адвокатом Фещенко І.С. в інтересах позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено повідомлення про наявність підстав, що надають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, Вих. № 08122023-2M від 08.12.2023 року.
ОСОБА_1 є студентом денної форми навчання освітнього ступеню "магістр" приватного акціонерного товариства « Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом", що підтверджується довідкою, виданою приватним акціонерним товариством від 07.12.2023 року № 2160 та витягом з наказу від 30.11.2023 р. № 5147-н про зарахування на навчання ОСОБА_1
08.01.2024 року позивачем отримано відповідь ІНФОРМАЦІЯ_3 на Повідомлення №1/1/97 від 08.01.2024, у якому зазначено, що для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_2 необхідно з?явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 особисто та надати відповідні документи.
13.02.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено адвокатський запит, вих. № 13022024-2C від 13.02.2024 року, у прохальній частині якого зазначалась вимога про надання інформації, а саме:
- чи має право на відстрочку ОСОБА_1 , згідно з поданими документами до ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08 грудня 2023 року;
- повідомити причини та підстави для явки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для оформлення відстрочки.
Станом на час розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_4 не було надано відповіді на адвокатський запит вих. № 13022024-2C від 13.02.2024 року.
07.03.2024 позивачем подану скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_5 на бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 .
28.09.2024 позивач отримав відповідь ІНФОРМАЦІЯ_5 про відмову у задоволенні скарги.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.
У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений, зокрема, указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 з 5 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб; від 18.04.2022 № 259/2022 з 5 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб та триває на момент розгляду цієї справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч. 1, 3 ст. 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Частиною 11 ст. 38 Закону №2232-ХІІ призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
За приписами ч. 1 ст. 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 1 цього Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до абз. 11 ч. 1 цієї статті (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, ??які є здобувачами професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
З 05.01.2023 механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування м форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Відповідно до п. 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пп. 8 п. 1 Правил військового обліку (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Підпунктом 1 п. 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.
Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.04.2024р. в справі № 520/7954/22 наявність відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов'язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.
Зазначені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.07.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 19.09.2023 у справі № 160/14641/22, від 16.11.2023 у справі № 160/15200/22.
Водночас Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22 звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Щодо наявності відповідного права вчиняється відповідна відмітка у військовому квитку або запис у посвідченні. Рішення (видача довідок, внесення відміток та записів у військово-облікові документи) органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, приймаються до громадян України (призовників, військовозобов'язаних), які перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та підпорядкованих відділах.
Предметом спору у цій справі є допущена бездіяльність щодо розгляду заяви-повідомлення позивача від 08.12.2023 № 08122023-2М про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 2 частини 3 статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Як встановлено судом, адвокатом Фещенко І.С. в інтересах позивача 08.12.2023 направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву-повідомлення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 2 частини 3 статті 23 Закону №3543-ХІІ як військовозобов'язаному, який є студентом денної форми навчання освітнього ступеню "магістр" ПАТ "Вищий навчальний заклад "МАУП".
До заяви-повідомлення позивачем додано перелік документів для підтвердження викладених обставин.
Відповідач, не заперечуючи право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у відповідь на вищезазначену заяву вказав про необхідність подання заяви-пвідомлення про відстрочку від призову на військову службу позивачем особисто, а не засобами поштового зв'язку, разом із оригіналами відповідних документів.
Отже, суду слід дати відповідь на питання чи можна військовозобов'язаному подавати заяву з відповідними документами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації поштовим зв'язком, чи передбачає чинне законодавство особисте прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання такої заяви.
Вище суд зазначав положення частини 11 статті 38 Закону № 2232-ХІІ, які визначають обов'язок, зокрема, військовозобов'язаних особисто повідомити у разі змін сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання або перебування, освіти, місця роботи, посади органи, де вони перебувають на військовому обліку.
Тотожні норми містяться і у Порядку № 1487, у тому числі в Правилах військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку), норми якого також вищенаведені.
Разом з тим, суд зауважує, що ні положення Закону № 2232-ХІІ, ні Порядку № 1487 не передбачають обов'язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. Обов'язок «особисто повідомити» не означає «особисто прибути».
При цьому у спірних правовідносинах відповідач не ставив під сумнів факт, що заява-повідомлення про відстрочку була направлена військовозобов'язаним особисто.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що адвокат, який діє в інтересах позивача, надіславши 08.12.2023 поштовим зв'язком заяву та документи для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації дотримався процедури особистого їх подання (направлення).
Отримавши таку заяву з додатками, відповідач, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після отримання цієї заяви, повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки.
У спірному випадку заява позивача комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо перевірки законності надання відстрочок по суті не розглядалася, а відповідачем надано лист-відповідь від 08.01.2024 № 1/1/97 про необхідність особистого прибуття позивача для подання відповідної заяви.
При цьому, суд вказує, що зазначений лист відповідача носить інформативний характер та не свідчить про прийняття рішення по суті порушеного у заяві питання. Вказана відповідь також не тягне за собою жодних юридичних наслідків, відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів особи, а відтак, не є актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню.
У даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
При цьому протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
За таких обставин, коли заява-повідомлення ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідачем по суті не розглядалася, позаяк відсутнє належним чином оформлене рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивована відмова в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає в не прийнятті відповідного рішення.
Суд вказує, що реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій (звернення до суб'єкта владних повноважень тощо). Розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом.
У контексті застосування принципу незворотності дії закону у часі це означає, що у разі, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акта, за умови, що особа здійснила конкретні дії, що виражають її волевиявлення стосовно реалізації права (звернулась до суб'єкта владних повноважень, подала повний пакет документів тощо), то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.
Відтак, заява-повідомлення позивача від 08.12.2023 про надання відстрочки підлягає розгляду з огляду на ті норми закону, що діяли на момент подання такої заяви.
Отож, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та ключовим обставинам справи, суд доходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
З метою ефективного захисту порушеного права, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду заяви (повідомлення) ОСОБА_1 про наявність підстав, що надають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву (повідомлення) (вих. №08122023-2М від 08.12.2023 року) ОСОБА_1 про наявність підстав, що надають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову під час мобілізації суд вказує про належність вказаного питання до дискреційних повноважень відповідача, а тому залишає її без задоволення.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З метою дотримання принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним платіжною інструкцією від 02.04.2024.
Враховуючи задоволення позовних вимог частково, виплати по сплаті судового збору у розмірі 1211, 20 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (паспорт України № НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви (повідомлення) ОСОБА_1 про наявність підстав, що надають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву (повідомлення) вих. №08122023-2М від 08.12.2023 ОСОБА_1 про наявність підстав, що надають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.