18 грудня 2024 року м. Київ № 320/3333/19
Київський окружний адміністративний суду складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Міністерства оборони України, оформлене у вигляді пункту 65 з Протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №40 від 29.03.2019;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву з документами ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В якості підстав позову позивач зазначив, що у 2017 році йому встановлено інвалідність ІІ групи внаслідок травми отриманої при виконанні обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. Позивач переконаний, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, однак рішенням Міністерства оборони України, оформленим у вигляді пункту 65 з Протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №40 від 29.03.2019, у призначенні допомоги відмовлено через встановлення інвалідності заявнику у понад 3-місячний термін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що в розумінні Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII днем встановлення інвалідності є дата проходження первинного огляду МСЕК, дата підвищення групи інвалідності або встановлення більшого відсотку працездатності не може вважатись датою встановлення інвалідності. При цьому, після набрання чинності змін до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII згідно з Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. Відповідач переконаний, що у разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової служби не виникає. Враховуючи, що позивач був військовослужбовцем строкової служби, з якої його звільнено у 1985 році, а інвалідність йому встановлено повторно 08.06.2017, тобто майже через 32 роки після звільнення зі служби, то у нього відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги.
У відповіді на відзив позивач вказав, що має право на отримання грошової допомоги без розповсюдження на нього умов встановлення інвалідності в трьохмісячний термін після звільнення зі служби. Оскільки ІІ група інвалідності встановлена з 08.06.2017 в період, коли законодавством не передбачалось обмеження строком настання інвалідності від дати звільнення зі служби для виплати одноразової грошової допомоги, то рішення відповідача є протиправним.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в лавах Збройних Сил з 02.04.1983 по 30.07.1985, приймав участь в період бойових дій у складі діючої армії на території Демократичної Республіки Афганістан з 26.06.1983 по 30.07.1986, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 № 135 від 22.06.2017.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 31.03.2017 судово-медичним експертом ОСОБА_2 складено висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 610/Ж, де в розділі обставини справи зі слів ОСОБА_1 зазначено, що у 1984 році під час проходження служби в республіці Афганістан отримав осколкові поранення обох ніг, живота. Згідно висновку експерта описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, що могли бути спричинення під час проходження служби у 1984 році.
Як вбачається з витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 12.05.2017 №1371, захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , 1965 року народження: Стійкі наслідки ЗЧМИ (контузія головного мозку 1984 року) у вигляді після травматичної та длисциркуляторноїенцефалопатії ІІ-ІІІ ст. з церебростенічним синдромом, розсіяною неврологічною симптоматикою, вираженим мне стичним зниженням зміни особистості по афективно-лабільному типу та частими (1-2 рази на тиждень) судинними кризами змішаного характеру (лікворо-гіпертензивні та вертебро-базилярні), прогресуючого перебігу, після травматичний церебральний арахноїдит з вираженими лікворо-динамічними порушеннями, виражений вести було-атактичним синдромом, центральною вестибулярною дифузією ІІ-ІІІ ст. та стійким цефалічним синдромом. ІХС, дифузний кардіосклероз ІІ А ст., гіпертонічна хвороба ІІ ст., ступінь 3, ризик високий. Змішаний цироз печінки з явищами портальної гіпертензії в стадії субкомпенсації, варикозно розширені вени стравоходу І-ІІ ст., сапленомегалія, хронічний гостро дуоденіт стадії загострення, дисфункція жовчного жовчного міхура із синдромом Жільбера підтверджено військово-обліковими та медичними документами, - поранення, контузія, - захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно довідки МСЕК серія АВ № 0777079 від 08.06.2017 ОСОБА_1 повторно встановлена IІ група інвалідності з 08.06.2017,у зв'язку із отриманням поранення, контузії, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06.06.2018 у справі № 363/4576/17 задоволено позов ОСОБА_1 , вирішено зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 в п'ятнадцятиденний строк подати на розгляд Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі відповідно до ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та заяву з документами ОСОБА_1 подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.
Рішенням Міністерства оборони України, оформленим у вигляді пункту 65 з Протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 40 від 29.03.2019, позивачу відмовлено у призначенні грошової допомоги.
У рішенні вказано, що заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також підпунктом 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим з строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення з служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. Заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячний термін.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Так, відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робите те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Нормою частини 2 цієї статті Закону №2011-XIІ визначено порядок правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги та передбачено критерії для встановлення умов її виплати, зокрема, за суб'єктами отримання одноразової грошової допомоги.
Пунктом 4 частини 2статті 16 Закону №2011-XIІ (в редакції чинній до 01.01.2017) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Водночас, 01.01.2017 набрали чинності положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII), якими норми пункту 4 частини 2статті 16 Закону № 2011-XIІ викладено в новій редакції, відповідно до якої, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Також, згідно з пунктом 6 частини другої статті 16 Закону № 2011-XIІ, в редакції Закону №1774-VIII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Частиною 9статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 975 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 18.05.2017 №335, яка застосовується з 01.01.2017) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Отже, до моменту набрання чинності Законом № 1774-VIII право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
Натомість, з 01.01.2017, після набрання чинності Законом № 1774-VIII, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення особі інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ, після спливу трьох місяців від дня звільнення зі строкової військової служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Як встановлено судом позивач проходив саме строкову військову службу.
При цьому пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Зважаючи на ту обставину, що на дату встановлення позивачу інвалідності ІІ групи 08.06.2017, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону №2011-XIІ не передбачалось можливості здійснення виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, то позивач відповідного права не набув.
Таким чином, оскільки позивачу вперше інвалідність встановлена більше ніж через 32 роки після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону № 2011-ХІІ у позивача відсутнє.
Висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 808/1290/18, від 21.11.2019 у справі № 2040/5602/18, від 02.04.2020 у справі № 823/207/18, від 11.03.2021 у справі № 813/1488/18, від 20.04.2021 у справі № 1640/2919/18.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.05.2023 в адміністративній справі № 640/11033/19.
Таким чином, підстави для визнання рішення Міністерства оборони України, оформленого у вигляді пункту 65 з Протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 40 від 29.03.2019, відсутні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищезазначені висновки суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
В силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.