19 грудня 2024 року Справа № 280/9708/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7; код ЄДРПОУ 13559341)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
18.10.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.08.2024 № 083950022479 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу період навчання з 01.09.1961 по 30.06.1965 та періоди роботи з 25.04.1969 по 09.10.1976, з 22.04.1977 по 15.01.1994, у зв'язку з чим призначити ОСОБА_1 за віком з 26.07.2024.
Позовна заява обґрунтована тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу позивача не зараховано періоди навчання з 01.09.1961 по 30.06.1965 та періоди роботи з 25.04.1969 по 09.10.1976, з 22.04.1977 по 15.01.1994. Позивач із таким рішенням не погоджується та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 18.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/9708/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 23.10.2024 № 48552), в якому посилається на те, що підтверджений належними документами страховий стаж позивача становить 05 років 11 місяців 27днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1961 по 30.06.1965 згідно диплому НОМЕР_2 від 30.06.1965, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації, а згідно трудової книжки від 15.07.1961 заявник рахується слухачем; період роботи з 25.04.1969 по 09.10.1976 згідно трудової книжки від 15.07.1961, оскільки є виправлення в даті звільнення і наказі на звільнення з роботи; період роботи з 22.04.1977 по 01.01.1994 згідно архівної довідки від 22.06.2007 № 168 та трудової книжки від 15.07.1961, оскільки відсутні записи щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві. Інші документи, передбачені статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пунктом 3 Порядку № 637, відсутні. Індивідуальні відомості про застраховану особу (позивача) відсутні. Також зазначає, що щ 01.01.2023 РФ припинена участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Враховуючи наведене, просить у задоволенні позову відмовити.
Від третьої особи надійшли пояснення (вх. від 05.11.2024 № 50686), відповідно до яких ГУ ПФУ в Запорізькій області, посилаючись на аналогічні обставини вважає, що орган Пенсійного фонду діяв в межах своїх повноважень та згідно норм чинного законодавства.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою від 26.07.2024 за призначенням/перерахунком пенсії за віком. Заяву, за принципом екстериторіальності, розподілено для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.08.2024 № 083950022479 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. В обґрунтування рішення зазначено про те, що страховий стаж позивача становить 05 р. 11 міс. 27 дн. при необхідному стажі 15 років. При цьому, до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1961 по 30.06.1965 згідно диплому НОМЕР_2 від 30.06.1965, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації, а згідно трудової книжки від 15.07.1961 заявник рахується слухачем; період роботи з 25.04.1969 по 09.10.1976 згідно трудової книжки від 15.07.1961, оскільки є виправлення в даті звільнення і наказі на звільнення з роботи; період роботи з 22.04.1977 по 01.01.1994 згідно архівної довідки від 22.06.2007 № 168 та трудової книжки від 15.07.1961, оскільки відсутні записи щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Незгода з даним рішенням зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.
Розглядаючи справу по суті, суд керується наступним.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV; тут та надалі - у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Статтею 24 Закону № 1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом № 1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII; тут та надалі - в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з пунктом "д" частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов'язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.
Згідно статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом досліджено трудову книжку позивача (від 15.07.1961) та встановлено, що у ній, серед іншого, містяться такі записи:
01.09.1961 - зарахований слухачем Вищої партійної школи при ЦК КП України;
30.07.1965 - закінчив Вищу партійну школу при ЦК КП України та направлений у розпорядження Запорізького обкому КП України;
25.04.1969 - прийнятий на роботу в Запорізький райком КП України на посаду інструктора;
09.10.1976 - звільнений із займаної посади;
22.04.1977 - прийнятий в члени колгоспу заступником голови із сільського господарства;
03.08.1992 - переведений помічником генерального директора із загальних питань;
15.01.1994 - звільнений за власним бажанням.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1961 по 30.06.1965 згідно диплому від 30.06.1965 ВП № 053625, відповідач посилається на те, що у дипломі відсутня інформація про присвоєння кваліфікації, а згідно трудової книжки заявник рахується слухачем.
Слід зазначити, що на час навчання позивача діяв Закон СРСР 1956 року «Про державні пенсії», згідно п. в) ст. 1 якого право на державну пенсію мають учні вищих, середніх спеціальних навчальних закладів, училищ, шкіл і курсів з підготовки кадрів.
Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09.07.1958 № 620 (була чинною на час внесення до трудової книжки позивача відповідних записів) передбачалося, що до трудової книжки вносяться окремим рядком такі записи: запис про час навчання у вищих учбових закладах, середніх спеціальних учбових закладах (технікумах, педагогічних і медичних училищах і т.ін.), партійних школах, радпартшколах, школах профруху, на робфаках і про час перебування в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Постановою ЦК КРПС від 26.06.1956 «Про заходи з подальшого удосконалення підготовки керівних партійних і радянських кадрів» передбачено чотирирічні міжобласні партійні школи віднести до розряду вищих навчальних закладів ІІ категорії. Особам, які закінчили партійні школи, видавати диплом про закінчення вищого навчального закладу (п. 2 постанови).
Судом досліджено копію диплому позивача серії НОМЕР_2 , виданого 30.06.1965 у м. Києві та установлено, що ОСОБА_1 у 1965 році закінчив повний курс навчання у Вищій партійній школі при ЦК КП України та отримав вищу освіту.
За таких обставин, період навчання позивача з 01.09.1961 по 30.06.1965 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Відмовляючи у зарахуванні до трудового стажу позивача періоду роботи з 25.04.1969 по 09.10.1976 відповідач посилається на наявність недоліків при заповненні трудової книжки, а саме на виправлення в даті звільнення і наказі на звільнення з роботи.
Суд такі покликання відхиляє та зазначає, що на момент заповнення трудової книжки позивача за спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), пунктом 2.3 якої установлено, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), проте не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У випадку виявлення невірного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, на якому був внесений відповідний запис. (п. 2.5 Інструкції № 162).
Пунктом 2.11 Інструкції № 162 установлено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, після чого ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Звідси, період роботи з 25.04.1969 по 09.10.1976 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.08.2024 № 083950022479 є протиправним та підлягає скасуванню, а періоди з 01.09.1961 по 30.06.1965, з 25.04.1969 по 09.10.1976 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Стосовно періоду з 22.04.1977 по 15.01.1994 (період членства в колгоспі «Червоний Жовтень») слід зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі - Основні положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).
Згідно із пунктом 6 Основних положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних положень).
Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 120/2366/21-а.
Однак, позивачем трудової книжки колгоспника до суду не надано, а трудова книжка від 15.07.1961 не містить записів про трудову участь позивача у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). Не містить таких даних і надана позивачем архівна довідка від 22.06.2007 № 168.
Отже, відповідачем правомірно не зараховано до страхового стажу позивача період з 22.04.1977 по 15.01.1994.
Що стосується призначення пенсії суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Враховуючи, що ОСОБА_1 має страховий стаж понад 15 років (з урахуванням періодів з 01.09.1961 по 30.06.1965, з 25.04.1969 по 09.10.1976), досяг віку 60 років, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 26.07.2024 підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.08.2024 № 083950022479 про відмову у призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7; код ЄДРПОУ 13559341) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) періоди з 01.09.1961 по 30.06.1965, з 25.04.1969 по 09.10.1976 та призначити пенсію за віком з 26.07.2024.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 19.12.2024.
Суддя Ю.П. Бойченко