про забезпечення позову
19 грудня 2024 рокум. Ужгород№ 260/8402/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, -
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до даних підтверджених тимчасовим посвідченням № НОМЕР_1 взятий на військовий облік у листопаді 2022р. у ІНФОРМАЦІЯ_2 та в листопаді 2022р. виключений з військового обліку за станом здоров'я, як непридатний до проходження військової служби, що було встановлено після проходження ВЛК (висновок ВЛК №3416 від 17.11.2022р.) в зв'язку з неправомірними діями відповідача змушений звернутися до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким просить суд:
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести відомості до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з військового обліку, в тому числі зобов'язати виключити запис відображений у застосунку «Резерв+»: «Виявлені порушення правил військового обліку. Будь-ласка, зверніться у ТЦК за місцем реєстрації або проживання для уточнення даних»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 відкликати Звернення №8530 від 15.11.2024 року до Відділення №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області про доставлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_6 для складання протоколів про адміністративне правопорушення за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП.
17 грудня 2024 року позивачем, який з листопада 2022р. виключений з військового обліку за станом здоров'я, як непридатний до проходження військової служби, що було встановлено після проходження ВЛК (висновок ВЛК №3416 від 17.11.2022р.) до суду подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд постановити ухвалу про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 письмово було повідомлено та надано відповідні письмові документи, що він виключений з військового обліку за станом здоров'я, як непридатний до проходження військової служби, що було встановлено після проходження ВЛК та не підлягає призову на військову службу відповідно до ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Підстава для виключення з військового обліку зазначена - висновок військово-лікарської комісії №3416 від 17.11.2022 року, відповідно до якої позивач непридатний до військової служби за станом здоров'я з виключенням з військового обліку.
Тобто відповідно до вимог Закону позивач вчасно став на облік, пройшов ВЛК та за результатами якої був виключений з військового обліку із зазначенням причини та проставленням відповідних відміток. Наведене вище унеможливлює розшук, затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Додатково зазначено, що відповідно до тимчасового посвідченням № НОМЕР_1 ще в листопаді 2022 року позивач виключений з військового обліку військовозобов'язаних 2 -м відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі пп.3 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
З метою відстеження поточної інформації щодо військово-облікових даних позивач на своєму мобільному телефоні встановив застосунок «Резерв+» та в листопаді 2024 року, оновивши застосунок «Резерв+», побачив наступну інформацію: «Виявлені порушення правил військового обліку. Будь-ласка зверніться у ТЦК за місцем реєстрації або проживання для уточнення даних». Така ж інформація містилася в застосунку «Резерв+» і після її повторного оновлення в грудні 2024 року та продовжує бути і станом на момент подачі позову.
Позивач звернувся до відповідного підрозділу ТЦК та СП з метою уточнення даних та з'ясування чи містяться відомості про його виключення з військового обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Однак, працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 пояснив, що в них відсутності правові підстави для внесення таких даних до Реєстру та виключення запису «Виявлені порушення правил військового обліку. Будь-ласка зверніться у ТЦК за місцем реєстрації або проживання для уточнення даних» та повідомив, що таке корегування запису можливо тільки після наявного рішення суду з даного приводу.
Позивач зазначає, що наявність графи в застосунку «Резерв+» вищевказаного запису перешкоджає йому вільно пересуватись та здійснювати свою діяльність з надання стоматологічних послуг, у тому числі, унеможливлює його участь у конференціях з підвищення кваліфікації в т.ч. і за кордоном. Зважаючи на те що розгляд даної справи в суді вимагає певного часу, а вільно пересуватися позивачу потрібно щодня, позивач змушений звернувся з даною заявою про забезпечення позову.
Просить задовольнити заяву шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 вчинити дію, тобто виключити з Єдиної Бази Розшуку ТЦК, поліції та СБУ відомості про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з відсутністю необхідності надання додаткових доказів чи пояснень з питань забезпечення даного позову, відповідно до ч.2 ст.154 КАС України суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Стаття 151 КАС України визначає виключний перелік видів забезпечення позову, а саме:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Статтею 153 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Суть поданої позивачем заяви про забезпечення позову зводиться до того, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було письмово повідомлено та надано відповідні письмові документи, що він з листопада 2022р. визнаний непридатним до проходження військової служби за станом здоров'я з виключенням з військового обліку та відповідно не підлягає призову на військову службу відповідно до ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Підстава для виключення з військового обліку зазначена висновок військово-лікарської комісії № 3416 від 17.11.2022 року, відповідно до якої позивач непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Тобто відповідно до вимог Закону позивач вчасно став на облік, пройшов ВЛК та за результатами якої був виключений з військового обліку із зазначенням причини та проставленням відповідних відміток.
Наведене вище унеможливлює розшук, затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 в т.ч. і для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до Тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 ще 17 листопада 2022 року позивач виключений з військового обліку військовозобов'язаних 2 -м відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі пп.3 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не підлягає повторному медичному огляду.
На день подання заяви про забезпечення позову, в застосунку "Резерв+" містилась графа (інформація): що «Виявлені порушення правил військового обліку. Будь-ласка зверніться у ТЦК за місцем реєстрації або проживання для уточнення даних».
Також наявний і нормативний акт - «Звернення» ІНФОРМАЦІЯ_4 до Начальника відділення №2 Хустського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Закарпатській області», щодо розшуку, затримання та доставлення знятого з обліку позивача ( ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проаналізувавши норми законодавства, дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову, з огляду на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист таких прав позивача, за захистом яких позивач має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» № 1951-VIII від 16.03.2017 р. єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України (ч. 5 ст. 5 Закону № 1951-VIII).
Згідно змісту статті 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів. До службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов'язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»; відомості про участь у бойових діях.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону № 1951-VIII).
Виходячи з вищенаведених норм, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Суд бере до уваги той факт, що позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ще 17 листопада 2022 року, що підтверджується документами та відомостями отриманими від самого ж ІНФОРМАЦІЯ_2 та які тривалий час відображалися в застосунку «Резерв+», однак станом на день подання заяви про забезпечення позову, позивач відображається, як особа в якої порушені правила військового обліку.
Інформація про виключення з військового обліку позивача ймовірно не була внесена відповідачем до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в повному обсязі.
Позивач звертався до відповідача для уточнення даних та з'ясування чи містяться відомості про його виключення з військового обліку надані ІНФОРМАЦІЯ_7 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, однак змін в застосунку «Резерв+» не відбулося.
Негативні наслідки від не вжиття відповідних заходів забезпечення позову є явно неспівмірними з негативними наслідками, які можуть настати в разі незаконного призову позивача на військову службу та складання протоколів на підставі неправомірних відомостей.
З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що заходи забезпечення позову, про які просить позивач можуть бути задоволені частково.
Суд зобов'язаний врахувати, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках до розгляду справи по суті та не має на меті вирішення спору по суті.
Таким чином, суд дійшов висновку, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період (навіть незаконно), він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його прав. Оскільки зняття з військового обліку непридатної до військової служби особи є неможливим та юридично не вірним.
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд доходить висновку, що заявником доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме, доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи.
Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Окрім цього, Верховний Суд у Постанові від 12.06.2018 року у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі (Постанова Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі № 826/9263/17).
В контексті наведених норм та встановлених обставин, суд визнає обґрунтованими аргументи заявника, що невжиття заходів забезпечення очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в тому числі матеріальних.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
За таких обставин суд вважає за необхідне забезпечити позов у спосіб що визначений вимогами ст.151 ч.1 п.2 КАС України, шляхом:
- заборони посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти будь - які дії щодо призову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу під час мобілізації (в т.ч. щодо звернення до правоохоронних органів із незаконними вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення знятого з військового обліку позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 ), до вирішення даної справи.
- зупинення дії документа - «звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 до Начальника відділення №2 Хустського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Закарпатській області», щодо розшуку, затримання та доставлення знятого з обліку позивача ( ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 до вирішення даної справи.
Суд наголошує, що п.1 та 8 ст.157 КАС України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
На підставі наведеного та керуючись ст. 150-154, 248 КАС України, суд -
Заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити частково.
Заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти будь - які дії щодо призову знятого з військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу під час мобілізації (в т.ч. і звернення до правоохоронних органів із незаконними вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення знятого з військового обліку позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 ), до вирішення даної справи.
Зупинити дію документа - «звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 до Начальника відділення №2 Хустського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Закарпатській області», щодо розшуку, затримання та доставлення знятого з обліку позивача ( ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 до вирішення даної справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст.296 КАС України.
Суддя П.П.Микуляк