м. Вінниця
19 грудня 2024 р. Справа № 120/15135/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача, адвоката Щавінського Костянтина Станіславовича, про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем-суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі № 120/15135/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 09.04.2024 вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії з дня її призначення, відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 30.08.2023 вих. № 272. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дня її призначення відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 вих. № 272 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (зі змінами), з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 715, 74 грн (сімсот п'ятнадцять гривень сімдесят чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
27.06.2024 до суду надійшла заява адвоката Щавінського К.С. в порядку статті 383 КАС України, у якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо перерахунку та виплати в заниженому розмірі пенсії ОСОБА_1 без урахування відомостей вказаних у довідці військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 №272 (посадовий оклад - 6890, 00 грн, оклад за військове звання - 1680, 00 грн, процентна надбавка за вислугу років 50% - 4285,00 грн), вчинених на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2024 року у справі №120/15135/23;
- постановити окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, прав та інтересів позивача.
Ухвалою суду заяву позивача прийнято до розгляду заяву позивача, а відповідачу встановлено строк для надання суду письмових пояснень по суті поданої заяви.
18.10.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких зазначається, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 120/15135/23 Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.09.2020 становить 17120,00 грн та донараховано стягувачу кошти в сумі 20490,42 грн за період з 01.09.2020 по 31.05.2024 що підтверджується розрахунком на доплату.
Також відповідач звертає увагу на те, що починаючи з червня 2024 року стягувач отримує пенсію в новому розмірі. Донараховані кошти в сумі 20490,42 грн включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України.
Отже, на думку відповідача, рішення суду у цій справі виконано пенсійним органом належним чином та з дотриманням вимог чинного законодавства.
Вирішуючи заяву, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні норми передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, в силу приписів ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 120/15135/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дня її призначення відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 вих. № 272 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (зі змінами), з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вищезазначеного судового рішення Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії позивача, який станом на 01.09.2020 склав 17120,07 грн,
Разом з тим, як видно з розрахунку пенсії № 0201014990 станом на 01.09.2020, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 вих. № 272, однак без урахування всіх складових такої довідки.
Зокрема, судом встановлено, що посадовий оклад позивача визначений відповідачем у розмірі - 5780,00 грн, оклад за військове звання - 1410,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 50% - 3595,00 грн. Натомість згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 вих. № 272, на день звільнення позивача посадовий оклад позивача становив - 6890,00 грн, оклад за військове звання - 1680,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 50% - 4285,00 грн.
Відтак суд доходить до висновку, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача, врахував лише щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію, що визначені у такій довідці, однак без урахування зазначених у довідці відомостей про розміри основних видів грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військове звання, надбавку за вислугу років).
При цьому суд зауважує, що резолютивною частиною рішення суду від 09.04.2024 відповідача зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до довідки довідки військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 вих. № 272 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (зі змінами), з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас довідка з назвою "про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій...", включає в себе відомості як основних видів грошового забезпечення, так і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії позивачу.
Тому, здійснюючи перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2020 на підставі вказаної довідки, для розрахунку пенсії позивача повинні застосовуватись усі складові та вихідні дані такої довідки, тобто зазначені у ній відомості про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. І саме таким чином відповідачу слід було виконувати відповідне рішення суду, ухвалене на користь позивача.
Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд доходить до висновку, що дії суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду від 09.04.2024 у справі № 120/15135/23, які полягають у перерахунку пенсії позивача на підставі довідки військової частини НОМЕР_2 про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, що є додатком до листа військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 вих. № 272, без урахування всіх її складових та вихідних даних, є протиправними та свідчать про неналежне виконання судового рішення.
Статтею 383 КАС України передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (ч. 6 ст. 383 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Отже, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Відтак, враховуючи встановлену судом протиправність дій пенсійного органу під час перерахунку та виплати пенсії позивача на виконання рішення суду від 09.04.2024 у справі № 120/15135/23 без урахування усіх відомостей, вказаних у довідці військової частини НОМЕР_1 про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій від 30.08.2023 вих. № 272 (посадовий оклад - 6890, 00 грн, оклад за військове звання - 1410,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 50% - 3595,00 грн), суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу та направити її керівнику Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для вжиття відповідних заходів реагування.
За змістом ч. 5 ст. 249 КАС України, для забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Тому на виконання приписів ч. 5 ст. 249 КАС України Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області слід встановити місячний строк з дати отримання окремої ухвали для повідомлення суду про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Керуючись ст.ст. 248, 249, 256, 294 КАС України, -
Заяву представника позивача, адвоката Щавінського Костянтина Станіславовича, про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем-суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі № 120/15135/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неналежного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 120/15135/23.
Постановити окрему ухвалу і направити її до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону (з урахуванням мотивувальної частини ухвали).
Про вжиті Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області заходи повідомити Вінницький окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович