Справа №519/1530/24
2/519/726/24
19.12.2024 м. Південне
Южний міський суд Одеської області у складі судді Москаленко І.О., за участі секретаря судових засідань Онопрієнко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 адреса реєстрації ( АДРЕСА_1 ) до АТ «Одеський припортовий завод» (адреса реєстрації 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, буд. 3),
про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, постановив рішення про таке:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
1.15 жовтня 2024 до Южного міського суду Одеської області надійшла позовна заява, відповідно до якої Позивач просить суд стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» невиплачену заробітну плату за серпень, вересень, жовтень, листопад 2023 у сумі 59 369,80 гривень та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у сумі 76 081,50 грн.
2.Позов мотивований тим, що за період її роботи на підприємстві виникла заборгованість по заробітній платі за серпень, вересень, жовтень, листопад 2023 у сумі 59 369,80 грн., яка не сплачена на день подання позову.
3.15.11.2024 від Відповідача до суду надійшов відзив, згідно якого він просить зменшити стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати Позивачу на користь АТ «ОПЗ» та судових витрат на 90 %.
4.12.12.2024 Позивач повідомила про сплату Відповідачем заборгованості та просила стягнути з Відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 76 081,50 грн, тобто за п'ять місяців.
5.17.12.2024 до суду надійшла заява від Відповідача, у якій останній просить закрити провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору, у задоволенні вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати відмовити.
ІІ. Процедура.
6.Ухвалою Южного міського суд Одеської області від 16.10.2024 було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.
7.12.12.2024 від Позивача надійшло через канцелярію суду заява про розгляд справи за її відсутності.
8.17.12.2024 до суду надійшла заява від Відповідача, у якій останній просить розгляд справи за його відсутності.
9.Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені Судом
10.16.04.2009 Позивач був прийнятий на роботу до АТ "Одеський припортовий завод" згідно наказу №285-к від 15.04.2009.
11.16.04.2024 Позивач був звільнений за власним бажанням згідно наказу №193-к від 09.04.2024 з посади бухгалтера групи необоротних активів заводоуправління.
12.Згідно довідки АТ "Одеський припортовий завод" №1538 від 09.08.2024 заборгованість АТ «Одеський припортовий завод» з виплати заробітної плати становить 59 369,80 грн.
13.28.11.2024 Відповідач сплатив заборгованість Позивачу у сумі 59 369,80 грн відповідно до платіжної інструкції №14592. Позивач погодився з сумою боргу, визначеною Відповідачем.
14.У день звільнення Позивачу не було виплачено зазначену вище заборгованість, тому Позивач просить стягнути з Відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 76 081,50 грн, тобто за п'ять місяців у порядку ст. 117 КЗпП.
ІV. Мотиви, з яких Суд дійшов висновків і закон, яким керувався Суд
15.Статтею 43Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.
16.Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
17.Відповідно дост.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів -представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але нерідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та непізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
18.Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
19.Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
20.За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП України, якою визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
21.З викладеного вбачається, що передбачений ч. 1ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені уст. 116 КЗпП України.
22.Оскільки відповідач не довів, що порушення строків виплати заробітної плати сталося внаслідок непереборної сили, то, відповідно, він, як роботодавець, не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
23.Згідно довідки АТ «ОПЗ» №2192 від 29.10.2024 середня місячна заробітна плата Позивача складає 9570,30 грн.
24.Таким чином, Позивач має право на середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за шість місяців, який становить: 9570,30 грн. х 6 = 57 421,80 грн.
25.Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
26.Велика Палата Верховного Суду, зокрема, звернула увагу, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (п. 71, 72). З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
27.Верховний Суд зазначає, що законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема ч.3 ст.13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
28.Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
V. Висновки суду.
29.Так, у цій справі:
a.Позивач звернувся з позовом в 15 жовтня 2024 року, тобто зі спливом шести місяців після звільнення з роботи, яке мало місце 16.04.2024 року.
b.Відповідно до матеріалів справи та встановлених судом обставин позивач не довів, що звернувся на момент звільнення до відповідача з вимогою про відповідні виплати. Суд встановив, що таке право позивач реалізував лише в 15 жовтня 2024, подавши позов. Суд не встановив, що позивач не знав про це його право, зокрема, не був ознайомлений із Колективним договором, або що були інші обставини, які заважали реалізувати зазначене право.
c.Відповідач не заперечував проти права позивача на виплату заробітної плати, спір щодо розміру заборгованості відсутній, тому Позивач мав можливість звернулися до суду раніше.
d.Суд бере до уваги, що Позивач у судовому засіданні підтвердив отримання щомісячних розрахункових листів щодо нарахованої заробітної плати, тому достоменно знав про суму заборгованості підприємства перед ним, мав можливість отримати письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні у будь - яких час.
e.Приймаючи до уваги наведене та встановлені обставини справи, суд вважає за доцільне зменшити розмір відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за несвоєчасне проведення з ним остаточного розрахунку, що сприятиме досягненню справедливого балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах і не призведе до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
30.Виходячи із принципів справедливості та співмірності, враховуючи, що розмір заборгованості по заробітній платі позивача становив 59 369,80 грн, за затримку виплати якої відповідач несе відповідальність згідно зі статтею 117 КЗпП України, та яка наразі повністю погашена, суд вважає за необхідне визначити до стягнення на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 10 000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити
31.Що стосується вимоги про стягнення заробітної плати, яка на момент розгляду справи вже виплачена, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 265 ЦПК суд відмовляє у її задоволенні через фактичну сплату заборгованості.
VІ. Розподіл судових витрат.
32.Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами заборгованість по заробітній платі погашена після звернення позивача до суду із даним позовом.
33.За змістом ч.ч. 1, 9 та 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
34.Враховуючи те, що спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, які виразилися в порушенні строків виплати заробітної плати, то судові витрати в цій частині позову слід покласти на відповідача.
35.Отже, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати та на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.
36.До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, з поміж іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
37.Керуючись статтями 3, 12, 81, 259, 265, 268 ЦПК України, суд
1.Позов ОСОБА_1 до АТ «Одеський припортовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.
2.Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 10 000 грн. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
3.Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.
4.Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
5.В іншій частині позовних вимог відмовити.
6.Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
7.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8.Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
9.Відповідач: АТ «Одеський припортовий завод», місцезнаходження за адресою: 65001, Одеська обл., м. Південне, вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00206539.
Суддя Южного міського суду
Одеської області І.О. Москаленко