Справа № 523/10527/23
Провадження №2/523/1483/24
"13" грудня 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом та просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму боргу по відсоткам за договором позики від 30.08.2021 р. у розмірі 118 482,00 грн, а також сплачений судовий збір.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 30.08.2021 року між нею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, згідно якого позивач надала відповідачу позику у сумі 323 148,00 грн, що відповідно до курсу НБУ, на момент посвідчення договору, еквівалентно 120000,00 дол. США. Відповідно до п. 1.1 Договору, відповідач зобов'язався сплачувати її 1,5 % за кожний місяць користування позикою. Але з лютого 2022 року по цей час відповідач не виконує зобов'язання по сплаті відсотків. На цей час відповідач має заборгованість по відсоткам за шістнадцять місяців 118 482,00 грн., виходячи із розрахунку 15*180*36,5686*1,2 =118 482,00 грн.
Оскільки відповідач не виконує належним чином своїх зобов'язань та уникає їх виконання, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 липня 2023 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, та надано відповідачам строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про підтримання позовних вимог, в якій також просила розглядати справу у її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, за зареєстрованим місцем проживання, в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17).
Представник відповідача - адвокат Ільїчов С.Д. подавав до суду заяву про розгляд справи у їх з відповідачем відсутність, пізніше повідомив суд про припинення повноважень адвоката відповідача. Крім зазначеної заяви, представником було подано відзив на позовну заяву в якому він зазначив, що сплата відсотків ОСОБА_2 відбувалась згідно встановленого графіка, та припинена з моменту повно масштабного вторгнення. Так згідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в редакції Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відповідач не відмовлявся від виконання зобов'язання, але порушення спричинене воєнною агресією рф проти України.
Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню,з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В.В., зареєстрований в реєстрі за № 614, згідно якого позивач надала відповідачу позику у сумі 323 148,00 грн, що відповідно до курсу НБУ на момент посвідчення договору еквівалентно 120000,00 дол. США, строком повернення до 30.08.2026 року включно.
Відповідно до п. 1.1 Договору, відповідач зобов'язався сплачувати позивачці (позичальнику) 1,5 % за кожний місяць користування позикою.
З відомостей платежів, отриманих ОСОБА_1 від ОСОБА_2 за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В.В. від 30.08.2021 року, вбачається, що ОСОБА_2 було виконано зобов'язання за договором позики та сплачено суми відсотків за користування позикою, а саме: 07.10.2021р. - 180 дол США; 07.11.2021р. - 180 дол США; 29.11.2021р. - 180 дол США; 07.12.2021р. - 180 дол США; 07.01.2022р. - 180 дол США; 07.02.2022р.- 180 дол США.
Відповідач фактично визнає, що припинив сплату передбачених договором відсотків, з моменту введення в країні військового стану, однак вважає що має на це заколнні підстави.
За правилами ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За нормами ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка.
Відповідно до положень ч.1,2 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В силу ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 дійшла висновку, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз вищенаведених правових норм свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
В свою чергу, надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо звільнення від сплати процентів, з моменту введення в країні військового стану, суд зазначає наступне.
Дійсно відповідно до пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Разом із тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України відповідач не звільняється від сплати обумовлених договором процентів, оскільки у наведеному пункті йде мова про звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України (індекс інфляції, 3% річних), а також від сплати неустойки (штраф, пеня).
Суд констатує, що на час дії на території України воєнного стану законодавством України не передбачено скасування нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а отже таке нарахування є правомірним і позичальник має сплачувати тіло кредиту та нараховані відсотки.
Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1184,82 грн.
На підставі статей 526, 612, 1047, 1049 ЦК України та керуючись статтями 141, 259, 263-265, 268, 279, 280 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму не сплачених процентів за договором позики від 30.08.2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 614, у розмірі 118 482,00 грн. (сто вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят дві гривні) 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1184,82 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду складено 18.12.2024 року.
Суддя К.О. Далеко