Єдиний унікальний номер 719/913/24
Номер провадження 3/719/583/24
19 грудня 2024 року м. Новодністровськ
Суддя Новодністровського міського суду Чернівецької області Луців О.В., розглянувши матеріали об'єднаної справи №719/629/24 (провадження 3/719/373/24), про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП,-
Із протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №021901 від 23.11.2024р. вбачається, що 23.11.2024 року о 13 год. 20 хв. на відстані 15000 метрів до лінії державного кордону на напрямку 0107/06 прикордонного знаку був затриманий ОСОБА_1 прикордонним нарядом «Контрольний пост», на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в адміністративних межах АДРЕСА_2 , за вчинення злісної непокори законному розпорядженню військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, а саме не виконав неодноразову повторювану законну вимогу прикордонного наряду пред'явити документи, що посвідчують особу. Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою КМУ №1147 від 27.07.1998 року, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Розгляд справи здійснювався за відсутності ОСОБА_1 , який до суду не з'явився, жодних заяв чи клопотань не заявляв. Окрім того, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить особистий підпис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши наявні у справі докази, суддя дійшла наступних висновків.
Згідно ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст.251 КУпАП).
Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року заява №926/08), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Положеннями ч. 1 ст. 185-10 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Об'єктивна сторона складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: або охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено уст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».
Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 26 червня 1992 року визначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок
Так, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №021901 від 23.11.2024 року, протоколу про адміністративне затримання від 23.11.2024 року, пояснень ОСОБА_1 від 23.11.2024р., було виявлено гр. ОСОБА_1 , який здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, а саме не виконав неодноразову повторювану законну вимогу прикордонного наряду пред'явити документи, що посвідчують особу
За змістом складеного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано вчинення злісної непокори, разом з цим матеріали справи не містять відомостей щодо посадової особи, якій було вчинено злісну непокору та відомостей, що підтверджують факт перебування (виконання службових повноважень) посадової особи в день події за складеним щодо ОСОБА_1 протоколом.
В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 вчиняв дії, які б були виражені в зухвалій формі, яка б свідчила про явну зневагу до прикордонного наряду та їм передувала відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, як зазначено у протоколі, та наявності умисної форми вини у діях ОСОБА_1 суду не надано.
Згідно ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Така ж позиція встановлена і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. Наявність в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення не являється беззаперечним доказом вчинення особою такого адміністративного правопорушення, оскільки є документом, що фіксує обставини вчинення діяння.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, оцінюючи вищевикладені докази у їх сукупності, суддя вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, у визначеному законом порядку не доведена.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато,а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, суддя дійшла висновку, що адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.185-10 КУпАП слід закрити за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
На підставі ст.ст.7, 204-1, 185-10, 247, 251, 252, 255, 283, 284, 294 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Чернівецького апеляційного суду через Новодністровський міський суд Чернівецької області.
Суддя